Рішення

від 03.11.2017 по справі 916/2177/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2017 р.Справа № 916/2177/17

Господарський суд Одеської області у складі:

суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Кришталь Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури (м. Білгород-Дністровський);

до відповідачів:

1) Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (Білгород-Дністровський район, с. Приморське);

2) Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Білгород-Дністровський, смт. Сергіївка);

про визнання незаконним та скасування рішення №150 від 20.05.2016р., визнання недійсним договір оренди від 25.05.2016р. та зобов`язання повернути майно,

Представники:

Від прокуратури: Озерова О.Д. (за службовим посвідченням);

Від відповідача 1: не з`явився.

Від відповідача 2: не з`явився.

встановив:

Перший заступник керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Приморської сільської ради від 20.05.2016 р. № 150 „Про укладання договору оренди нерухомого майна комунальної власності";

- визнати недійсним договір оренди, укладений 25.05.2016р між Приморською сільською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 щодо не житлового приміщення площею 49,0 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 Білгород-Дністровського району Одеської області, для ведення підприємницької діяльності строком на 2 роки 11 місяців, припинивши зобов'язання за договором на майбутнє;

- зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути до Приморської сільської ради не житлове приміщення площею 49,0 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 Білгород-Дністровського району Одеської області.

В обґрунтування своїх вимог посилається на незаконність прийнятого відповідачем-1 рішення, порушення інтересів держави, незаконне укладання між відповідачами договору оренди не житлового приміщення площею 49,0 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 Білгород-Дністровського району Одеської області, приписи ст.ст.215, 236, 759 ЦК України, Закон України „Про оренду державного та комунального майна", Закон України „Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.207, 208 ГК України, а також на інші зазначені у позовній заяві та поясненнях обставини.

Відповідачі в судове засідання не забезпечили явку своїх представників, відзиви на позовну заяву до суду не надали, тому справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК

України, висловив позицію усно, повідомив про факт розірвання договору.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Приморською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області 20.05.2016р. було прийняте рішення №150 „Про укладання договору оренди нерухомого майна комунальної власності на не житлові приміщення загальною площею 49,0 кв.м., що розташоване за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Приморське, вул. Центральна (Дзержинського) у будівлі спортивного залу (для ведення підприємницької діяльності).

На підставі вказаного рішення 25.05.2016р. між відповідачами укладено договір оренди житлового приміщення площею 49,0 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 Білгород-Дністровського району Одеської області, для ведення підприємницької діяльності строком на 2 роки 11 місяців.

Відповідно до п.2.1 Договору оренди Приморська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області (Орендодавець) зобов'язується передати ФОП ОСОБА_1 (Орендар) у тимчасове платне користування не житлове приміщення, що є власністю орендодавця.

Вважаючи, що вищевказане рішення позивача-1 незаконне, а договір оренди має бути визнано недійсним, Білгород-Дністровська місцева прокуратура звернулась до господарського суду Одеської області з позовом в рамках провадження у даній справі.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.207 ГК України господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, у відповідності до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

За змістом частини другої ст.215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Згідно із приписами ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Зокрема, такі особливості встановлені у Законі України „Про оренду державного та комунального майна".

Оспорюваний договір оренди від 25.05.2016рю за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють органи місцевого самоврядування щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Пунктом 30 ч.1 ст.9 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішення щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Згідно з ч.3 ст.24 цього Закону органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 9 закону України „Про оренду державного та комунального майна" встановлено порядок укладання договору оренди.

Фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України, відповідному орендодавцеві, зазначеному у ст.5 цього Закону.

Орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника.

Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна.

Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.

Порядок проведення конкурсу визначається: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.

Як вбачається з матеріалів справи ФОП ОСОБА_1 (відповідач-2) 20.05.2016р. звернулась до відповідача-1 з заявою про надання в оренду не житлового приміщення, що є предметом спірного договору.

Водночас, оголошення про проведення конкурсу на оренду приміщення у засобах масової інформації не розміщувалось та конкурс не проводився.

Крім того, відповідно до п.7.1 Договору оренд Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату за користування приміщенням у розмірі, зазначеному у п.1.1 цього Договору.

Згідно п.2.1 Договору оренди орендна плата за місяць складає 1000,00грн.

Проте, відповідно до ч.1 ст.11 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладанню договору оренди.

Частиною 2 ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Пунктом 8 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розділу. Затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 768 від 04.10.1995р. встановлено формулу визначення розміру річної орендної плати. Згідно вказаної формули, розмір річної орендної плати дорівнює вартості орендованого майна, яка визначена шляхом проведення незалежної оцінки, проміжної на орендну ставку, визначену Додатком до Методики, та поділену на 100.

Незалежна оцінка вартості об'єкта оренди повинна враховувати його місцезнаходження і забезпеченість інженерними мережами. Результати незалежної оцінки є чинним протягом 6 місяців від дати оцінки, якщо інший термін не передбачено у звіті з незалежної оцінки.

Відповідно до Методики у разі визначення орендаря на конкурсних засадах орендна плата, розрахована за цією Методикою, застосовується як стартова а її розмір може бути збільшено за результатами такого визначення.

Разом з тим, як вбачається з наявних матеріалів оцінка приміщення не проводилась, а орендна плата за користування приміщенням визначена сторонами довільно, без належного розрахунку проведеного на підставі незалежної оцінки вартості об'єкта оренди.

Відповідно до ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ч.3 ст.207 ГК України, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Пунктом 2.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання визнання право чинів (господарських договорів недійсними" від 29.05.2013р. № 11 визначено, що частиною 3 ст.207 ГК України передбачена і можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, діяльність зазначених органів, посадових осіб повинна здійснюватись на основі правових актів, у межах і за процедурою встановленою цими актами.

Згідно положень ст.1 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" Приморська сільська рада Білгород-Дністровського району Одеської області є представницьким виборним органом місцевого самоврядування, який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватись і розпоряджатись на свій розсуд і в своїх інтересах майном. Що належить їй як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно ч.1 ст.142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відповідно до ст.143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Порушення інтересів територіальної громади Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області полягають у відчуженні об'єктів комунального майна в оренду у спосіб, що не передбачений законодавством, що в свою чергу, має наслідком визначення орендаря поза конкурсною процедурою із встановленням орендної плати без проведення незалежної оцінки предмета договору.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

На підставі викладеного, суд вважає, що вимога прокурора щодо визнання незаконним та скасування рішення Приморської сільської ради від 20.05.2016 р. № 150 „Про укладання договору оренди нерухомого майна комунальної власності" обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, врахувуючи, що оспорюваний договір від 25.05.2016р укладений між відповідачами, укладено з порушенням чинного законодавства України, тому на думку суду, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, підтвердженими матеріалами справи, у зв'язку з чим також підлягають задоволенню.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

З огляду на те, що судом визнано недійсним договір оренди, укладений 25.05.2016р між Приморською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, майно яке було предметом договору, а саме: житлове приміщення площею 49,0 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 Білгород-Дністровського району Одеської області підлягає поверненню на користь відповідача-1.

Суд вважає обґрунтованими вимоги прокурора та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального Кодексу України, у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідачів порівну по 2400,00 грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.203, 215, 216, 236, 391, 759, 1212 Цивільного Кодексу України, ст. 207 Господарського Кодексу України, ст.ст. 2, 9, 19 Законі України „Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 1, 9, 24 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", ст.19, 142, 143 Конституції України, ст.ст.22, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення №150 від 20.05.2016р., визнання недійсним договір оренди від 25.05.2016р. та зобов`язання повернути майно - задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67792, Одеська обл., Білгород-дністровський район, с. Приморське, вул. Центральна, 94, код 04377990) від 20.05.2016 р. № 150 „Про укладання договору оренди нерухомого майна комунальної власності".

3. Визнати недійсним договір оренди, укладений 25.05.2016р між Приморською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області (67792, Одеська обл., Білгород-дністровський район, с. Приморське, вул. Центральна, 94, код 04377990) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (67780, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) щодо не житлового приміщення площею 49,0 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 Білгород-Дністровського району Одеської області, для ведення підприємницької діяльності строком на 2 роки 11 місяців, припинивши зобов'язання за договором на майбутнє.

4. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (67780, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) повернути до Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67792, Одеська обл., Білгород-дністровський район, с. Приморське, вул. Центральна, 94, код 04377990) не житлове приміщення площею 49,0 кв.м., розташованого по АДРЕСА_1 Білгород-Дністровського району Одеської області.

5. Стягнути з Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67792, Одеська обл., Білгород-дністровський район, с. Приморське, вул. Центральна, 94, код 04377990) на користь Прокуратури Одеської області на розрахунковий рахунок №35213085000564 в ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЄДРПОУ 03528552 (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська,3) 2400/дві тисячі чотириста/грн.00 коп. витрат по сплаті судового збору.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (67780, АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь) на користь Прокуратури Одеської області на розрахунковий рахунок №35213085000564 в ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЄДРПОУ 03528552 (адреса: 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська,3) 2400/дві тисячі чотириста/грн.00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошені в судовому засіданні 03.11.2017 року. Повний текст рішення складений 08 листопада 2017 р.

Суддя Р.В. Волков