Рішення

від 31.10.2017 по справі 911/2775/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2017 р. Справа № 911/2775/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Джейран , м.Бровари

До Товариства з обмеженою відповідальністю Трак Центр ЛТД , м.Ірпінь

Про стягнення 39141,14 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ТК Джейран (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Трак Центр ЛТД (далі - відповідач) про стягнення 39141,14 грн.

Провадження у справі №911/2775/17 порушено відповідно до ухвали суду від 18.09.2017 року та призначено справу до розгляду на 03.10.2017 року.

Сторони, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 03.10.2017 року без поважних причин не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали. Розгляд справи відкладався на 17.10.2017 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 17.10.2017 року без поважних причин повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав.

17.10.2017 року до господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 31.10.2017 року.

В судовому засіданні 31.10.2017 року позивач позовні вимоги підтримав. В судове засідання 31.10.2017 року відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Згідно з абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача на підставі матеріалів наявних у справі.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується м матеріалами справи, 23.12.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю ТК ДЖЕЙРАН (позивач) було сплачено кошти Товариству з обмеженою відповідальністю ТРАК ЦЕНТР ЛТД (відповідач) за запчастини (надалі - Товар) у сумі 59 190,01 грн.

26.01.2016 року позивач отримав товар по товарній накладній № 174 на суму 45 258,34 грн. 22.12.2016 року позивач повернув Товар по возвратній накладній № 5 на суму 45 258,34 грн.

23.12.2016 року відповідач частково оплатив повернення Товару на суму 26 207,11 грн. Залишок коштів по возвратній накладній № 5 на суму 32 982,91 грн. повернуто не було.

14.04.2017 року позивачем направлено претензію відповідачу №313 на повернення боргу в сумі 32 982,91 грн., яку отримано відповідно до повідомлення Укрпошти 24.04.2017 року. Однак, відповідачем не виконано зобов'язання щодо повернення передплачених коштів у сумі 32 982,91 грн., на які поставка не відбувалась.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неповернення відповідачем позивачу передплачених коштів у сумі 32 982,91 грн., на які поставка не відбувалась. Тобто безпідставне утримання відповідної суми.

Відповідно до ст.615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Частиною 3 ст.612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Аналогічні положення передбачені ч.2 ст.220 ГК України, яка передбачає, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Враховуючи, що відповідач отримав спірні кошти в сумі 32 982,91 грн., товар на відповідну суму не поставив, розмір заявлених до стягнення коштів відповідає фактичним обставинам справи, факт отримання коштів та їх безпідставного утримання відповідачем належним чином не спростовано, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 32 982,91 грн. є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 2572,67 грн. інфляційних витрат та 3% річних в сумі 585,56 грн., суд зазначає, що з огляду на п. 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення передплачених коштів, на які не було поставлено товар, тобто позов пов'язаний з порушенням зобов'язання щодо поставки товару, яке не є грошовим і позивачем не обґрунтовано з якого моменту зобов'язання з повернення коштів стає грошовим, нараховані на заявлену у справі суму боргу річні та інфляційні задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 32 982,91 грн. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, підлягають відшкодуванню понесені позивачем та документально підтверджені витрати на сплату судового збору та оплату послуг адвоката, що в загальній сумі складає 4600 грн., з яких пропорційному відшкодуванню підлягає 3876,26 грн.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТРАК ЦЕНТР ЛТД (08290, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Гостомель, вул. Центральна, 1, код 31414047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТК ДЖЕЙРАН (07400, Київська обл., м.Бровари, б-р Незалежності, 14, код 37721448) 32 982,91 грн. коштів, які підлягають поверненню та 3876,26 грн. судових витрат.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 10.11.2017 року