Постанова

від 10.08.2006 по справі 11/277-ап-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/277-АП-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"10" серпня 2006 р.                                                     Справа № 11/277-АП-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Чернявського В.В. при секретарі Борхаленко О.А. за участю представників сторін:

від позивача: Сичова В.К.- упов. предст., дов. б/н від 20.02.2006р., Диневича О.М.- уповн. предст., дов. б/н від 20.01.2006р.від  відповідача: Лазарчука Р.О.- держ. подат. інсп., дов. № 2/9/10-139 від 02.01.2006р., Ільїної Л.Ю.- ст. держ. подат. рев-інсп., дов. №  9498/9/10-139 від 19.07.2006р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу               

за позовом Приватного підприємства "Нісса-Ера", м. Херсон

до Державної податкової інспекції у м.Херсоні, м.Херсон  

про  визнання нечинними та скасування  двох податкових повідомлень-рішень від 03.02.2006р. № 0000782301/0 та № 0000792301/0

Про суть справи викладено в ухвалі суду від 20.07.2006р., якою розгляд справи відкладався з-за неявки в судове засідання викликаного  уповноваженого  представника  позивача.

Провадження у справі відкрито за позовом про визнання недійсними двох податкових повідомлень-рішень від 03.02.2006р. №0000782301/0 та № 0000792301/0, якими контролюючий орган визначив позивачу - платнику податків 240880,66грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ), 120440,33грн. штрафу, зменшив суму бюджетного відшкодування з цього податку на 12301грн. та визначив 6150,50грн. штрафу.

За резолютивною частиною позовної заяви позивач просить визнати нечинними та скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Позивач вказує, що мав у повному обсязі підстави для формування податкового кредиту з ПДВ, отримавши податкові накладні від контрагентів та сплативши на їх користь ПДВ у ціні придбання. На покупця товару чинним законодавством не покладено обов'язків перевіряти достовірність даних про продавця, в тому числі й таких даних як реєстрація їх у якості платника ПДВ, даних про те, чи не анульовані їх свідоцтва платників ПДВ та чи не виключені вони з реєстру платників податків.

Відповідач позов не визнав, надав письмові заперечення проти позовних вимог, вказуючи, що зустрічними перевірками органів державної податкової служби встановлено, що СТОВ "Анатолівське", ФГ "Жайворонок", ФГ "Дніпро", ФГ "Сівелір", ТОВ "Агро-Юніон-2" насправді не мали відносин з ПП "Нісса-Ера". Невстановлені особи, використовуючи назви та інші реквізити цих суб'єктів, продали підприємству "Нісса-Ера" товари та видали цьому підприємству податкові накладні від імені перелічених суб'єктів, не маючи права цього робити. Кошти, сплачені позивачем на користь таких осіб в якості ПДВ в ціні придбання, до Державного бюджету не надійшли, тому не мають правових підстав для віднесення до податкового кредиту з ПДВ.

ВАТ "Алвина" в якості платника податку на додану вартість не зареєстровано.

ПП "Алманс" не декларує і не сплачує податкових зобов'язань з серпня 2001р., у зв'язку з чим, органом державної податкової служби за місцезнаходженням цього суб'єкта заявлені матеріали про скасування державної реєстрації цього суб'єкта підприємницької діяльності.

С у д    в с т а н о в и в:

Податковим повідомленням-рішенням № 0000782301/0 від 03.02.2006р. ДПІ у м. Херсоні визначила Приватному підприємству "Нісса-Ера" 240880,66грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість та 120440,33грн. штрафу.

Іншим податковим повідомленням-рішенням від цієї ж дати за № 0000792301/0 цей же контролюючий орган зменшив цьому ж платнику податків на 12301грн. від'ємне значення ПДВ та визначив 6150,50грн. штрафу.

Ці податкові повідомлення-рішення мотивовані посиланням на обставини, встановлені за актом перевірки № 224/23-4/32125227 від 27.01.2006р. та застосуванням п.п."б", п.п.4.2.2 ст.4, п.п.17.1.3 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (Закон № 2181), п.п.3.1 ст.3, п.п.7.4.5, 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (Закон про ПДВ).

Позов за заявленим предметом і підставами задоволенню не підлягає у зв'язку з наступним.

За актом ДПІ у м. Херсоні № 224/23-4/32125227 від 27.01.2006р. "Про результати невиїзної документальної перевірки приватного підприємства "Нісса-Ера" (код 32125227) з питання дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з СТОВ "Анатолівське", Херсонська обл., Нижньосірогозький район, код 30874977, ФГ "Жайворонок", Херсонська обл.,  Нижньосірогозький район, код 21303159, ФГ "Дніпро", Херсонська обл., Верхньорогачинський район, код 23139545, ФГ "Сівелір", Харківська обл., Золочівський район, м. Золочів, код 30142062, ТОВ "Агро-Юніон-2", Запорізька обл., Веселівський район, код 31950189, ПП "Алманс", м. Київ, код 31485474, ТОВ "Алвина", м.Миколаїв, код 23045116 за період з 25.10.2002р. по 31.12.2004р." з врахуванням результатів зустрічних перевірок органами державної податкової служби за місцезнаходженням перелічених суб'єктів підприємницької діяльності встановлено, що СТОВ "Анатолівське", ФГ "Жайворонок", ФГ "Дніпро", ФГ "Сівелір", ТОВ "Агро-Юніон-2" не здійснювали взаємовідносини з ПП "Нісса-Ера" за перевіряємий період, ВАТ "Алвина" в Казанківському відділенні Баштанської МДПІ Миколаївської області не зареєстровано в якості платника податків, ПП "Алманс" останню податкову звітність було надано до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва в серпні 2001р., передані матеріали про скасування державної реєстрації до РДА Дніпровського району м. Києва.

Виключення контролюючим органом з податкового кредиту, декларованого позивачем на підставі податкових накладних з ПДВ від названих суб'єктів, сум ПДВ, привело до визначення позивачу податкових зобов'язань з ПДВ, штрафів, зменшення від'ємного  значення ПДВ.

Щодо наявності-відсутності відносин позивача з СТОВ "Анатолівське", ФГ "Жайворонок", ФГ "Дніпро", ФГ "Сівелір", ТОВ "Агро-Юніон-2", враховуючи, що товари позивачем реально набуто, але цих товарів перелічені суб'єкти підприємницької діяльності позивачу не продавали й податкових накладних не видавали, слід дійти висновку, що невстановлені особи, використовуючи назви та інші реквізити цих суб'єктів продали товари підприємству "Нісса-Ера" та видали цьому підприємству податкові накладні від імені перелічених суб'єктів, не маючи права видавати податкові накладні від імені цих осіб.

Оскільки, податкові накладні в порушення п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ видано особами, які не мали на це право, такі податкові накладні не є належними підставами для віднесення покупцем відповідних сум до податкового кредиту.

Також слід дійти висновку про видачу неуповноваженою особою податкової накладної з ПДВ від імені ВАТ "Алвина", яке не зареєстровано в якості платника податку на додану вартість, та про відсутність достатніх підстав для формування податкового кредиту з ПДВ за податковими накладними від ПП "Алманс", яке в період видачі таких податкових накладних, податкових зобов'язань з ПДВ не декларувало та не сплачувало. Фактичні контрагенти позивача ПДВ до Державного бюджету України не сплатили.

Виходячи зі змісту Закону про ПДВ для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідні наступні підстави: здійснення операції з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість, сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Тобто законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

На користь цієї тези свідчить і вимоги законодавця до тієї частини податкового кредиту, яка перевищує податкове зобов'язання, називається бюджетним відшкодуванням. До формування кожної складової податкового кредиту (складової за сумою) вимоги закону є однаковими: як до тої частини, що стає бюджетним відшкодуванням, так і до решти податкового кредиту.

Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України, а зараховані суми використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які були сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно Закону про ПДВ зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Тобто, як видно з системного аналізу вказаних норм, Законом про ПДВ встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом Закону про ПДВ, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару, отримання папірця - податкової накладної, сплати такої ціни на користь контрагента при фактичному ненадходженні ПДВ до Державного бюджету України.

За п.1.8 ст.1 Закону про ПДВ бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Аналогічно і та частина податкового кредиту, що за сумою не "переросла" в бюджетне відшкодування, має свідчити про надходження ПДВ до бюджету: податковий кредит, як сума на яку лише зменшується податкове зобов'язання платника податку при обрахуванні суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та податковий кредит, що перевищує суму податкових зобов'язань платника податків, (бюджетне відшкодування) - мають однакові вимоги з точки зору держави, що започаткувала такі вимоги: кошти мають опосередковано надійти до бюджету спочатку в ціні придбання та шляхом сплати контрагентом ПДВ до бюджету.

Розуміючи формальну відсутність прецедентного  права на Україні, та все ж приймаючи до уваги, що різна судова практика застосування одних і тих же нормативних актів у аналогічних справах є підставою за ст.237 Кодексу адміністративного судочинства України для перегляду Верховним Судом України  постанов Вищого адміністративного суду України, суд дійшов висновку про те, що застосування одних і тих же нормативних актів у аналогічних справах має бути однаковим - правильним. При цьому суд лише констатує, що розуміння у цій справі змісту нормативних актів щодо підставності бюджетного відшкодування ПДВ, як надмірного надходження ПДВ до бюджету, співпадає з таким же їх застосуванням при вирішенні аналогічних питань у Постанові Верховного Суду України № 05/216/33/509 (подвійний номер) від 19.04.2005р. за результатами розгляду касаційної скарги ДПІ у Шевченківському районі м. Києва  у справі за позовом ТОВ “Кийон” до ДПІ в Шевченківському районі м.Києва та відділення Державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення коштів.

Таким чином, за відсутності надмірної сплати ПДВ, підстав для відшкодування державою ПДВ суд не вбачає, оцінює визначення позивачу контролюючим органом податкових зобов'язань та, відповідно, і штрафу, а також зменшення від'ємного значення ПДВ як правильне.

У наведеному викладенні судом застосовано зміст п.1.8 ст.1, п.п.3.1.1 ст.3, п.п.7.4.1, 7.7.1, 7.7.5 ст.7 Закону про ПДВ, враховано норми за п.п.17.1.3 ст.17 Закону № 2181.

Відмовляючи у позові суд відносить судовий збір у справі на позивача.

Керуючись ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд  

постановив:

1. У позові відмовити.

2 Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня  складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

3. станова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження, якщо такої заяви не буде подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження буде подано, але апеляційної скарги у визначений строк подано не буде, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                  В.В. Чернявський

                                                            У повному обсязі постанову

                                                       складено  11.08.2006р.