Рішення

від 02.11.2017 по справі 916/2337/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2017 р.Справа № 916/2337/17

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „ОСОБА_2, 44» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Термодинаміка» про стягнення 47400,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „ОСОБА_2, 44» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Термодинаміка» про стягнення попередньої оплати за невиконані роботи по договору обслуговування та ремонту обладнання № 1 від 26.09.2016 р. в сумі 47400,00 грн., посилаючись на наступне.

26 вересня 2016 р. між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку ОСОБА_2, 44 (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Термодинаміка (виконавець) було укладено договір обслуговування та ремонту обладнання № 1, предметом якого є виконання робіт з ремонту та установки вузла погодного регулювання і технологічного обладнання за адресою м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 44, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що замовник надає виконавцю передоплату в розмірі 60% від суми договору, а саме 47400,00 грн. Повний розрахунок між замовником і виконавцем здійснюється на підставі актів виконаних робіт (з наданням дефектних актів і калькуляцій вартості ремонту), підписаних представниками обох сторін, проводяться не пізніше 10 банківських днів з дати отримання.

Відповідно до п. 8.1 договору останній діє до 31 грудня 2016 р. або до повного виконання цього договору.

Як зазначає позивач, ОСББ ОСОБА_2, 44 свої зобов'язання по даному договору виконало, а саме 30 вересня 2016 р. на зазначений в договорі рахунок виконавця перераховано попередню оплату в розмірі 60% від суми договору - 47400,00 грн., що підтверджується платіжним доручення № 14 від 30 вересня 2016 р. Проте, як стверджує позивач, станом на 18.09.2017 р. ТОВ Термодинаміка не виконано роботи по ремонту теплового вузла та установки вузла погодного регулювання і технологічного обладнання, відповідно не надано акт виконаних робіт, не направлено жодного повідомлення про терміни завершення робіт або наявність форс-мажорних обставин та залишено без розгляду претензію № 31 від 25.08.2017 р., отриману директором ТОВ Термодинаміка 31.08.2017 р.

Так, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору обслуговування та ремонту обладнання № 1 від 26.09.2016 р., а саме невиконанням робіт щодо встановлення вузла погодного регулювання в будинку за адресою: м Одеса, вул. Велика Арнаутська, 44, які передбачені кошторисом, позивач вважає, що є підстави для повернення попередньої оплати за невиконані роботи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2017 р. позовну заяву ОСББ „ОСОБА_2, 44» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2337/17, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду.

02.11.2017 р. позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 48-50), в якій позивачем наведено додаткові обґрунтування підстав заявлених вимог.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вказана в позовній заяві. Проте, надіслані судом на юридичну адресу відповідача копії ухвал суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були повернуті до суду без вручення разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що містяться в матеріалах справи, з відміткою Укрпошти про повернення за закінченням терміну зберігання.

Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув» , «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами), в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

26 вересня 2016 р. між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку „ОСОБА_2, 44» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Термодинаміка» (виконавець) було укладено договір № 1 обслуговування та ремонту обладнання, відповідно до п. 1.1 якого позивач як замовник доручає, а відповідач як виконавець приймає на себе обов'язки здійснювати роботи по ремонту теплового вузла та установки вузла погодного регулювання і технологічного обладнання, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Велика Арнаутська 44. Найменування, типи моделі, кількість обладнання вказані в додатку № 1, що є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 2.1 договору вартість ремонту обладнання визначається виходячи з діючої договірної ціни (вартості робіт) виконавця згідно додатку № 1 та складає 79000,00 грн. з ПДВ 20%.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що замовник надає виконавцю передоплату в розмірі 60% від суми договору, а саме 47400,00 грн. Повний розрахунок між замовником і виконавцем здійснюється на підставі актів виконаних робіт (з наданням тій дефектних актів і калькуляцій вартості ремонту) підписаних представниками обох сторін проводяться не пізніше 10 банківських днів з дати отримання.

За умовами п. 1.3 договору обслуговування на умовах цього договору (додатки) включає в себе:

- налаштування та випробування надійності обладнання відповідно до паспорту та інструкції з експлуатації заводу-виробника, інспекції технічного стану обладнання (п. 3.1.1.);

- реалізації планово-профілактичних робіт з безпеки експлуатації обладнання (п. 3.1.2);

- виправлення неполадок обладнання, регулювання пристроїв автоматики (п. 3.1.3.);

- налаштування температури обладнання (п. 3.1.4.);

- видалення вібрації, що перевищує параметри, встановлені технічною документацією обладнання, санітарними правила, іншими існуючими правилами України (п. 3.1.5.);

- дозаправка усіма необхідними рідинами (п. 3.1.6.);

- перевірка вимірювальних пристроїв, контроль електропроводів і заземлення обладнання (п. 3.1.7.);

- проведення термінового ремонту (п. 3.1.8.).

Пунктом 3.5 договору передбачено, що виконавець зобов'язаний на виконання отриманої заявки забезпечити своєчасно виїзд сервісної служби на протязі 3-х годин з моменту одержання заявки, враховуючи робочий час (8:00-18:00).

Відповідно до п. 3.6 договору у разі виникнення необхідності ремонту в стаціонарних умовах, транспортування несправного обладнання здійснюється за рахунок виконавця.

За умовами п. 3.7 договору строки ремонту обладнання визначаються (узгоджуються) замовником і виконавцем у кожному окремому випадку в залежності від складності ремонту та наявності необхідних запчастин.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що прийняте до обслуговування обладнання повинно бути змонтовано і підключено згідно умов виробника, діючих норм, стандартів і правил.

Відповідно до п. 4.3 договору для обладнання у несправному стані узгоджується кошторис і термін ремонту окремо кожної одиниці (включаючи матеріали і роботи), про що сторони повинні оформити додаткову угоду до договору. Знайдені недоліки та несправності усуваються виконавцем на підставі додаткової угоди за окрему плату згідно акту виконаних робіт.

Згідно п. 5.1 договору виконавець гарантує проведення обслуговування обладнання замовника згідно встановлених даним договором термінів та надає гарантію 2 роки з моменту підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що виконавець надає гарантію на встановлені при ремонті комплектуючі, вартість одиниці котрих більше ніж 500 грн., на строк 90 календарних днів з дати виконання робіт.

За умовами п. 6.1 договору за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та положеннями цього договору.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що останній набирає чинності з дати підписання і діє до 31 грудня 2016 р. або до повного виконання цього договору.

Відповідно до п. 8.2 договору одностороннє розірвання договору, як правило, не допускається, крім випадків, коли одна із сторін цього договору систематично не виконує його умов або свої зобов'язання.

За умовами п. 9.2 договору всі додатки, зміни та доповнення, що оформлені сторонами в письмовій формі є невід'ємною частиною договору

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Так, вищевказаний договір № 1 від 26.09.2016 р. є підставою для виникнення у сторін за цим договором зобов'язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України (ст.ст. 173, 174 ГК України) і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами. Разом з тим, дослідивши зміст укладеного між сторонами по справі договору щодо його правової природи, суд зазначає, що цей договір є змішаним та за своєю правовою природою відповідає зобов'язальним правовідносинам, що виникають з договорів підряду (виконання робіт по ремонту теплового вузла та установки вузла погодного регулювання і технічного обладнання) та договорів надання послуг (обслуговування вказаного обладнання).

Згідно ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

В силу положень ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1, 2 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором

Також відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

В силу ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як з'ясовано судом, на виконання умов спірного договору позивачем було перераховано відповідачу в якості передоплати 47400,00 грн., що підтверджується платіжним доручення № 14 від 30 вересня 2016 р. (а.с. 13). Вказане свідчить про виконання відповідачем положень п. 2.2 договору, яким передбачено обов'язок замовника надати виконавцю передоплату в розмірі 60% від суми договору (79000,00 грн.), а саме 47400,00 грн.

Проте, за ствердженнями позивача, відповідач в порушення умов цього договору станом на 18.09.2017 р. не виконав роботи по ремонту теплового вузла та установки вузла погодного регулювання і технологічного обладнання. Вказані доводи позивача відповідачем не спростовано, також в матеріалах справи відсутні акти виконаних робіт, які мали бути оформлені відповідачем за наслідками виконання обумовлених вказаним договором робіт. Частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Між тим з огляду на те, що згідно п. 8.1 договору його було укладено на строк до 31.12.2016 р., відповідно суд доходить до висновку про припинення дії договору. При цьому судом встановлено, що договір не було пролонговано сторонами, будь-яких додаткових угод про продовження строку виконання робіт сторонами не укладалось.

Так, після закінчення дії договору, а саме 25.08.2017 р. позивачем було направлено відповідачу претензію № 31 від 25.08.2017 р., відповідно до якої позивач просить відповідача в десятиденний термін з моменту отримання претензії перерахувати отриману ТОВ Термодинаміка передоплату на розрахунковий рахунок позивача та вказану в претензії суму штрафних санкцій. 31.08.2017 р. вказана претензія разом з розрахунком штрафних санкцій була отримана директором ТОВ Термодинаміка , про що свідчить відмітка про отримання директором. Проте, як вказує позивач, зазначена претензія залишена відповідачем без розгляду, що стало підставою для звернення позивача до суду із заявленим позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 47400,00 грн.

Разом з тим слід зазначити, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 47400,00 грн. за своєю суттю є фактично вимогами про повернення виконаного стороною у зобов'язанні згідно ст. 1212 ЦК України. Отже, спірні правовідносини регулюються саме положеннями глави 83 „Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» .

Як зазначено в п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року N 6 „Про судове рішення» , з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Наразі, як встановлено судом, у зв'язку з закінченням дії договору договірні правовідносини між сторонами припинились.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).

За змістом частини четвертої статті 631 ЦК України після закінчення строку договору сторони відповідають за порушення договору, яке мало місце під час дії договору.

Припинення договору має наслідком припинення існування прав і обов'язків його учасників, які складають зміст договору. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Припинення договірного зобов'язання свідчить про зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Так, відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв'язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов'язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, передбачених ст. 11 ЦК України. До відсутності правової підстави стаття 1212 ЦК України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

У постанові Верховного Суду України від 22.01.2013 р. у справі N 5006/18/13/2012 викладено правову позицію, згідно з якою аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1/ набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2/ відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Отже, при застосуванні наведеної норми закону підлягають встановленню такі факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Поряд цим слід зазначити, що необхідність в поверненні виконаного однією із сторін договору виникає у разі дострокового припинення договору (до його повного виконання). Якщо одна сторона своє зобов'язання до цього належне виконала, таке виконання втрачає правову підставу. В цій частині визначається, що сторона договору не має права вимагати повернення того, що було виконане сторонами за зобов'язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Так, право вимагати повернення виконаного надається не стороні договору, а суб'єкту, який вже втратив статус сторони договору. Аналогічно і обов'язок повернення несе не сторона договору, а суб'єкт, який мав такий статус у минулому.

Так, в силу приписів ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки закінчення строку дії договору (тобто 31.12.2016 р.) є закінченням дії прав та обов'язків сторін, які визначені договором (ч. 1 ст. 631 ЦК України), то з вказаного моменту спірні кошти є такими, що утримуються відповідачем без достатніх правових підстав.

Отже, виходячи з викладеного та з огляду на припинення укладеного між сторонами договору, на виконання якого позивачем було перераховано спірну суму, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про необхідність повернення відповідачем спірної суми коштів. Адже, підставою для перерахування позивачем передоплати на спірну суму був укладений сторонами вищевказаний договір № 1 обслуговування та ремонту обладнання, який встановлював відповідне зобов'язання позивача. Однак, у зв'язку з припиненням цього договору відбулось безпідставне набуття грошових коштів відповідачем. Тобто підстава, на якій відповідач набув вказані кошти, відпала, а на спірну суму цих коштів відповідачем не були виконані обумовлені вказаним договором роботи, тим самим отриману відповідачем передоплату не освоєно.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про виникнення у відповідача зобов'язання повернути позивачу спірну суму грошових коштів в розмірі 47400,00 грн., що були останнім перераховані відповідачу як передоплату за вищевказаним договором № 1 від 26.09.2016 р. на обслуговування та ремонт обладнання.

Оскільки законом не встановлено строку, коли особа, яка утримує кошти без достатніх правових підстав, зобов'язана їх повернути, відповідно з урахуванням того, що претензія позивача про повернення коштів була отримана відповідачем 31 серпня 2017 року, що підтверджується відміткою про отримання на претензії, останнім днем сплати вказаних коштів було 08 вересня 2017 року.

Так, відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Однак, як встановлено судом та не заперечується відповідачем, спірну суму коштів, які утримуються останнім без достатніх правових підстав, не були повернуті позивачу. Відтак, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 47400,00 грн.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСББ „ОСОБА_2, 44» про стягнення з відповідача 47400,00 грн. відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „ОСОБА_2, 44» до Товариства з обмеженою відповідальністю „Термодинаміка» про стягнення 47400,00 грн. задовольнити.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Термодинаміка» (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 44; код ЄДРПОУ 39807034) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку „ОСОБА_2, 44» (65012, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 44; код ЄДРПОУ 40482086, р/р 26007212005694 в АБ „Укргазбанк» , МФО 320478) суму в розмірі 47400/сорок сім тисяч чотириста/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1600/одна тисяча шістсот/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 07 листопада 2017 р.

Суддя В.С. Петров