Постанова

від 10.08.2006 по справі 11/283-ап-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/283-АП-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"10" серпня 2006 р.                                                           Справа № 11/283-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А. за участю представників сторін:

від позивача: Боговєсової А.Є. -уповн. предст., дов. № 2 від 25.02.2006р., Піменової К.С.- уповн. предст, дов. № 3 від 20.02.2006р.

від  відповідача: Лазарчука  Р.О.- держ. подат. інсп., дов. № 2/9/10-139- від 02.01.2006р., Панпушиної Т.Л.- гол. держ. подат. рев-інсп., дов. № 9496/9/10-139 від 19.07.2006р.   

розглянув у відкритому судовому засіданні справу          

за позовом Приватної фірми "АВК-Ойл", м. Херсон

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні, м. Херсон  

про  визнання недійсними податкових повідомлень - рішень № 0009722301/0 від 21.12.2005р.  та № 0009902301/0 від 27.12.2005р.

          У справі  розглядаються позови ПФ "АВК - Ойл" про визнання недійсними двох податкових повідомлень - рішень, якими ДПІ у м. Херсоні  визначила цьому платнику податків зобов'язання з податку на  додану вартість (ПДВ)  та штрафи.

          Позивач стверджує, що правомірно відносив до податкового  кредиту з ПДВ  суми ПДВ за виданими йому продавцями  товарів - контрагентами у господарських відносинах - ТОВ " Технічна компанія" Партнер" та ТОВ "Нелсві"  - податковими накладними з ПДВ. Угоди позивача з ТОВ  "Технічна компанія" Партнер" та ТОВ "Нелсві" недійсними не визнавалися.

          Відповідач позови не визнав,  надав письмові заперечення проти позовних вимог, посилаючись на наступне.

ТОВ "Технічна компанія" Партнер" починаючи з березня 2004р. не  нараховувало та не сплачувало до бюджету ПДВ, не подавало до органу державної податкової служби податкових декларацій з ПДВ з березня 2004р., 29.11.2004р. анульовано свідоцтво платника ПДВ цього товариства, 25.10.2004р. ТОВ "Технічна компанія" Партнер" господарським судом м. Києва визнано банкрутом та ліквідовано.

          Щодо іншого контрагента позивача - ТОВ "Нелсві" судовим рішенням від 21.09.2004р. визнано недійсними з 25.06.2003р. установчі документи та з дати видачі свідоцтво  платника  ПДВ від 04.07.2003р.

          Податкові накладні з ПДВ, видані цим товариством, за недійсності свідоцтва про його реєстрацію в якості платника ПДВ, не є виданими належним суб'єктом, не відповідають п.п. 7.2.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" за суб'єктом видачі та не є належними підставами для формування податкового  кредиту  з ПДВ ПФ "АВК - Ойл".

Відповідно до п.6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішуються відповідним  господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Виходячи зі змісту цієї норми суд розглядає по суті вимоги за предметом про визнання недійсним акту, сформульованим та незміненим позивачем, такі вимоги по суті адміністративно-правові, залишаються підвідомчими і у сформульованому таким чином предметі господарським судам України.

С у д      в с т а н о в и в:

          Податковим повідомленням - рішенням № 0009722301/0 від 21.12.2005р. Державною податковою інспекцією у м. Херсоні визначено приватній фірмі "АВК - Ойл" 482876 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість та 241438грн. штрафу. Податкове повідомлення-рішення мотивоване посиланням на обставини, встановленні за актом перевірки № 2465/23-4/31293869 від 13.12.2005р. та застосуванням п.п. "б", п.п.4.2.2 ст.4, п.п.17.1.3 ст.17 Закону  України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та  державними цільовими фондами" (Закон №2181), п.п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (Закон про ПДВ).

          За вказаним актом ДПІ у м. Херсоні від 12.12.2005р. "Про  результати невиїзної   документальної перевірки приватної фірми "АВК - Ойл" (код ЗКПО - 31293869) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій  з товариством з обмеженою відповідальністю "Нелсві" (код 32528760, м. Київ) за період з березня 2004р. по лютий 2005р." встановлено, що в податкові періоди - за  березень, квітень, травень, липень, вересень, жовтень 2004р., лютий 2005р. позивач відніс до податкового кредиту  з ПДВ 482876 грн. за податковими накладними з ПДВ, виданими ТОВ "Нелсві".

          Іншим податковим повідомленням-рішенням - № 0009902301/0 від 27.12.2005р. цей же контролюючий орган визначив цьому ж платнику податків 307226 грн. податкового зобов'язання з ПДВ та 153613 грн. штрафу. Це податкове повідомлення - рішення мотивоване посиланням на обставини, встановленні за актом перевірки № 2561/23-4/31293869 від 20.12.2005р., та застосуванням п.п. "б", п.п. 4.2.2 ст. 4, п.п.17.1.3 ст.17 Закону  № 2181 і п.п.7.4.5 ст.7 Закону про ПДВ.

          За цим актом ДПІ у м. Херсоні від 20.12.2005р. "Про  результати невиїзної   документальної перевірки приватної фірми "АВК - Ойл" (код ЗКПО - 31293869) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово - господарських операцій  з товариством з обмеженою відповідальністю "Технічна компанія" Партнер" (код 32420638, м. Київ) за період з березня 2004р. по вересень  2004р." встановлено, що ПФ "АВК - Ойл" віднесла до податкового кредиту з ПДВ за березень, квітень, травень, червень, вересень 2004р. 307226,47грн. за податковими накладними, виданими ТОВ "Технічна компанія" Партнер".

          Позовні вимоги за заявленими предметами та підставами задоволенню не підлягають у зв'язку з таким.

          Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21.09.2004р., визнано недійсними установчі документи ТОВ "Нелсві" з 25.06.2003р.  та з 04.07.2003р. свідоцтво про реєстрацію цієї особи в якості платника ПДВ. Районним судом встановлено, що "з моменту реєстрації 25.06.2003р. ТОВ "Нелсві" використовується невстановленими особами для здійснення незаконної фінансово-господарської діяльності, чим завдає значної шкоди державі шляхом ухилення від сплати податків" (копія цього судового рішення - на а.с. 115-116), податкові декларації до органу податкової служби ТОВ "Нелсві" не подає з вересня 2003р.

          Повноваження на нарахування покупцю ПДВ та видачі йому податкової накладної має лише зареєстрована як платник ПДВ особа - продавець. Це  правило закріплено в п. 7.2 ст. 7 Закону про ПДВ. ТОВ "Нелсві", чиї установчі документи та свідоцтво про державну реєстрацію в якості суб'єкта недійсні, не мало права складати податкові накладні, платником ПДВ не являлось, до бюджету ПДВ не сплачувало.

          Податкові накладні від імені ТОВ "Нелсві" фактично підписано та видано  невстановленою особою, яка не мала права видавати таких податкових накладних. Відповідно, такі податкові накладні не є достатніми підставами для віднесення ПФ "АВК - Ойл" сум за ними до податкового кредиту  з ПДВ.

          ТОВ " Технічна компанія" Партнер" ухвалою господарського суду м. Києва від 25.10.2004р. визнано банкрутом та ліквідовано.

          Актом ДПІ у  Солом'янському районі м. Києва № 976 від 26.11.2004р. анульовано свідоцтво про реєстрацію  ТОВ " Технічна компанія" Партнер" в якості платника ПДВ.

          Ініційованою відповідачем зустрічною перевіркою стосовно ТОВ  "Технічна компанія" Партнер" ДПІ у  Солом'янському районі м. Києва (а.с.58) встановила, що за податкові періоди - березень, квітень, травень, червень, вересень 2004р. це товариство не подавало податкових декларацій з ПДВ, не декларувало податкових зобов'язань з ПДВ та, відповідно, не сплачувало ПДВ до бюджету.

          Тобто, податкові накладні з ПДВ від ТОВ "Технічна компанія" Партнер" позивач отримав без нарахування цим товариством ПДВ та без сплати ПДВ до Державного бюджету України.

Виходячи зі змісту Закону про ПДВ для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідні наступні підстави: здійснення операції з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість, сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Тобто законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

На користь цієї тези свідчить і вимоги законодавця до тієї частини податкового кредиту, яка перевищує податкове зобов'язання, називається бюджетним відшкодуванням. До формування кожної складової податкового кредиту (складової за сумою) вимоги закону є однаковими: як до тої частини, що стає бюджетним відшкодуванням, так і до решти податкового кредиту.

Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону про ПДВ зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Тобто, як видно з системного аналізу вказаних норм, Законом про ПДВ встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом Закону про ПДВ, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, отримання папірця - податкової накладної, сплати такої ціни на користь контрагента при фактичному ненадходженні ПДВ до Державного бюджету України.

За п.1.8 ст.1 Закону про ПДВ бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Аналогічно і та частина податкового кредиту, що за сумою не "переросла" в бюджетне відшкодування, має свідчити про надходження ПДВ до бюджету: податковий кредит, як сума, на яку лише зменшується податкове зобов'язання платника податку при обрахуванні суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та податковий кредит, що перевищує суму податкових зобов'язань платника податків, (бюджетне відшкодування) - мають однакові вимоги з точки зору держави, що започаткувала такі вимоги: кошти мають опосередковано надійти до бюджету спочатку в ціні придбання та шляхом сплати контрагентом ПДВ до бюджету.

Розуміючи формальну відсутність прецедентного  права на Україні, та все ж приймаючи до уваги, що різна судова практика застосування одних і тих же нормативних актів у аналогічних справах є підставою за ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду Верховним Судом України  постанов Вищого адміністративного суду України, суд дійшов висновку про те, що застосування одних і тих же нормативних актів у аналогічних справах має бути однаковим - правильним. При цьому суд лише констатує, що розуміння у цій справі змісту нормативних актів щодо підставності бюджетного відшкодування ПДВ, як надмірного надходження ПДВ до бюджету, співпадає з таким же їх застосуванням при вирішенні аналогічних питань у Постанові Верховного Суду України № 05/216/33/509 (подвійний номер) від 19.04.2005р. за результатами розгляду касаційної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва  у справі за позовом ТОВ “Кийон” до ДПІ в Шевченківському районі м.Києва та відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення коштів.

Таким чином, за відсутності надмірної сплати ПДВ, підстав для відшкодування державою ПДВ суд не вбачає, оцінює визначення позивачу контролюючим органом податкових зобов'язань та, відповідно, і штрафів як правильне.

У наведеному викладенні судом застосовано зміст п.1.8 ст.1, п.п.3.1.1 ст.3, п.п.7.4.1, 7.7.1, 7.7.5 ст.7 Закону про ПДВ, враховано норми за п.п.17.1.3 ст.17 Закону № 2181.

          Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд відносить судовий збір у справі на позивача.

Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд          

п о с т а н о в и в:

       1. У позові відмовити.

2. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня  складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо такої заяви не буде подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційної скарги у визначений строк подано не буде, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.                                        

Суддя                                                                                 В.В. Чернявський

                                                                                                                    Повний текст постанови

                                                                                         складено 11.08.2006р.