Ухвала

від 07.11.2017 по справі 10/153-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

07 листопада 2017 р. Справа № 10/153-09

Господарський суд Вінницької області в складі головуючого судді Тісецького С.С., при секретарі судового засідання Поцалюк Н.В., розглянувши в приміщенні суду

позовну заяву публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул.Магістратська, 2, м. Вінниця, 21050) в особі Структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" (вул. Пирогова, 174, м. Вінниця, 21008, код ЄДРПОУ 25509880)

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька підшипникова компанія" (вул.Сергія Зулінського, 46, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 33088946)

про стягнення 53 519,06 грн., в межах справи № 10/153-09

за заявою : товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Облжитлопостачзбутторг", м. Житомир

до : товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька підшипникова компанія", м.Вінниця

про визнання банкрутом

представники сторін:

від ТОВ "Вінницька підшипникова компанія": Мастер П.В., за довіреністю

від ПАТ "Вінницяобленерго" : Кайєва В.В., за довіреністю

В С Т А Н О В И В :

03.10.2017 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява №СО-51-3808 від 02.10.2017 року публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька підшипникова компанія" про стягнення 53 519,06 грн..

Відповідно до здійсненого автоматизованого розподілу судової справи (протокол від 03.10.2017 року), вказану позовну заяву розподілено судді Тісецькому С.С. та присвоєно справі № 902/927/17.

При цьому, судом встановлено, що згідно бази даних "Діловодство спеціалізованого суду", в провадженні Господарського суду Вінницької області знаходиться справа №10/153-09 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Облжитлопостачзбутторг" до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька підшипникова компанія" (код ЄДРПОУ 33088946) про банкрутство.

Окрім того, ухвалою суду від 29.08.2017 року продовжено строк ліквідаційної процедури ТОВ "Вінницька підшипникова компанія" у справі № 10/153-09 до 28.11.2017 року та відкладено розгляд справи на 28.11.2017 року.

У відповідності до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно п. 7 ч.1 ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

За змістом ч. 10 ст. 16 ГПК України, справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

В силу ч. 4 ст.10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Відповідні правові позиції наведені у постанові Верховного суду України від 13.04.2016 року по справі № 3-304гс16.

Зважаючи на наведені приписи законодавства, ухвалою суду від 04.10.2017 року справу № 902/927/17 за вищевказаним позовом об'єднано в одне провадження зі справою № 10/153-09 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Облжитлопостачзбутторг" про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька підшипникова компанія" та присвоєно їй № 10/153-09 і призначено відповідну позовну заяву до розгляду в судовому засіданні на 07.11.2017 року.

На визначену дату в судове засідання, з'явилися представники позивача та відповідача.

Також, судом з'ясовано, що 07.11.2017 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька підшипникова компанія" про стягнення 53519,06 грн., згідно якого відповідач визнає позов у повному обсязі.

Поданий відзив долучено судом до матеріалів справи.

Крім того, 02.11.2017 року від позивача до суду супровідним листом № СО-51-4683 від 02.10.2017 року надійшли оригінали документів, які долучено судом до матеріалів справи.

В ході розгляду справи по суті, представник позивача, позов підтримала повністю. Представник відповідача повідомив про визнання позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд встановив наступне.

12.11.2008 року між відкритим акціонерним товариством "АК Вінницяобленерго" в особі директора "СО Вінницькі міські електричні мережі (ЕМ)" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницька підшипникова компанія" (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 2390 на слідуючих умовах:

Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 6200 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 1.1).

Розрахунковий період за даним договором - є календарний місяць, протягом якого визначається обсяг електроенергії, що продається Споживачу за цей час та протягом якого Споживач повинен здійснити розрахунки за куплену електроенергію (п. 1.2).

Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, Сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ) (п. 2.1).

Споживач зобов'язується: оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 3 "Порядок розрахунків" та № 4 "Графік зняття показників засобів обліку електроенергії"; здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електртричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком № 5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії"; здійснювати оплату за послуги по заміні, ремонту, повірці та перепрограмуванню розрахункових засобів обліку (пп. 2.3.3, 2.3.4, 2.3.5 п. 2.3).

Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами, розрахованими згідно з Умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, та інші платежі, обумовлені цим договором (пп. 3.1.1 п. 3.1).

За внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 1,0 %, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком (пп. 4.2.1).

За перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому, плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт-год. і більше (пп. 4.2.2).

Облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж Споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ (п. 7.1).

На підставі показів засобів обліку електричної енергії (додаток № 10 "Перелік місць встановлення електролічильників, за якими проводиться розрахунок за відпущену електроенергію, включаючи субспоживачів" та умов додатка № 4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію: акт про прийняття-передавання товарної продукції; акт результатів замірів електричної потужності. За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку (п. 7.5).

Додатки до цього договору разом з однолінійною схемою постачання електроенергії Споживачу: Додаток №1 "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачам"; Додаток №2 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; Додаток №3 "Порядок розрахунків"; Додаток №4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії"; Додаток №5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії"; Додаток №6 "Порядок участі Споживача в графіках обмеження електроспоживання та графіках відключень"; Додаток №7 "Розрахунок втрат електроенергії в мережах Споживача"; Додаток №8 "Дані про відпуск електричної енергії субспоживачам"; Додаток №9 "Перелік цехів, підрозділів Споживача"; Додаток №10 "Перелік місць встановлення електролічильників, за якими проводиться розрахунок за відпущену електроенергію, включаючи субспоживачів", а також повідомлення про встановлення договірних величин споживання електричної потужності є невід'ємними частинами цього договору. Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими особами та скріплюються печатками обох сторін (п. 9.1).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2008 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4).

Згідно додатку № 3 до договору № 2390 від 12.11.2008 року, оплата вартості використаної електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати шляхом внесення грошових коштів на відповідний рахунок Постачальника: до 05 числа розрахункового періоду 60 % від вартості договірної величини споживання електроенергії протягом розрахункового періоду; до 15 числа розрахункового періоду наступні 40 % від вартості договірної величини споживання електроенергії протягом розрахункового періоду. Споживач протягом 5 днів з моменту отримання рахунку на оплату спожитої електроенергії за розрахунковий період зобов'язується здійснити остаточний розрахунок за спожиту електроенергію за розрахунковий період з урахуванням попередньої оплати (п.1). Розмір авансового платежу Споживача за обсяги електричної енергії, необхідні на термін дії екологічної, аварійної і технологічної броні до повного відключення Споживача, визначається відповідно до актів екологічної, аварійної і технологічної броні (п. 2). Споживач зобов'язується протягом 5 днів з моменту отримання відповідного рахунку, здійснити оплату за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії та потужності відповідно до умов визначених в додатку до даного договору шляхом перерахування грошових коштів на відповідний рахунок Постачальника (п. 3).

За змістом позову, в серпні 2010 року, у зв'язку з переходом ПАТ "Вінницяобленерго" на єдину систему обліку договорів споживачів електричної енергії, номер договору про постачання електричної енергії з ТОВ "Вінницька підшипникова компанія" був змінений з № 2390 на № ВІ-017000.

Відповідачем було спожито електричну енергію за договором № ВІ-017000 від 12.11.2008 року за період з вересеня 2016 року по вересень 2017 року на загальну суму 126 989,00 грн. , що підтверджується рахунками-фактури, а саме :

- № ВІ-017000/130439/1 від 23.09.2016 року на суму 9 034,99 грн.;

- № ВІ-017000/144007/1 від 21.10.2016 року на суму 6 869,99 грн.;

- № ВІ-017000/156216/1 від 18.11.2016 року на суму 19 081,21 грн.;

- № ВІ-017000/171896/1 від 20.12.2016 року на суму 17 854,43 грн.;

- № ВІ-017000/9995/1 від 23.01.2017 року на суму 16 678,02 грн.;

- № ВІ-017000/25153/1 від 21.02.2017 року на суму 9 006,73 грн.;

- № ВІ-017000/42007/1 від 22.03.2017 року на суму 11 108,34 грн.;

- № ВІ-017000/58521/1 від 25.04.2017 року на суму 11 620,86 грн.;

- № ВІ-017000/74739/1 від 26.05.2017 року на суму 8 111,63 грн.;

- № ВІ-017000/91760/1 від 30.06.2017 року на суму 5 970,16 грн.;

- № ВІ-017000/106965/1 від 31.07.2017 року на суму 5 579,26 грн.;

- № ВІ-017000/122286/1 від 31.08.2017 року на суму 6 073,39 грн..

Також, надання позивачем відповідачу електричної енергії, підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції - електричної енергії, які за номерами та датою є тотожними до вищевказаних рахунків-фактур.

За спожиту електричну енергію відповідач розрахувався з позивачем частково в сумі 87 045,05 грн., що підтверджується банківськими виписками, а саме : від 10.10.2016 року, від 22.11.2016 року, від 21.03.2017 року, від 29.03.2017 року, від 12.05.2017 року, від 09.06.2017 року, від 20.07.2017 року, від 21.08.2017 року, від 21.09.2017 року.

Також, згідно позову відповідачем протягом періоду з листопада 2015 року по вересень 2017 року було прийнято від позивача послуги з перетікання реактивної енергії на загальну суму 757,37 грн. , що підтверджується актами прийняття-здачі наданих послуг з перетікання реактивної енергії, а саме :

- № ВІ-017000/6953/3 від 19.01.2016 року на суму 45,78 грн.;

- № ВІ-017000/22374/3 від 19.02.2016 року на суму 60,76 грн.;

- № ВІ-017000/38324/3 від 21.03.2016 року на суму 43,16 грн.;

- № ВІ-017000/54801/3 від 21.04.2016 року на суму 35,88 грн.;

- № ВІ-017000/66472/3 від 19.05.2016 року на суму 35,88 грн.;

- № ВІ-017000/85086/3 від 23.06.2016 року на суму 25,14 грн.;

- № ВІ-017000/97546/3 від 20.07.2016 року на суму 9,37 грн.;

- № ВІ-017000/110840/3 від 19.08.2016 року на суму 34,78 грн.;

- № ВІ-017000/130440/3 від 23.09.2016 року на суму 29,69 грн.;

- № ВІ-017000/144008/3 від 21.10.2016 року на суму 45,00 грн.;

- № ВІ-017000/156217/3 від 18.11.2016 року на суму 52,25 грн.;

- № ВІ-017000/171897/3 від 20.12.2016 року на суму 52,78 грн.;

- № ВІ-017000/9996/3 від 23.01.2017 року на суму 45,06 грн.;

- № ВІ-017000/25154/3 від 21.02.2017 року на суму 47,72 грн.;

- № ВІ-017000/42008/3 від 22.03.2017 року на суму 43,98 грн.;

- № ВІ-017000/58522/3 від 25.04.2017 року на суму 47,04 грн.;

- № ВІ-017000/74740/3 від 26.05.2017 року на суму 34,52 грн.;

- № ВІ-017000/91761/3 від 30.06.2017 року на суму 27,84 грн.;

- № ВІ-017000/106966/3 від 31.07.2017 року на суму 0,00 грн.;

- № ВІ-017000/122287/3 від 31.08.2017 року на суму 0,00 грн..

Окрім того, надання позивачем послуг відповідачу з перетікання реактивної енергії підтверджується рахунками-фактури.

При цьому, згідно розрахунку, позивачем з листопада 2015 року по січень 2016 року було надано послуги з перетікання реактивної енергії на суму 40,62 грн..

За надані послуги з перетікання реактивної енергії, відповідач розрахувався частково в сумі 271,20 грн., що підтверджується банківськими виписками від 23.05.2016 року та від 22.11.2016 року.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо постачання електричної енергії за договором та її оплати.

Згідно ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 2 ст. 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке ж положення містить і ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу ч. 2 ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ч.1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17 грудня 2013 року, грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Як встановлено судом, 12.11.2008 року між відкритим акціонерним товариством "АК Вінницяобленерго" в особі директора "СО Вінницькі міські електричні мережі (ЕМ)" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницька підшипникова компанія" (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 2390 (в подальшому змінено на № ВІ-017000), на підставі якого позивачем передано відповідачу електричну енергію на загальну суму 126 989,00 грн., що підтверджується рахунками-фактури та актами прийняття-передавання товарної продукції за період з вересня 2016 року по серпень 2017 року включно.

Водночас, судом встановлено, що відповідач за надану електричну енергію розрахувався частково в сумі 87 045,05 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з жовтня 2016 року по вересень 2017 року.

Таким чином, сума основного боргу за спожиту електричну енергію станом на 03.10.2017 року (день звернення з позовом до суду) склала 39 943,95 грн . (126 989,00 грн. - 87 045,05 грн.), яку просить стягнути позивач з відповідача.

Також, за змістом позову, відповідачем було прийнято від позивача послуги з перетікання реактивної енергії на загальну суму 757,37 грн., що підтверджується актами прийняття-здачі наданих послуг з перетікання реактивної енергії, рахунками-фактури та розрахунком позовних вимог.

Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно акту прийняття-здачі наданих послуг з перетікання реактивної енергії № ВІ-017000/91761/3 від 30.06.2017 року та рахунку-фактури № ВІ-017000/91761/3 від 30.06.2017 року, сума наданих послуг складає 27,84 грн. (з ПДВ), тоді як у розрахунку позовних вимог зазначено про надання відповідних послуг за вказаним актом в сумі 27,96 грн. (з ПДВ).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вірною сумою наданих послуг з перетікання реактивної енергії у червні 2017 року є 27,84 грн., що підтверджується актом прийняття-здачі послуг та рахунком-фактурою № ВІ-017000/91761/3 від 30.06.2017 року, а тому, позовна вимога в частині стягнення 0,12 грн. (27,96 грн. - 27,84 грн.) боргу за перетоки реактивної енергії задоволенню не підлягає.

Отже, загальна сума наданих послуг з перетікання реактивної енергії складає 757,25 грн. (757,37 грн. - 0,12 грн.).

При цьому, судом встановлено, що за надані послуги з перетікання реактивної енергії відповідач розрахувався частково в сумі 271,20 грн., що підтверджується банківськими виписками.

Таким чином, сума боргу за перетоки реактивної енергії складає 486,05 грн. (757,25 грн. - 271,20 грн.), яка підлягає задоволенню.

Відповідачем доказів щодо повного проведення розрахунків з позивачем суду не надано.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за спожиту активну електроенергію в розмірі 39 943,95 грн. та 486,05 грн. боргу за перетоки реактивної енергії, підлягають задоволенню.

Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами наявними у матеріалах справи.

Крім того, згідно прохальної частини позовної заяви та розрахунку позовних вимог, позивачем нараховано до стягнення з відповідача : пеню по активній електроенергії в сумі 4 477,63 грн. ; пеню по перетокам реактивної енергії в сумі 37,51 грн. ; втрати від інфляції по активній електроенергії в сумі 3 935,84 грн. ; втрати від інфляції по перетокам реактивної енергії в сумі 31,87 грн. ; 3% річних по активній електроенергії в сумі 1 030,08 грн. ; 3% річних по перетокам реактивної енергії - 6,51 грн..

Підпунктами 4.2.1, 4.2.2 договору № 2390 (№ ВІ-017000) від 12.11.2008 року, позивач та відповідач узгодили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі 1,0 %, але не більше подвійної ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком. За перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому, плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50000 кВт-год. і більше.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України вказує, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу п. 3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеня нараховується протягом шести місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконане.

Згідно ч.1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Обмеження максимального розміру пені за порушення грошових зобов'язань встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідно до якого : платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1); розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 3.1, 4.1, 5.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17 грудня 2013 року, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Суд, перевіривши доданий до позову розрахунок позовних вимог, дійшов висновку, що нараховані суми пені, інфляційних втрат та 3% річних, відповідають встановленим обставинам справи, умовам договору та приписам законодавства.

З огляду на викладене, оскільки відповідач не здійснив оплату спожитої електричної енергії та наданих послуг з перетікання реактивної енергії у повному обсязі згідно умов договору № 2390 (№ ВІ-017000) від 12.11.2008 року, то він відповідно з вимогами цивільного та господарського кодексів є боржником, що прострочив, а тому наявні підстави для задоволення вимог про стягнення з нього на користь позивача 4 477,63 грн. - пені за прострочення платежу по активній електроенергії; 37,51 грн. - пені за прострочення платежу за перетоки реактивної енергії; 3 935,84 грн. - втрат від інфляції за спожиту активну електроенергію; 31,87 грн. - втрат від інфляції по перетокам реактивної енергії; 1 030,08 грн. - 3% річних за несвоєчасний розрахунок за спожиту активну електроенергію та 6,51 грн. - 3% річних за несвоєчасний розрахунок за перетоки реактивної енергії.

Обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами наявними у матеріалах справи.

При цьому, судові витрати зі сплати судового збору підлягають покладенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України, а саме в сумі 1 600,00 грн..

Згідно п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року, ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом (зокрема, частинами п'ятою та шостою статті 122-11 ГПК).

Керуючись ст.ст. 4-2 - 4-4, 4-5, 32 - 34, 43, 49, 86, 87, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

У Х В А Л И В :

1. Задоволити позов № СО-51-3808 від 02.10.2017 року публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" в особі Структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька підшипникова компанія" про стягнення 53 519,06 грн. частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька підшипникова компанія" (вул. Сергія Зулінського, 46, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 33088946) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" (вул. Пирогова, 174, м. Вінниця, 21008, код ЄДРПОУ 25509880; р/р № 260333012848 у ВОУ АТ "Ощадбанк", МФО 302076) публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. Магістратська, 2, м. Вінниця, 21050) 39 943,95 грн. - заборгованості за спожиту активну електроенергію.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька підшипникова компанія" (вул. Сергія Зулінського, 46, м. Вінниця, 21022, код ЄДРПОУ 33088946) на поточний рахунок Структурної одиниці "Вінницькі міські електричні мережі" (вул.Пирогова, 174, м. Вінниця, 21008, код ЄДРПОУ 25509880; р/р № 26003438934 у ПАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 380805) публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (вул. Магістратська, 2, м. Вінниця, 21050) 486,05 грн. - заборгованості за перетоки реактивної енергії; 4 477,63 грн. - пені за прострочення платежу по активній електроенергії; 37,51 грн. - пені за прострочення платежу за перетоки реактивної енергії; 3 935,84 грн. - втрат від інфляції за спожиту активну електроенергію; 31,87 грн. - втрат від інфляції по перетокам реактивної енергії; 1 030,08 грн. - 3% річних за несвоєчасний розрахунок за спожиту активну електроенергію; 6,51 грн. - 3% річних за несвоєчасний розрахунок за перетоки реактивної енергії та 1 600,00 грн. - судових витрат на оплату судового збору.

4. Відмовити в позові частині стягнення 0,12 грн. боргу за перетоки реактивної енергії.

5. Видати накази після набрання ухвалою суду законної сили.

Суддя Тісецький С.С.

Віддрук. прим.:

1- до справи.