Ухвала

від 10.11.2017 по справі 33/229-04

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"10" листопада 2017 р. Справа № 33/229-04

вх. № 5972/3-33

Суддя господарського суду: Савченко А.А.

при секретарі судового засідання: Романченко Н.С.

За участю представників:

скаржника - не з'явився

боржника - ОСОБА_1, дов. № 38-2072/470 від 10.05.2012р.

представника УДВС ГУЮ у Харківській області - ОСОБА_2, дов. № 117 від 29.12.2016р.

розглянувши скаргу ПАТ НАК "Нафтогаз України" на дії Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі відділу примусового виконання рішень по справі за позовом ПАТ "Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки

до КП "Харківські теплові мережі", м. Харків

про 884687,76 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.10.2004 року позовні вимоги у справі № 33/229-04 задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства „Харківські теплові мережі» (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, у тому числі р/р 2600901315389 в АКБ „Базис» м. Харкова, МФО 351760, код 31557119) на користь Відкритого акціонерного товариства „Харківська ТЕЦ-5» ( 62371, Харківська обл., Дергачівський район, с. Подвірки, у тому числі р/р №26006259600001 в АКІБ „Укрсіббанк» м. Харків, МФО 351641, код ЄДРПОУ 05471230), інфляційні у сумі - 391 345 грн. 31 коп., 3% річних у сумі - 110 035 грн. 75 коп., 50 000 грн. 00 коп. пені, 1 700 грн. 00 коп. державного мита, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У частині стягнення 3 484 грн. 34 коп. пені відмовлено.

Ухвалою суду від 12.02.2014р. замінено сторону виконавчого провадження у справі № 33/229-04 Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" (код ЄДРПОУ 05471230) на її правонаступника Публічне акціонерне товариство Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720).

10 серпня 2017 року до суду надійшли клопотання ПАТ НАК "Нафтогаз України" про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі скарги та скарга ПАТ НАК "Нафтогаз України" на дії Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі відділу примусового виконання рішень (вх. № 199), в якому скаржник просить суд:

- визнати незаконними дії Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 3004788;

- визнати недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 3004788, яку винесено 14.07.2017р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2

Скарга обґрунтована тим, що заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника на підставі рішення господарського суду Харківської області по справі № 33/229-04, виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків останнього за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за отриману теплову енергію на підставі договору № 505 від 13.08.2001р., відповідно до умов якого скаржником були надані послуги з переробки газу, закупленому боржником, в теплову енергію, а тому не підпадає під дію норм Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії . Так, відповідно до абз.5 ч.1 ст.1 цього Закону під заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону розуміється кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, тоді як правова природа виникнення заборгованості боржника у спірних правовідносинах не пов'язана з постачанням останньому природного газу.

В обґрунтування заявленого клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі скарги, скаржник посилається на те, що органом виконавчої служби винесено близько 30 виконавчих документів відносно тих же сторін виконавчого провадження, за якими було прийнято аналогічні рішення про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень п.10 ч.1 ст.34 Закону України Про виконавче провадження . Таким чином, враховуючи необхідність підготовки правової позиції скаржника, а також документальне оформлення матеріалів для подачі відповідної скарги, останнім було порушено процесуальний строк для подачі відповідної скарги.

Ухвалою суду від 11.08.2017р. скаргу ПАТ НАК "Нафтогаз України" на дії Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі відділу примусового виконання рішень прийнято до розгляду, розгляд скарги призначено на "19" вересня 2017 р. об 11:00. Зобов'язано надати до суду: скаржника - докази в обґрунтування неправомірності дій ВДВС; боржника - відзив на скаргу, його документальне та нормативне обґрунтування; відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області - відзив на скаргу, його документальне та нормативне обґрунтування.

31 серпня 2017р. до суду надійшов відзив відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому зазначається, що постанова про зупинення виконавчого провадження від 14.07.2017р. винесена державним виконавцем у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме ст.34 Закону України Про виконавче провадження , яка визначає підстави для зупинення виконавчого провадження, які і були враховані державним виконавцем при прийнятті постанови про зупинення виконавчого провадження від 14.07.2017р.

18.09.2017р. до суду електронною поштою та 25.09.2017р. в оригіналі надійшли додаткові пояснення ПАТ НАК "Нафтогаз України", в яких скаржник не погоджується з правовою позицією відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області та зазначає, що положення Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії не регулюють правовідносини стосовно погашення заборгованості, не визначеної статтею 1, зокрема такої, яка не стосується розрахунків за спожиті енергоносії. Водночас Законом України Про виконавче провадження чітко визначено, що зупинення вчинення виконавчих дій за п.10 ч.1 ст.34 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії відбувається виключно відносно стягнення заборгованості за спожитий природний газ.

19 вересня 2017р. до суду надійшов відзив КП ХТС , в якому заперечується проти скарги в повному обсязі та зазначається про те, що наказом Мінрегіонбуду України від 16.06.2017р. № 152 Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, отже в наявності є всі підстави, визначені у ст.34 Закону України Про виконавче провадження .

Ухвалою суду від 19 вересня 2017 р. розгляд скарги ПАТ НАК "Нафтогаз України" на бездіяльність Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі відділу примусового виконання рішень (вх. № 199) відкладено на 02 листопада 2017р. об 11:50. Зобов'язано ПАТ НАК Нафтогаз України надати до суду правове обґрунтування скарги.

В судовому засіданні представник ПАТ НАК "Нафтогаз України" підтримав скаргу в повному обсязі з підстав, викладених у скарзі та поясненнях, просив суд її задовольнити в повному обсязі.

Представник Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі відділу примусового виконання рішень в судовому засіданні проти скарги заперечує в повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях. Зокрема, зазначає, що КП Харківські теплові мережі перебуває у Реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 152 від 16.06.2017р.), тому постанова про зупинення виконавчого провадження від 14.07.2017р. винесена державним виконавцем у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме на підставі п.10 ч.1 ст.34 Закону України Про виконавче провадження .

Представник боржника в судовому засіданні заперечує проти скарги, з підстав, зазначених у відзивах на скаргу. Зокрема, зазначає, що дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області по зупиненню виконавчого провадження ВП № 3004788 є законними та обґрунтованими.

В судовому засіданні 02.11.2017р. оголошено перерву до 10.11. 2017р. о 12:10 для виготовлення повного тексту судового рішення по справі.

Після перерви представник ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у судове засідання не з'явився.

Суд, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши пояснення учасників судового процесу, вважає скаргу ПАТ НАК "Нафтогаз України" підлягаючою задоволенню з огляду на наступне.

13.12.2004р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Відділ) було відкрите виконавче провадження № 3004788 з виконання наказу господарського суду Харківської області по справі № 33/229-04 про стягнення з боржника на користь стягувача інфляційні в розмірі 391345,31 грн., 3% річних в розмірі 110035,75грн., 50 000 грн. пені, 1700 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

14.07.2017р. державним виконавцем Відділу було прийнято постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 3004788 з підстав, передбачених п.10 ч.1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження .

В якості правових підстав зазначено, що боржник - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", перебуває у Реєстрі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії суб'єктів господарювання відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» , тому вчинення виконавчих дій з примусового виконання має бути зупинене на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34, ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" до закінчення терміну дії зазначених обставин.

Оскільки зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області № 33/229-04 від 02.11.2004р. здійснено головним державним виконавцем Відділу після набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016р., з урахуванням пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, застосуванню в даному випадку підлягає Закон України "Про виконавче провадження" в редакції від 05.10.2016р.

Даючи оцінку правомірності дій Відділу суд вважає необхідним звернути увагу на наступне.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 статті 18 Закону "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" № 1730-VIII від 03 листопада 2016 року, яким внесені відповідні зміни до Закону України "Про виконавче провадження", зокрема доповнено ст.34 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до пункту 10 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Згідно ч. 4 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.06.17 № 152 Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" включене до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (абз. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії").

Суд звертає увагу на те, що Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" №1730-VIII (далі - Закон) визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення; поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (ст. 2 цього Закону).

Відповідно абз. 5, 8 частини 1 статті 1 цього Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню, є, зокрема, кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води; постачальник природного газу - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та її дочірня компанія "Газ України".

Спожиті енергоносії - спожиті природний газ, електрична енергія (абз. 10 частина 1 статті 1 Закону).

Таким чином, виходячи з аналізу вищезазначених норм, для прийняття рішення про зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець повинен встановити наступні обставини: чи є стягувачем у виконавчому провадженні НАК "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", ПАТ "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржником - підприємство, що виробляє теплову енергію, транспортує та постачає теплову енергію, надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємство централізованого водопостачання та водовідведення, що надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення; чи включено боржника до відповідного реєстру; чи стягується за рішенням суду заборгованість такого боржника за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 р. для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ) перед постачальником такого природного газу.

Матеріали справи свідчать, що предметом спору у справі № 33/229-04 було стягнення інфляційних в розмірі 391345,31 грн., 3% річних в розмірі 110035,75грн., 50 000 грн. пені, нарахованих на заборгованість за договором № 505 від 13.08.2001р., яка виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків КП ХТС за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за теплову енергію.

Оскільки вказана заборгованість виникла за поставку теплової енергії, а не за спожитий природний газ чи електричну енергію, як того вимагають норми відповідного Закону, суд вважає, що наявність цього боргу не є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій на підставі положень п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" та ч. 4 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Крім того, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що в абз. 2 вказаної постанови про зупинення вчинення виконавчих дій державний виконавець, обґрунтовуючи наявність підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, посилається на те, що виконавче провадження з підстави, передбаченої пунктом 10 частини першої цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 1 липня 2016 року для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду. Тобто фактично мотивувальна частина постанови містить посилання на положення частини 4 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» .

Cуд також враховує правову позицію, викладену в постанові Конституційного суду України від 13.12.2012р. у справі №18-рп/2012, в якій зазначено, що зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень полягає у відстроченні виконання судового рішення на певний строк, має відповідати принципу верховенства права та здійснюватися у випадках і на підставі, визначених законом.

Запроваджуючи названий механізм правового регулювання, законодавець установив, що не зупиняється здійснення щодо підприємств паливно-енергетичного комплексу, внесених до Реєстру, виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості зі сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України (частина третя статті 37 Закону № 606, абзац шостий пункту 3.7 статті 3 Закону № 2711).

Крім того, Конституційний Суд України зазначив про те, що наведений перелік підстав, за яких не зупиняється виконавче провадження, не є вичерпним, оскільки підприємства паливно-енергетичного комплексу, внесені до Реєстру, залишаються суб'єктами господарських, трудових та інших правовідносин, не пов'язаних з розрахунками за енергоносії.

За таких обставин, враховуючи, що заборгованість, яка підлягає стягненню з боржника на підставі рішення господарського суду Харківської області у справі № 33/229-04 виникла не у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків останнього за спожитий природний газ, а у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків за теплову енергію, то ця заборгованість має бути стягнута у загальному порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що скарга ПАТ НАК "Нафтогаз України" (вх. № 199) є обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Розглянувши клопотання ПАТ НАК Нафтогаз України про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі скарги на дії відділу примусового виконання рішень, суд дійшов висновку про його задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

За приписами частини 5 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно матеріалів справи, постанова державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій від 14.07.2017 у виконавчому провадженні № 3004788, яка є підставою для звернення стягувача до суду зі скаргою, була отримана стягувачем 24.07.2017р, про що свідчить штамп ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про отримання вхідної кореспонденції (№ 5899/12-17 від 24.07.2017р.) на супровідному листі Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Харківській області від 14.07.2017 № 3004788/07.01-в/4 та безпосередньо на самій постанові державного виконавця.

Отже, останнім днем для подання скарги ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на дії органу державної виконавчої служби, є 07.08.2017р.

Згідно відбитку органу поштового зв'язку на поштовому конверті, скарга була направлена ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на адресу господарського суду Харківської області 08.08.2017, тобто із пропуском строку подання скарги на 1 день.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Як зазначено у пункті 9.7. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", встановлений у частині першій статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Застосування практики Європейського суду з прав людини законодавчо ґрунтується на нормах пункту 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997, згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а також статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006, у якій зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Суду розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Крім того, у Рішенні Суду у справі Ільхан проти Туреччини зазначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

А згідно з § 37 Рішення у справі "Мушта проти України" Суд зауважив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Як зазначає скаржник, на його адресу одночасно надійшло близько 30 постанов про зупинення вчинення виконавчих дій, відносно яких йому необхідно було здійснити аналіз щодо правомірності застосування положень Закону України "Про виконавче провадження", підготувати копії скарги з відповідними додатками та направити їх учасникам провадження.

Враховуючи те, що заявником пропущено процесуальний строк подання скарги на дії органу державної виконавчої служби лише на один день; у поданому клопотанні про поновлення пропущеного строку заявник обґрунтував дату отримання постанови державного виконавця про зупинення вчинення виконавчих дій, з якої має обчислюватися строк, коли заявник дізнався про порушення його прав, а також поважність пропуску строку, суд дійшов висновку про задоволення клопотання ПАТ НАК Нафтогаз України та поновлення пропущеного процесуального строку для подачі скарги на дії органу державної виконавчої служби.

Керуючись ст.ст.86, 121 2 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання ПАТ НАК "Нафтогаз України" про поновлення пропущеного процесуального строку для подачі скарги на дії Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі відділу примусового виконання рішень задовольнити та поновити процесуальний строк для подачі ПАТ НАК Нафтогаз України скарги на дії Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 3004788.

Скаргу ПАТ НАК "Нафтогаз України" (вх. № 199) задовольнити.

Визнати незаконними дії Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області в особі відділу примусового виконання рішень щодо зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 3004788.

Визнати недійсною постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 3004788, яку винесено 14.07.2017р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_2

Суддя Савченко А.А.