Рішення

від 07.11.2017 по справі 909/940/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2017 р. Справа № 909/940/17

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Кучма І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватна агрофірма "Жуківська", с. Жуків,Тлумацький район, Івано-Франківська область, 78053

представник позивача: ОСОБА_1 вул. Мечнікова 2, м. Івано-Франківськ

до відповідача: фізичної особи- підприємця ОСОБА_2, вул. Джерельна, 20, с. Попельники, Снятинський район, Івано-Франківська область,78356

про стягнення заборгованості в сумі 8306,24 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 -представник ( довіреність №22 від 02.03.17року)

Від відповідача представники не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

приватна агрофірма "Жуківська" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до фізичної особи- підприємеця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 8306,24 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.17 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 24.10.17. В порядку ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 07.11.2017року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить суд стягнути з відповідача

8306,24грн. заборогованості з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалою від 18.02.16 (вих.№1362 від 19.02.16), направленою відповідачу рекомендованою кореспонденцією та отриманою останнім 22.02.16, що підтверджено наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

На час винесення судом рішення, заяв та клопотань від сторін не надходило.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

16.09.2016 р. між Приватною агрофірмою Жуківська та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір про надання сільськогосподарських послуг № 01, згідно умов якого виконавець (Приватна агрофірма Жуківська ) зобов'язується за завданням замовника (ФОП ОСОБА_2Я.) протягом визначеного в договорі строку надавати за плату сільськогосподарські послуги з використанням спеціалізованої техніки для подальшого виробництва с/г продукції, а саме внесення безводного аміаку. На виконання умов Договору про надання сільськогосподарських послуг від 16.09.2016р. Приватна агрофірма Жуківська належним чином виконала свої обов'язки, а саме позивачем було надано сільськогосподарські послуги щодо внесення безводного аміаку на суму 115 963,92 грн., що підтверджується Актом приймання-передачі наданих послуг від 16.09.2016 р. За надані сільськогосподарські послуги розрахунок не був проведений. Згідно п. 3.1 Договору про надання сільськогосподарських послуг від 16.09.2016 р. за надання передбачених договором послуг Замовник виплачує Виконавцю суму грошових коштів, що визначена відповідним додатком до цього Договору (актом приймання-передачі наданих посдуг) не пізніше 5 днів з моменту підписання сторонами такого Додатку шляхом перерахування на банківський рахунок виконавця. Станом на 01.01.2017 року заборгованість ФОП ОСОБА_2 перед Приватною агрофірмою Жуківська складає 115 963,92 гривень.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2017 р. по справі № 909/245/17 стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Приватної агрофірмою Жуківська - 115 963,92 грн. основного боргу, 13 210,41 грн. пені, 1 389,92 грн. - 3 % річних, 7 653,61 грн. інфляційних та 2 073,27 грн. судового збору. На виконання вказаного рішення 04.05.2017 р. видано наказ № 468 про примусове виконання рішення суду.

У рішенні господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2017р. у справі № 909/245/17 було встановлено факт заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 115 963,92 грн. основного боргу, 13 210,41 грн. пені, 1 389,92 грн. -3% річних, 7 653,61 грн. інфляційних за договором про надання сільськогосподарських послуг №01 від 16.09.2016 р.

31.05.2017р. Снятинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54040923 з виконання наказу господарського суду Івано-Франківської області № 468 від 04.05.2017 р.

Відповідач повністю сплатив борг перед позивачем по рішенню суду від 18.04.2017 р. у справі № 909/245/17 р. тільки 04.08.2017 р., що підтверджується випискою за 04.08.2017 р. про списання з спецрахунку Снятинського районного відділу ДВС на рахунок позивача.

10.08.2017р. Снятинським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № ВП № 54040923.

Оскільки заборгованість перед позивачем була погашена 04.08.2017року позивач має право на стягнення інфляційних збитків та 3% річних у період з 16.02.2017 р. по 04.08.2017 р., які становлять 6795,92грн. інфляційних нарахувань та нарахування трьох процентів річних у розмірі 1580,32 грн.

Загальний розмір заборгованості становить 8306,24грн.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з винесенням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, позивач має право на стягнення інфляційних та 3% річних за весь період невиконання грошового зобов'язання.

В даному випадку, при поданні позовної заяви по справі № 909/245/17 розрахунок штрафних санкцій, в тому числі 3 % річних і інфляційних розраховано станом на 15.02.2017 р., тому відповідно розрахунок здійснюється за період з 16.02.2017 р. по 04.08.2017 р.

Частиною З ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України Про незалежність судової влади від 13.06.2007 р. № 8 передбачено, що за змістом частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно а процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2017 р. по справі № 909/245/17 стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь Приватної агрофірмою Жуківська - 115 963,92 грн. основного боргу, 13 210,41 грн. пені, 1 389,92 грн. - 3 % річних, 7 653,61 грн. інфляційних та 2 073,27 грн. судового збору, на виконання вказаного рішення 04.05.2017 р. видано наказ № 468 про примусове виконання рішення суду.

Оскільки зобов'язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, і з його боку мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а саме рішення господарського суду Івано-Франківської області від 18.04.2017 року у справі № 909/245/17 в частині сплати суми боргу було виконане відповідачем повністю лише 04.08.2017року, тому позивач, з посиланням на приписи статті 625 ЦК України, звернувся з позовом до суду про стягнення з останнього трьох процентів річних та інфляційних втрат за несвоєчасні розрахунки за період з 16.02.2017року по 04.08.2017року. Тобто вказані суми заявлені за інший період, ніж у вищезазначеному рішенні Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/245/17

Стаття 526 ЦК України та 193 ГК України, визначають, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та припинятися виконанням проведеним належним чином згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних узгоджується з приписами вказаної статті.

Факти, встановлені рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/245/17 від 18.04.2017року, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, як визначено у ч. 2. ст. 35 ГПК України.

Відповідно до частини 3 статті 43 ГПК України визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими. Отже, таке визнання не є підставою звільнення від доказування, тобто незалежно від того, що одна сторона визнає певні обставини, які наводяться іншою стороною, остання повинна надати відповідні доказування.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України). Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Так вищезазначеним рішенням суду першої інстанції підтверджено факт невиконання фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань щодо оплати отриманих послуг за договором №01 від 16.09.2016року.

Суду надані докази погашення встановленої заборгованості, з яких вбачається зокрема, що стягнута за рішенням суду від 18.04.2017року у справі № 909/245/17 сума заборгованості була повністю погашена відповідачем лише 04.08.2017року, тобто грошові зобов'язання з боку відповідача були виконані, але з порушенням строку їх виконання.

Пунктом 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 року визначено, що грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору. Відповідно до загальної норми, передбаченої у статті 526 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 18.10.2011 р. у справі № 48/23 та Верховний Суд України у постанові від 08.11.2010 р. № 3-12г10.

Судом, на підставі ст.55 Господарського процесуального кодексу України, перевірено правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних нарахувань, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" становлять 8102,45грн. інфляційних втрат та 1580,32грн. - 3% річних. Враховуючи, що суд не може виходити за межі позовних вимог, до стягнення підлягають 1580,32грн. 3% річних та 6725,92грн.інфляційних збитків.

Отже, до стягнення належить 1580,32грн.-3% річних, 6795,92грн. інфляційних нарахувань.

З урахуванням викладеного, витрати по сплаті судового збору покладаються відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 599, 610, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 34, 35, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов приватного агрофірми "Жуківська", с. Жуків, Тлумацький район, Івано-Франківська область до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, вул. Джерельна, 20, с. Попельники, Снятинський район, Івано-Франківська область про стягнення заборгованості в сумі 8306,24 грн. задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (вул. Джерельна, 20 с. Попельники Снятинський р-н, Івано-Франківська область 78356 Ідент. код НОМЕР_1, р/р 26003527771 в ПАТ ОСОБА_3 Аваль МФО 380805) на користь

Приватної агрофірм Жуківська с. Жуків Тлумацький р-н Івано-Франківська область , код ЄДРПОУ 30796496 р/р 26009000956152 в ІФФ АТ Ощадбанк МФО 336503) - 1580,32грн.-3% річних, 6795,92грн. інфляційних нарахувань та 1600,00грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.11.17

СУДДЯ ШКІНДЕР П.А.