Рішення

від 07.11.2017 по справі 922/3071/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2017 р.Справа № 922/3071/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Косма К.І.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Авіпро", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфпак НТ", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1 (дов.б/н від 01.09.17).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство Авіпро", м. Харків звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфпак НТ", м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки №160802 від 16.08.2016 року в сумі 99101,37грн. основного боргу, пені в сумі 4756,83грн., також просить суд витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,0грн. покласти на відповідача .

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №160802 від 16.08.2016 року щодо оплати обумовленого товару в строки, встановлені договором; в якості правових підстав позову - на положення ст.ст. 526, 530, 599, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.09.2017 було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 10.10.2017 о 11:00 годині.

Ухвалою господарського суду від 10.10.2017 року, задоволено клопотання позивача щодо відкладення розгляду справи на іншу дату, відмовлено в задоволенні клопотання позивача щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції . Розгляд справи відкладено на "01" листопада 2017 р. о 11:30.

01.11.2017 представником позивача до суду було подано заяву (за вх. № 35830) про долучення до матеріалів справи належним чином завірених додатків до позовної заяви.

Надані до суду представником позивача документи долучені судом до матеріалів справи.

01.11.2017 року від відповідача , через канцелярію суду (вх.№35873) надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній повідомив суд про сплату заборгованості перед позивачем , в підтвердження означеного надав платіжні доручення №4634 від 29.09.2017 року,№№4654 від 03.10.2017 року на суму 10000,0грн.,№4708 від 11.10.2017 року на суму 10 000,0грн.,№4846 від 31.10.2017 року на суму 64 101,37грн., у зв'язку із чим просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В судовому засіданні 01.11.2017 року оголошено перерву до 07.11.2017 року, з метою можливого мирного врегулювання спору між сторонами.

07.11.2017 року від відповідача надійшли додаткові заперечення (вх.№36615) на позовні вимоги, в яких останній наголошував на сплаті суми основного боргу, проти заявлених позовних вимог в частині нарахування пені відповідач заперечував, з підстав того, що позивачем не доведено факту виконання свого договірного обов*язку в частині надання покупцю рахунків - фактур по накладним , що протирічить вимогам п.1.3.,2.3. та п.3.1. договору .

Позивач у судове засідання не з'явився, правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог в частині нарахування пені, з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву, про те в судовому засіданні погодився з періодом нарахування заявленої до стягнення пені в сумі 4756,83грн.

В судовому засіданні 07 листопада 2017 року відповідач не виявив наміру подати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для вставлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 07.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

У ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Згідно із положеннями ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

16 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю НАУКОВО- ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО АВІПРО (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПОЛІГРАФПАК НТ ( Відповідач), було укладено Договір Поставки №160802.

Умовами договору між сторонами було визначено, предмет договору, якість і комплектність, порядок передачі товару, ціна терміни і порядок розрахунків, обов'язки сторін, а саме: пунктами Договору;

п.1.1. Постачальник зобов'язується поставляти пакувальні матеріали, матеріали господарського споживання та вироби харчової продукції, а Покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах цього Договору.

п.1.2. Найменування, кількість та ціна Товару, що поставляється, узгоджується Сторонами заздалегідь та фіксується у рахунках фактурах та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

п.2.3. Постачальник зобов'язаний надіслати за допомогою факсу або електронною поштою відповідальній особі Покупця рахунок-фактуру, складений на підставі отриманого замовлення.

Також, умовами Договору визначено ціну та порядок розрахунків, а саме: п.3.1 Покупець сплачує за товар по піні, що зазначена в рахунку-фактурі та/або видатковій накладній, що надаються постачальником на кожну партію товару.

п.3.2. Датою поставки товару є дата, що вказана у видатковій накладній Постачальника, яка підписана сторонами.

п.3.3. Оплата за поставлений Товар здійснюється Покупцем в національній валюті України гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

п. 3.4. Покупець здійснює оплату кожної окремої Партії Товару впродовж 30 (тридцяти) календарних днів від дати поставки.

п.7.1.Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Цей договір укладений на невизначений строк - на весь час, протягом якого сторони залишатимуться зацікавленими у продовженні договірних відносин.

п.7.2. Кожна із сторін має право достроково припинити дію договору направивши іншій стороні відповідне письмове повідомлення не менше ніж за 30 днів до дати припинення .У такому разі договір вважається припиненим на тридцять перший день з моменту отримання іншою стороною такого повідомлення.

На виконання своїх договірних зобов'язань, постачальник здійснював поставку продукції покупцю, на умовах договору, що підтверджується відповідними видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи, а саме: №НВП00000153 від 28.04.2017 року на суму 24 348,0грн., №НВП00000155 від 12.05.2017 року на суму 21582,30грн., №НВП00000161 від 17.05.2017 року на суму 9 130,50грн., №НВП00000166 від 19.05.2017 року на суму 11 735,54грн., №НВП00000168 від 22.05.2017 року на суму 14 605,72грн., №НВП00000176 від 26.05.2017 року на суму 8 695,45грн., №НВП00000177 від 26.05.2017 року на суму 8 709,12грн.,№НВП00000180 від 30.05.2017 року на суму 6 750,0грн.

Поставлена продукція була прийнята відповідачем, про що свідчать підписи уповноваженого представника відповідача на видаткових накладних.

Однак, як вбачається із матеріалів справи відповідач частково порушив п. 3.4 Договору, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 99 101,37 грн.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як свідчать матеріали справи на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом заборгованість відповідача становила 99101,37грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом, про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №160802 від 16.08.2016 року в сумі 99101,37грн. основного боргу, пені в сумі 4756,83грн.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом із тим, під час розгляду справи відповідач здійснив повне погашення суми основного боргу що підтверджується платіжними дорученнями №4634 від 29.09.2017 року,№№4654 від 03.10.2017 року на суму 10000,0грн.,№4708 від 11.10.2017 року на суму 10 000,0грн.,№4846 від 31.10.2017 року на суму 64 101,37грн.

Відповідно до вимог пункту 1-1 частини 1 статті 80ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

За приписами пунктів 4.3, 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору (п.1-1 ч.1 ст.80ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмету спору (наприклад сплати суми боргу, знищення спірного майна тощо), якщо у зв'язку з цим не залишилось неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існувати в процесі розгляду справи.

За таких обставин суд при прийнятті вважає за необхідне застосувати приписи пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України та припинити провадження у справі в частині стягнення 99 101,37 основної суми боргу, який був сплачений відповідачем під час розгляду справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач проти обставин, які повідомлені позивачем, не заперечував, суд приходить до висновку про достатність підстав для припинення у справі по сумі основного боргу в розмірі 99 101,37грн., у зв'язку із відсутністю предмету спору.

В силу частини 2 статті 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.3. договору , за порушення термінів оплати, вказаних у п.3.4. договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за товар за кожен день прострочення.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 756,83грн. є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заперечень відповідача викладених у додаткових запереченнях (вх.№36615 від 07.11.2017 року) господарський суд звертає увагу відповідача на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Згідно з ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 ЦК України).

Разом з тим, рахунок-фактура є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405 та постанові Вищого господарського суду України від 08.04.2015 у справі № 910/15918/14.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив вчасно оплату поставленого товару, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 4756,83 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведену норму статті 49 ГПК України, з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача судовий збір в сумі 1600, 00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІГРАФПАК НТ" (61177, м. Харків, вул. Залютинська, буд.4, код 39232997) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробниче підприємство АВІПРО"( 61033, м. Харків, вул. Шевченка, буд.327, код 39499421)- пені в сумі 4756,83грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,0грн.

По позовним вимогам на суму 99101,37 провадження у справі припинити на підставі п.1-1- ст.80 ГПК України .

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_2