Постанова

від 08.11.2017 по справі 826/14745/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/14745/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Бєлової Л.В.,

Парінова А.Б.,

при секретарі: Вітковській К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтинговий регіональний економічний центр на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтинговий регіональний економічний центр до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Консалтинговий регіональний економічний центр звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.02.2015 №0000522201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що висновки податкового органу, які містяться в Акті перевірки, є необґрунтованими та спростовуються документами первинної бухгалтерської документації, що повною мірою підтверджують правомірність формування товариством податкових вигод за період, що перевірявся.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ Консалтинговий регіональний економічний центр щодо документального підтвердження господарських відносин та їх реальності, повноти відображення в обліку з платниками податків ТОВ Еколайн-СТ , ТОВ Еко-Сервіс за серпень-вересень 2014 року та ПП Кінос за липень 2014 року, за результатами якої складено Акт від 02.02.2015 №319/26-58-22-01-18/37210725.

В ході проведення перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем статті 138, пунктів 198.3, 198.6 статті 198,пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 341 351,00 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.02.2015 №0000522201, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 426 689,00 грн., у тому числі 341 351,00 грн. - основний платіж, 85 338,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод, відповідно при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ Еколайн-СТ , ТОВ Еко-Сервіс та ПП Кінос .

Так, між ТОВ Консалтинговий регіональний економічний центр (замовник) та ПП Кінос укладено типові договори про надання послуг від 01.04.2014 №0104/1010 та від 01.04.2014 №0104/0113, відповідно до яких виконавець зобов'язується надати послуги, пов'язані із забезпеченням функціонування складського комплексу, який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Краснова, 27 та місто Київ, бульвар І. Лепсе, 8, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити послуги що надані виконавцем відповідно до умов цього договору.

01 Серпня 2014 року між ТОВ Консалтинговий регіональний економічний центр (замовник) та ТОВ Еколайн-СТ (виконавець) укладено типові договори про надання послуг №0108/0113 та №0108/1010, відповідно до яких виконавець зобов'язується надати послуги, пов'язані із забезпеченням функціонування складського комплексу, який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Краснова, 27 та місто Київ, бульвар І. Лепсе, 8, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити послуги, що надані виконавцем відповідно до умов цього договору.

Також, між ТОВ Консалтинговий регіональний економічний центр (замовник) та ТОВ Еко-Сервіс (виконавець) укладено типові договори про надання послуг від 01.04.2014 №0104/1010К та №0104/1013К, відповідно до яких виконавець зобов'язується надати клінінгові послуги складського комплексу, який знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Краснова, 27 та місто Київ, бульвар І. Лепсе, 8, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити послуги що надані виконавцем відповідно до умов цього договору.

Як на підставу до винесення оскаржуваного податкового-рішення податковий орган послався на те, що такі операції були спрямовані виключно на проведення транзитних фінансових потоків, з метою надання податкової вигоди позивачу та з метою штучного формування ним валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, на переконання податкового органу, позивачем не доведено наявність необхідних трудових ресурсів у контрагентів для виконання передбаченого договорами обсягу робіт та реального руху активів в процесі здійснення господарських операцій.

Разом з тим, на підтвердження реального характеру спірних господарських операцій товариством було надано до суду низку первинних бухгалтерських документів, а саме: договори, додатки до договорів з розшифровкою кількості а вартості наданих послуг, податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії податкових декларації з податку на додану вартість з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізу контрагентів, тощо.

Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договорів контрагенти позивача мали Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Аналізуючи заявлені відповідачем доводи і надані на їх підтвердження докази на предмет їх відповідності вимогам ст.ст.70-72 КАС України (належність і допустимість), колегія суддів виходить з такого.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини 2 статті 71 КАСУ, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ст. 69 ч. 1 КАСУ).

Згідно з ч. 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 89 КАСУ, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Стосовно посилань податкового органу на висновки Акта про неможливість проведення зустрічної звірки ПП Кінос від 01.09.2014 №2625/26-55-22-07/37009035, колегія суддів зауважує, що у податкового органу відсутні повноваження щодо здійснення в межах проведення зустрічних звірок контролю за дотриманням податкового законодавства платниками. Функції контролю за дотриманням податкового та іншого законодавства реалізуються шляхом проведення перевірок у випадках і в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Слід зазначити, що зазначеним вище Актом звірки контрагента встановлена неможливість проведення зустрічної звірки. Тобто, жодні первинні документи бухгалтерського обліку чи податкової звітності при цьому не досліджувалися.

Тобто, посилання податкового органу на неможливість проведення зустрічної звірки такого контрагента не може вважатися беззастережним та безперечним доказом на підтвердження доводів податкової інспекції про фіктивність спірних господарських операцій. (Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.04.2011 у справі № К-30752/10).

Посилання податкового органу на відсутність трудових ресурсів так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Вирішення ж питань стосовно матеріально-технічного забезпечення господарської діяльності товариства належить до виключної компетенції такого товариства та не може коригуватися його контрагентом, а тому не можуть бути підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту за господарськими операціями.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалі від 13.08.2013 по справі № К/800/24334/13 Вищого адміністративного суду.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Також колегія суддів зауважує, що право на податковий кредит та бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Так само, право ТОВ Консалтинговий регіональний економічний центр на формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями не може ставитись у залежність від дотримання податкової дисципліни іншими товариствами за ланцюгом постачання.

Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту .

Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, Вищий адміністративний суд України у своєму Інформаційному листі від 20.07.2010 №1112/11/13-10, зокрема, зазначає, що у разі якщо дії платника податків свідчать про його сумлінність, а скоєні ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності і відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем до суду документи первинної бухгалтерської документації повною мірою підтверджують правомірність формування ТОВ Консалтинговий регіональний економічний центр податкових вигод за спірними господарськими операціями за період, що перевірявся.

Натомість, висновки податкового органу та суду першої інстанції про допущення позивачем порушень податкової дисципліни та неправомірність формування податкових вигод за вказаними операціями є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, з огляду на що колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.02.2015 №0000522201, є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, під час ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому, у відповідності до ст.202 КАС України, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 липня 2017 року підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтинговий регіональний економічний центр задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 липня 2017 року, - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Консалтинговий регіональний економічний центр до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 19.02.2015 №0000522201.

Головуюча:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 09 листопада 2017 року.