Рішення

від 24.10.2017 по справі 910/17036/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2017Справа №910/17036/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСОЮЗСВІТ"

про стягнення 130 736,30 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Бойчук О.О. - за довіреністю від 01.06.2017 року;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Банк інвестицій та заощаджень" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСОЮЗСВІТ" про стягнення 130 736,30 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повернення (відшкодування) позивачу виплаченої банківської гарантії згідно умов Договору про надання банківської гарантії №2252/17-ТГ від 21.03.2017 року.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь: 125 000,00 грн. - фактично сплачену за Гарантією суму, 5 736,30 грн. - пені, 1 961,05 грн. - судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2017 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 24.10.2017 року.

В судове засідання 24.10.2017 року представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Провадження у справі порушено ухвалою від 05.10.2017 року, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.10.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 05.10.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

21.03.2017 року між Публічним акціонерним товариством "Банк інвестицій та заощаджень" (далі по тексту - Позивач, Банк, ПАТ Банк інвестицій та заощаджень", гарант) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОСОЮЗСВІТ" (далі по тексту - відповідач, ТОВ "АВТОСОЮЗСВІТ", принципал) укладено Договір про надання банківської гарантії №2252/17-ТГ (далі по тексту - Договір), за умовами якого (п.1.1. Договору) Гарант надає за заявою Принципала банківську гарантію забезпечення тендерної пропозиції (надалі - Гарантія), а саме пропозиції на участь у відкритих торгах на закупівлю 34320000-6 - Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів (запасні частини до транспортних засобів) , згідно Тендерної документації, затвердженої Рішенням тендерного комітету, від "27" лютого 2017 року, на користь: Комунальної організації "Київмедспецтранс" (надалі - Бенефіціар) з метою участі Принципала у відкритих конкурсних торгах.

Гарантія видається Гарантом у вигляді Банківської гарантії забезпечення тендерної пропозиції №2252/17-ТГ на суму 125 000,00 (Сто двадцять п'ять тисяч гривень 00 копійок), яка є невід'ємною частиною цього Договору, права та обов'язки за якою не можуть бути передані іншій особі. Гарантія видається Гарантом у формі електронного документа з електронним цифровим підписом, створеного відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 1.2. Договору строк дії Гарантії: до 20 серпня 2017 року включно.

Згідно з підпунктом а) п.3.1.1. Договору Гарант має право вимагати від Принципала відшкодування всіх витрат (включаючи, але не обмежуючись наступними) сум, фактично сплачених Гарантом Бенефіціару в порядку та у випадках, передбачених Гарантією.

Відповідно до з підпунктом а) п.3.4.1. Договору протягом 2 (двох) банківських днів з моменту сплати Гарантом грошових коштів по Гарантії на вимогу Бенефіціара (або на виконання рішення суду), та отримання від Гаранта відповідної вимоги, відшкодувати Гаранту в повному обсязі всі витрати (включаючи, але не обмежуючись наступним) сум, фактично сплачених Гарантом Бенефіціару в порядку та у випадках, передбачених Гарантією.

На підставі Договору Позивач видав банківську гарантію забезпечення тендерної пропозиції №2252/17-ТГ від 23 березня 2017 року (далі по тексту - Гарантія) на користь Бенефіціара - КОМУНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ КИЇВМЕДСПЕЦТРАНС (код ЄДРПОУ 01993807, місцезнаходження: Україна, 04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 16-В) (далі по текстом - Бенефіціар) в якості забезпечення тендерної пропозиції, наданої Відповідачем, щодо участі у оголошених Бенефіціаром згідно з оголошенням №UA-2017-03-14-000729-C, оприлюдненого на офіційному сайті http://prozzoro.gov.ua ., відкритих торгах на закупівлю 34320000-6 - Механічні запасні частини, крім двигунів і частин двигунів (запасні частини до транспортних засобів) , згідно з Тендерною документацією, затвердженою Рішенням тендерного комітету від 27.02.2017, на загальну суму 125 000,00 (сто двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок.

07.07.2017 року на адресу Позивача від Бенефіціара надійшла вимога №539-1 від 03.07.2017 року про сплату Бенефіціару на відповідний рахунок суми забезпечення тендерної пропозиції в розмірі 125 000,00 грн. у зв'язку з тим, що Відповідач не надав у строк, визначений в абзаці другому частини третьої статті 17 Закону України Про публічні закупівлі , документи, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 вказаного Закону.

25.07.2017 року на виконання умов Гарантії та Договору Позивачем на користь Бенефіціара здійснено платіж на суму 125 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №35924 від 2507.2017 року на суму 125 000,00 грн. (належним чином завірена копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи).

21.03.2017 року, керуючись п. 3.4.1 Договору, Позивачем надіслано відповідачу Вимогу вих. №08-0/08-1154 від 13.07.2017 року, якою вимагалось від Відповідача протягом 2 (двох) банківських днів відшкодувати сплачені Позивачем грошові кошти в сумі 125 000,00 грн. на рахунок Позивача.

Однак, вищевказана вимога залишена без відповіді, а грошові кошти не повернуто.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення Відповідачем зобов'язання щодо відшкодування позивачу суми, фактично сплаченої Гарантом Бенефіціару на виконання умов Договору та гарантії, у Відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 125 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником (ч. 1 ст. 569 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, сплатив Бенефіціару суму гарантії (125 000,00 грн.) згідно умов Договору та гарантії, а відповідач в порушення умов Договору та гарантії не повернув позивачу суму гарантії сплачену Бенефіціару, та має перед позивачем заборгованість з її сплати в розмірі 125 000,00 грн.

Згідно частини першої статті 96 ЦК юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також оскільки на момент прийняття рішення доказів сплати заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 125 000,00 грн. (фактично сплачену за Гарантією суму), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення грошового зобов'язання, а тому позивач, керуючись п.4.2. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 5 736,30 грн.

Згідно з п.4.2. Договору в разі порушення Принципалом строків відшкодування Гаранту витрат по . Гарантії, передбачених п. 3.4.1. даного Договору, Принципал сплачує Гаранту пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань ).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до положень ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 5 736,30 грн. , нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОСОЮЗСВІТ" (04071, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЯРОСЛАВСЬКА, будинок 39 Г; код ЄДРПОУ 39889651) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, м. Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 83-Д; код ЄДРПОУ 33695095) 125 000 (сто двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп. - фактично сплаченої за Гарантією суми, 5 736 (п'ять тисяч сімсот тридцять шість) грн. 30 коп. - пені, 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 10.11.2017 року.