Рішення

від 08.11.2017 по справі 910/17552/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2017Справа №910/17552/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Евент" до Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації простягнення 67 532,04 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Конончук З.В. - представник за договором б/н від 05.10.17 Гулак М.В. - представник за договором № 227 від 05.10.17 Погребиський В.П. - керівник від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 08.11.2017, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Евент" до Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 67 532,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.12.2016 між сторонами було укладено договір про закупівлю товарів № Ндб-118, на підставі якого позивачем було поставлено продукцію на загальну суму 61 226,02 грн., що підтверджується видатковою накладною № 261216-01 від 26.12.2016. За доводами позивача, відповідач в порушення умов договору не здійснив розрахунку за поставлений товар, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 61 226,02 грн. Крім того, за неналежне виконання грошового зобов'язання позивач просить суд стягнути з відповідача 1 373,81 грн. - 3 % річних та 4 932,21 грн. - індекс інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2017 порушено провадження у справі № 910/17552/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 08.11.2017.

В судове засідання, призначене на 08.11.2017, з'явились представники позивача, які на виконання вимог ухвали суду надали документи для долучення до матеріалів справи, підтримали позовні вимоги та надали пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103043676508, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 17.10.2017.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК .

Провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України , якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву, при цьому суд виходив за наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК , з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК ), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України , ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 № 1-5/45, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

За висновками суду, незважаючи на те, що представник відповідача в судове засідання не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

26 грудня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Евент" (далі - постачальник, позивач) та Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - замовник, відповідач) укладено договір № Ндб-118 про закупівлю товарів (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у грудні 2016 року поставити замовнику товар, зазначений у договорі, а замовник - прийняти і оплатити даний товар за кодом: Насоси для басейна (ДК 016-2010 28.12.1. Устаткування силове гідравлічне та пневматичне, крім його частин; ДК 021:2015 42122000-0 Насоси) (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.1.2 договору кількість товарів зазначена в Специфікації, що є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 3.1. договору сторони встановили, що ціна цього договору становить 118 971,10 грн., у тому числі ПДВ-19828,52 грн.

За умовами п.п. 5.1., 5.2. договору передбачено місце поставки: м. Київ, Печерський узвіз, 13, Школа № 134 та строк поставки: протягом 10 календарних днів з дня укладення договору.

Згідно п. 4.1. договору розрахунки здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету протягом 10 днів після отримання товарів на підставі видаткової накладної та/або Акту відповідно до ч.1 ст. 49 Бюджетного кодексу України. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 30-ти робочих днів з дати отримання замовником бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок у відділенні Державного казначейства.

Відповідно до п. 6.1.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.

Згідно з п. 10.1. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, а в частині фінансових зобов'язань - до повного їх виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав умови договору № Ндб-118 від 26.12.2016 про закупівлю товарів, що підтверджується підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною №261216-01 від 26.12.2016 на суму 61 226,02 грн., втім відповідач свої зобов'язання в частині оплати поставленого позивачем товару не здійснив, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі вартості поставленого але не оплаченого товару в сумі 61 226,02 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією № 1 від 14.06.2017 про сплату заборгованості у строк до 30.06.2017. Дана претензія була отримана відповідачем 15.06.2017, проте станом на момент вирішення спору залишена без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, позивач на виконання своїх зобов'язань за договором та на його умовах поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 61 226,02 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною №261216-01 від 26.12.2016.

В свою чергу, відповідач в порушення умов договору не виконав належним чином своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 61 226,02 грн., що підтверджується підписаним між сторонами Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2016, копія якого міститься в матеріалах справи.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням вимог ст. 530 ЦК України та п. 4.1. договору виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару мало бути виконано останнім не пізніше 05.01.2017.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на зазначене та з урахуванням того, що відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання своїх зобов'язань щодо оплати товару за договором № Ндб-118 від 26.12.2016, не спростував заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 61 226,02 грн. є обґрунтованими, належним чином доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 1 373,81 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4 932,21 грн., що нараховані за період прострочення з 06.01.2017 по 05.10.2017.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 3 % річних, що є арифметично вірним, а отже з відповідача підлягає стягненню 1 373,81 грн. - 3 % річних.

Що стосується інфляційних втрат, то за перерахунком суду розмір інфляційних втрат складає суму більшу, ніж заявлено позивачем до стягнення, проте, враховуючи, що відповідно до п. 2 ч.1 ст.83 ГПК України суд не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, з відповідача підлягає стягненню 4 932,21 грн. інфляційних втрат.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Крім того, позивач просить суд включити до складу судових витрат витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 20 000,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в такому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 встановлено, що відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Як вбачається із матеріалів справи, 05.10.2017 між позивачем (замовник) та адвокатом Гулак Михайлом Вікторовичем (виконавець), який діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 5742 від 09.06.2016, було укладено Договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надати замовнику адвокатські послуги.

В додатку 1 до Договору про надання правової допомоги сторони встановили, що гонорар адвоката за надання правової допомоги складає 20 000,00 грн.

Згідно наданого до матеріалів справи платіжного доручення № 109 від 06.10.2017 вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Евент" було перераховано на рахунок Гулака Михайла Вікторовича оплату за адвокатські послуги згідно Договору № 227 від 05.10.2017 у розмірі 20 000,00 грн.

Враховуючи, що витрати позивача, пов'язані з оплатою вартості послуг адвоката, документально підтверджені, в судових засіданнях був присутній Гулак М.В., як представник інтересів позивача, господарський суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів витрат на оплату послуг адвоката є обґрунтованими.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління освіти та інноваційного розвитку Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 24/7, ідентифікаційний код 39833860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евент" (02192, м. Київ, вул. Бойченка, буд. 6, кв 46, ідентифікаційний код 35726994) заборгованість у розмірі 61 226 (шістдесят одна тисяча двісті двадцять шість) грн. 02 коп., 3 % річних у розмірі 1 373 (одна тисяча триста сімдесят три) грн. 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 4 932 (чотири тисячі дев'ятсот тридцять дві) грн. 21 коп., судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. та витрати на послуги адвоката у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.11.2017

Суддя Пукшин Л.Г.