Рішення

від 07.11.2017 по справі 920/844/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.11.2017 Справа № 920/844/17

За позовом Дочірнього підприємства Сумський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , м. Суми, в особі філії Глухівська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Сумський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , м. Глухів, Сумська область

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Глухів, Сумська область

про стягнення 1510 грн. 15 коп.

Суддя Котельницька В.Л.

Представники сторін:

від позивача - не прибув,

від відповідача - не прибув,

За участю секретаря судового засідання - ПономаренкоТ.М.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, у якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1510 грн. 15 коп., у тому числі: 782 грн. 00 коп. помилково перерахованих коштів, 67 грн. 42 коп. - сумі 3% річних, 660 грн. 73 коп. інфляційних збитків; а також покласти на відповідача судові витрати по справі.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується особистим підписом відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Від позивача до суду надійшла заява від 07.11.2017 (вх. № 9739) про розгляд справи без участі представника позивача у судовому засіданні.

Відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними у ній матеріалами за відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази докази, суд встановив :

08.10.2014 згідно платіжного доручення № 4863 позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 300,00 грн., а також 13.10.2014 згідно платіжного доручення № 4874 позивач перерахував позивачеві кошти у сумі 482,00 грн. Вказані факти підтверджені наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок за вказані вище дати.

03.07.2017 позивач звернувся до відповідача з листом № 594, у якому просив повернути йому на зазначені у даному листі банківські реквізити помилково перераховані кошти.

Однак, як зазначив позивач, відповідач відповіді на лист № 594 від 03.07.2017 не надав, кошти, які були йому помилково перераховані позивачем, не повернув, тому позивач змушений був звернутись до господарського суду з вимогою про примусове стягнення з відповідача вищезазначених коштів у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України (загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави).

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 № 6-88цс13, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Судом встановлено, що у жовтні 2014 року позивач безпідставно перерахував відповідачеві кошти на загальну суму 782,00 грн. згідно платіжних доручень № 4863 та № 4874.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов'язання, передбачені ст.1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов'язаннях.

З огляду на вищенаведене, у зв'язку з відсутністю доказів на спростування позовних вимог, а також беручи до уваги наявність вимоги позивача про повернення помилково перерахованих коштів в розмірі 782,00 грн., суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача вказаної суми помилково сплачених коштів.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення з відповідача 67,42 грн. суми 3% річних та 660,73 грн. інфляційних збитків, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Разом з тим, суд враховує позицію, викладену у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , пунктом 5.2 якої визначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Враховуючи, що предметом даного судового розгляду є повернення грошових коштів, отриманих відповідачем безпідставно, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині нарахування на такі збитки та стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, у зв'язку з чим позов у цій частині задоволенню не підлягає.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 782,00 грн. основного боргу, в іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача в повному обсязі, оскільки суд дійшов висновку що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (41400, АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства Сумський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України , м. Суми, в особі філії Глухівська дорожньо-експлуатаційна дільниця Дочірнього підприємства Сумський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України (41400, Сумська область, м. Глухів, пров. Індустріальний, 33; код ЄДРПОУ 24022905) 782 грн. 00 коп. помилково перерахованих коштів, 1600 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.11.2017.

Суддя В.Л.Котельницька