Рішення

від 07.11.2017 по справі 917/1482/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2017р. Справа № 917/1482/17

за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, код ЄДРПОУ 03338030)

до Первинної профспілкової організації Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області (36002, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39754611)

про стягнення 9 779,45 грн.

Суддя Ореховська О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 03.01.2017р. № 29-14/13

від відповідача: не з"явився

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Судом повідомлено, що повне рішення буде складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава (позивач у справі) до Первинної профспілкової організації Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області, м. Полтава (відповідач у справі) про стягнення заборгованості в сумі 9 779,45 грн., у тому числі 8 286,37 грн. основного боргу за теплову енергію, поставлену згідно договору № 4291 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 22.11.2016р., 1 043,41грн. пені, 113,52 грн. 3% річних та 336,15грн. втрат від інфляційних процесів.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.09.2017р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 917/1482/17. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 10.10.2017р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 10.10.2017р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів, розгляд справи відкладено на 07.11.2017р.

Від позивача через канцелярію суду надійшли документи по справі (вх. № 13641 від 07.11.2017р.).

Зазначені документи залучено судом до матеріалів справи.

Відповідач відзив на позов не надав, явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Копії ухвал господарського суду Полтавської області від 07.09.2017р. та 10.10.2017р., які направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві, були повернуті підприємством зв'язку до господарського суду за закінченням терміну зберігання (а.с. 24-27, 45-48). За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с. 49-53) місцезнаходженням відповідача є: м. Полтава, Фрунзе (перейменована на вул. Європейська), 145, кв. 14 , що співпадає з адресою, вказаною у позовній заяві.

В абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначається, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Також, ухвали господарського суду Полтавської області від 07.09.2017р. та 10.10.2017р. у даній справі були розміщені в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Таким чином, господарським судом вчинені всі дії з метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пп. 3.9.2 постанови від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо, а неявка відповідача, повідомленого належним чином про дату, час і місце проведення судового розгляду, не перешкоджає розгляду справи, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, на їх задоволенні наполягає.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні уповноваженого представника позивача, суд встановив:

Між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивачем) та Первинною профспілковою організацією Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області (відповідачем) укладено договір № 4291 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 22.11.2016р. (далі - Договір).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.05.2016р.(згідно ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України) і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2016р., а в частині розрахунків - до їх повного завершення (п. 40 Договору).

Відповідно до п. 1 даного Договору позивач (теплопостачальна організація) зобов"язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення приміщень споживача (відповідача) до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі по вул. Пушкіна, 16 - нежитлове приміщення.

В п. 30 Договору визначено, що розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та згідно з абз. 7 ст. 16 Закону України "Про теплопостачання" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг встановлює тарифи на теплову енергію суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання на суміжних ринках у сфері теплопостачання.

Тариф на теплову енергію, що виробляється та постачається позивачем, встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Вказаною комісією тарифи на теплову енергію для потреб інших споживачів встановлені в такому розмірі:

- 1 153,45 грн./Гкал (без ПДВ) з 01 жовтня на 2016р. на підставі постанови № 1757 від 29.09.2016р.;

- 1 389,88 грн./Гкал (без ПДВ) з 30 грудня 2016р. на підставі постанови № 2126 від 02.12.2016р.;

- 1 513,28 грн./Гкал (без ПДВ) з лютого 2017р. на підставі постанови № 151 від 01.02.2017р.

Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (надалі - Правила) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.

Відповідно до п. 16 Договору облік споживання теплової енергії та опалення нежитлового приміщення споживача по вул. Пушкіна, 16 проводиться по вузлу обліку теплової енергії.

Оплата за опалення проводиться за фактично використану кількість теплової енергії. Всі розрахунки по цьому договору проводяться на підставі рахунку, виписаного теплопостачальною організацією споживачу з обов'язковим застосуванням діючих тарифів (п. 31-32 Договору ).

Відповідно до п. 33-34 Договору факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання - передачі теплової енергії, який складається обома сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору. У разі неповернення споживачем Акту приймання - передачі теплової енергії в 5 - денний термін, як це передбачено пунктом 12 Договору, він, підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії. Споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим з урахуванням суми проміжних платежів.

Як зазначає позивач, за період з 01.11.2016р. по 31.01.2017р. позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 10 286,37грн.

На оплату наданих послуг позивачем виписані відповідачу відповідні рахунки: за № АВ-10181 від 24.11.2016р., № АВ-11967 від 27.12.2016р., № АВ- 630 від 27.01.2017р. (а.с. 55-57).

Також позивачем було складено відповідні акти приймання-передачі теплової енергії № АВ-18364 від 30.11.2016р., № АВ-21907 від 31.12.2016р., № АВ-1229 від 31.01.2017р. (а.с. 58-60).

Докази пред'явлення відповідачем заперечень щодо постачання теплової енергії чи інших претензій позивачу в матеріалах справи відсутні.

Матеріали справи свідчать, що в супереч взятим на себе договірним зобов'язанням відповідач провів розрахунок за відпущену теплову енергію частково в сумі 2 000,00грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 8 286,37грн.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ст. ст. 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" - сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам. ОСОБА_2 регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності (ст. 2 Закону).

Відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. З Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону, теплопостачальні організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Цьому обов'язку кореспондує обов'язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 цього Закону, згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч.6 ст. 25 Закону № 2633-IV).

Відповідач в порушення умов Договору оплату спожитої теплової енергії в установлений строк не провів.

Доказів в спростування вищевикладеного чи інших заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 8 286,37грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 229 ГК України Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 230 ГК України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В п. 35 Договору встановлено, що у випадку несплати у вказані строки за надані послуги вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також стягується 3% річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно ст. 625 ЦК України.

На підставі умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 043,41грн. пені за період з 10.12.2016р. до 16.05.2017р. (поетапно).

При цьому, позивачем не враховано, що згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При нарахуванні пені позивач не врахував, що за п. 33 Договору Споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

З урахуванням викладеного прострочення оплати за кожний поточний місяць починається з 11 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Після проведення перерахунку пені, з врахуванням положень Договору, ЦК України та ГК України, судом встановлено, що сума пені, яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача становить 1 028,38грн. (розрахунок суду залучено до справи). В іншій частині вимоги про стягнення пені слід відхилити, як безпідставні.

Стаття 625 ЦК України визначає обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити грошову суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

На підставі даної норми та умов Договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 113,52 грн. за період з 11.12.2016р. по 16.05.2017р. та втрати від інфляційних процесів в сумі 336,15 грн. за період січень 2017р. - квітень 2017 р.

Враховуючи визначений вище період початку виникнення прострочення оплати боргу, судом встановлено, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 3 % річних у розмірі 112,19грн. (розрахунок суду залучено до справи). В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних позов задоволенню не підлягає.

Позовні вимоги в частині нарахування 336,15грн. втрат від інфляційних процесів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8 286,37 основного боргу, 1 028,38грн. пені, 112,19грн. 3 % річних та 336,15грн. втрати від інфляційних процесів обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині - позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Первинної профспілкової організації Інспекції з питань захисту прав споживачів у Полтавській області (36002, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 39754611) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" ( м. Полтава, вул. Комарова, 2а , код ЄДРПОУ 03338030, р/р 26032302010972 в філії Полтавського обласного управління АТ "Ощадбанк", МФО 331467) 8 286,37 основного боргу, 1 028,38грн. пені, 112,19грн. 3 % річних та 336,15грн. втрати від інфляційних процесів та 1 597,32грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині - у позові відмовити.

Примітка: Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Повне рішення складено 10.11.2017р.

Суддя О.О. Ореховська