Рішення

від 30.10.2017 по справі 911/2557/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2017 р. Справа № 911/2557/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОВК-СИСТЕМИ

до Товариства з обмеженою відповідальністю РАО-ІНЖИНІРИНГ

про стягнення 40946,17 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 1 від 06.04.2017 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОВК-СИСТЕМИ (далі - ТОВ ОВК-СИСТЕМИ , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю РАО-ІНЖИНІРИНГ (далі - ТОВ РАО-ІНЖИНІРИНГ , відповідач) про стягнення 40946,17 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що 12.01.2017 р. та 16.01.2017 р. ТОВ ОВК-СИСТЕМИ здійснило поставку товару ТОВ РАО-ІНЖИНІРИНГ згідно з рахунками на оплату № 55 від 11.01.2017 р. та № 87 від 12.01.2017 р., та видатковими накладними № 31 від 12.01.2017 р. та № 48 від 16.01.2017 р.

Як зазначає позивач, відповідачем не було сплачено вартість отриманого товару, у зв'язку з чим ТОВ ОВК-СИСТЕМИ просить суд стягнути з ТОВ РАО-ІНЖИНІРИНГ 32569,04 грн. основного боргу, 585,44 грн. 3% річних, 5161,60 грн. пені, 2630,09 грн. інфляційних втрат, 12000,00 грн. коштів, сплачених за надання адвокатських послуг, та судові витрати покласти на відповідача.

Розгляд справи відкладався.

19.10.2017 р. до господарського суду Київської області представником позивача було подане клопотання б/н від 19.10.2017 р. (вх. № 22076/17 від 19.10.2017 р.) про продовження строку вирішення справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.10.2017 р. було продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

26.10.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшла заява № 26/51-2017 від 25.10.2017 р. (вх. № 22527/17 від 26.10.2017 р.) про долучення до матеріалів справи документу, за змістом якої, позивач на підтвердження оплати адвокатських послуг надає оригінал платіжного доручення № 5576 від 18.08.2017 р.

У судових засіданнях 21.09.2017 р., 19.10.2017 р. та 30.10.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала.

Відповідач у судові засідання 21.09.2017 р., 19.10.2017 р. та 30.10.2017 р., представника не направив, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідачем не надано.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 30.10.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю ОВК-СИСТЕМИ (постачальник) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю РАО-ІНЖИНІРИНГ (покупець) товар на суму 32569,04 грн., що підтверджується видатковою накладною № 31 від 12.01.2017 р. та видатковою накладною № 48 від 16.01.2017 р., копії яких долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом.

Факт отримання товару підтверджується також довіреністю б/н від 07.10.2016 р., виданою ТОВ РАО-ІНЖИНІРИНГ на ім'я ОСОБА_2 на отримання та відправку матеріальних цінностей ТОВ ОВК-СИСТЕМИ (копію довіреності долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

Однак, відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим позивачем направлялись на адресу відповідача акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2017 р. по 10.08.2017 р., який останнім не був підписаний, а також претензії № 100817-01 від 10.08.2017 р. та № 17/83-2017 від 18.08.2017 р. про сплату заборгованості в розмірі 32569,04 грн.

Відповідь на претензію отримано не було, заборгованість не сплачено, у зв'язку з чим ТОВ ОВК-СИСТЕМИ і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поряд з цим, відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З викладеного вище вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб. Відповідно до цього договору позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар, а відповідач, у свою чергу, прийняти його і оплатити.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати отриманого за видатковими накладними № 31 від 12.01.2017 р. та № 48 від 16.01.2017 р. товару суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за видатковими накладними № 31 від 12.01.2017 р. та № 48 від 16.01.2017 р. у сумі 32569,04 грн., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено у сумі 585,44 грн.

Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно з виконаним судом арифметичним розрахунком з урахуванням визначеного позивачем періоду прострочення заборгованості, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 582,96 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 30120,38 13.01.2017 - 18.08.2017 218 3 % 539.69 2448,66 16.01.2017 - 18.08.2017 215 3 % 43.27 За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 2459,00 грн. за період з 12.01.2017 р. по 18.08.2017 р. на суму 30120,38 грн., та 171,09 грн. за період з 16.01.2017 р. по 18.08.2017 р. на суму 2448,66 грн.

Проте, згідно з виконаним судом арифметичним розрахунком, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 2104,52 грн. за період з 01.02.2017 р. по 15.08.2017 р. на суму 30120,38 грн., та 171,09 грн. за період з 01.02.2017 р. по 15.08.2017 р. на суму 2448,66 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.02.2017 - 15.08.2017 30120.38 1.070 2104.52 32224.90 01.02.2017 - 15.08.2017 2448.66 1.070 171.09 2619.75 За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає частковому задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 5161,60 грн. пені за неналежне виконання ТОВ РАО-ІНЖИНІРИНГ зобов'язань щодо своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар.

Слід зазначити, що приписами п. 3 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 547, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватись пенею (неустойка), що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі .

Водночас, відповідно до приписів ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Оскільки при вчиненні правочину щодо поставки товару за видатковими накладними № 31 від 12.01.2017 р. та № 48 від 16.01.2017 р. існували позадоговірні відносини і сторонами не було встановлено в письмовій формі відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені, позовні вимоги про стягнення з ТОВ РАО-ІНЖИНІРИНГ 5161,60 грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання задоволенню не підлягають.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ ОВК-СИСТЕМИ .

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою юридичних послуг, в розмірі 12000,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру . Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

В абзаці 4 пункту 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 13), встановлено, що за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 підтверджуються п. 2.7 договору № 4-3697/17 від 06.04.2017 р. про надання юридичних послуг, укладеним між ТОВ ОВК-СИСТЕМИ та адвокатським бюро ДЗВЕНИСЛАВИ МЕЛЕНЧУК .

У відповідності зі Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 1541, виданим 15.07.2009 р., ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з рахунком № 12/4-3697/17 від 18.08.2017 р., адвокатське бюро ДЗВЕНИСЛАВИ МЕЛЕНЧУК на підставі договору про надання юридичних послуг № 4-3697/17 від 06.04.2017 р. здійснило ТОВ ОВК-СИСТЕМИ проведення комплексу заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості з боржника ТОВ РАО-ІНЖИНІРИНГ на суму 12000,00 грн.

Також позивачем в якості доказів оплати адвокатських послуг надано суду оригінал платіжного доручення № 5576 від 18.08.2017 р.

Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, а також наявність доказів фактичного перерахування йому коштів в сумі 12000,00 грн. на підставі договору, господарський суд дійшов висновку про кваліфікацію зазначених позивачем витрат по оплаті за договором про надання правової допомоги в сумі 12000,00 грн. в якості витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України.

Таким чином, витрати зі сплати судового збору та витрати на оплату послуг адвоката відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю РАО-ІНЖИНІРИНГ (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Островського, буд. 12-Б, приміщення 23, код 39755547) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОВК-СИСТЕМИ (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 9, корпус 1-Ф, код 36971973) 32569 (тридцять дві тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 04 коп. основного боргу, 582 (п'ятсот вісімдесят дві) грн. 96 коп. 3% річних, 2275 (дві тисячі двісті сімдесят п'ять) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 1384 (одну тисячу триста вісімдесят чотири) грн. 36 коп. судового збору, 10382 (десять тисяч триста вісімдесят дві) 69 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 10.11.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна