Постанова

від 06.11.2017 по справі 826/6371/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 06 листопада 2017 року                      № 826/6371/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовомПриватного підприємства «Протекс Груп» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про          визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ  СПРАВИ: Приватне підприємство «Протекс Груп» (далі по тексту – позивач, ПП «Протекс Груп») звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту – відповідач) про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за лютий та березень 2016 року та вважати такі декларації прийняті.   Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2017  року прийнято адміністративну справу до свого провадження та призначено до судового розгляду на 03.08.2017  року. В судовому засіданні 03.08.2017 року сторони не з'явились та відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України судом прийнято рішення про подальший розгляд справи в порядку письмове провадження. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -                                                     ВСТАНОВИВ: Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10 жовтня 2015 року між позивачем та ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві укладено договір №101020151 про визнання електронних документів з метою спрощення надання податкової звітності з використанням телекомунікаційних каналів зв'язку. На підставі зазначеного договору позивач зобов'язується подавати в електронній формі з дотриманням встановленого порядку податкову звітність та податкові накладні, що підлягають реєстрації у відповідності до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а державна податкова інспекції зобов'язується приймати і реєструвати зазначені електронні документи. Вищевказаний договір позивачем 10.10.2015 року направлений засобами телекомунікаційного зв'язку до Державної фіскальної служби України та прийнятий і погоджений, що підтверджується квитанцією  № 2 документу (а.с. 47). Позивачем 15.03.2016 року засобами телекомунікаційного зв'язку направлено до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року.           Позивачем 11.04.2016 року засобами телекомунікаційного зв'язку направлено до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2016 року. Однак, вищевказані декларація не прийняті на центральному рівні, так, як можливо, розірвано договір про визнання електронної звітності, що підтверджується квитанціями № 1. Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань. Згідно положень п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Приписами пункту   49.3  статті  49 Податкового кодексу України, передбачено право платника податків подавати за його вибором податкову декларацію засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (підпункт "в"). Наведеному праву кореспондує визначений у пункті 49.8 цієї ж статті Податкового кодексу України обов'язок контролюючого органу прийняти податкову декларацію. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу, податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації, у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою. Приписами п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. Відповідно до пункту  49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється. За приписами п. 49.13 ст. 43 Податкового кодексу України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом. Тобто, відмова контролюючого органу (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації з підстав не передбачених приписами Податкового кодексу України не допускається, отже, відповідачем безпідставно та без дотримання норм діючого законодавства позивачу у прийняті податкових декларацій за лютий та березень 2016 року. Крім того, відповідно до Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 р. № 765, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 року за  № 217/24994 (в редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин), з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником. Нарахування податків, зборів та сум єдиного внеску в інтегрованій картці платника здійснюються відповідно до звітності, що подається платником до територіального органу Міндоходів, а також митних та інших платежів - на підставі оформленої митної декларації. Для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників, територіальні органи Міндоходів проводять оперативний облік надходжень:1) за податками, зборами, митними платежами на підставі документів, визначених Порядком взаємодії органів Міністерства доходів і зборів України та органів Державної казначейської служби України в процесі виконання державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 4 грудня 2013 року № 760/1031, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 грудня 2013 року за № 2193/24725; 2) за єдиним внеском на підставі документів, визначених Положенням про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України, Міністерства фінансів України від 19 вересня 2013 року № 493/815, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 27 вересня 2013 року за № 1667/24199. Таким чином, наведені положення законодавства дають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток та електронних баз податкової звітності правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету та задекларовані платником податків показники. Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року     № 320/15011 (далі по тексту - Інструкція № 233). Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції, закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором. Для подання податкових документів в електронному вигляді платник податків, серед іншого, має заповнити та подати до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору про визнання електронних документів, а орган ДПС де зареєстрований платник податків, на його запит, приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору. Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір №101020151 від 10 жовтня 2015 року про визнання електронних документів, відповідно до п.6.4  умов якого орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації. Отже, відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у двох випадках: не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміна позивачем місця реєстрації. Судом встановлено, що  підставою для не прийняття поданих позивачем податкових документів контролюючим органом зазначено «Можливо розірвано Договір про визнання електронної звітності» . Відповідачем не надано  докази, що позивач повідомлявся про розірвання договору від 10.10.2015 року  про визнання електронних документів. Взагалі, жодних доказів розірвання та/або припинення вказаного договору на момент подання засобами електронного зв'язку податкових документів відповідачем ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції надано не було. Відтак, договір не втратив своєї юридичної значимості для реалізації позивачем свого права на подання звітності в електронному вигляді. Враховуючи, що договір про визнання електронних документів не розірваний у встановленому законом порядку та продовжує свою дію, то і у відповідача продовжують мати місце зобов'язання за цим договором, у тому числі з прийняття поданих позивачем засобами електронного зв'язку податкових документів. Приймаючи до уваги вище наведене, суд доходить висновку, що позов Приватного підприємства «Протекс Груп» обґрунтований та підлягає задоволенню у повному обсязі. Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів всі здійсненні ним судові витрати. Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов Приватного підприємства «Протекс Груп» - задовольнити. Визнати протиправним дії Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві щодо відмови у прийнятті податкових декларацій з ПДВ та звітних розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагенті за лютий та березень 2016 року, поданих позивачем та вважати їх прийнятими днем фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві. Присудити на користь Приватного підприємства «Протекс Груп» (код ЄДРПОУ 39988775) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 756,00 грн. за рахунок асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.                        Суддя                                                                                                І.В. Смолій