Справа № 761/38459/17
Провадження № 1-кс/761/24420/2017
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2017 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю слідчого ОСОБА_2 , при секретарі ОСОБА_3 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України підполковника юстиції ОСОБА_2 по матеріалам кримінального провадження за №12014100100014098 від 17.12.2014, за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.2 ст.205, ст.356, ч.1 ст.357, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України, про арешт майна,
В С Т А Н О В И В :
У провадження слідчого судді надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України підполковника юстиції ОСОБА_2 , погоджене з прокурорм відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 , по матеріалам кримінального провадження, внесеного в ЄРДР за за №12014100100014098 від 17.12.2014, за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.2 ст.205, ст.356, ч.1 ст.357, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України, щодо арешту нерухомого майна, а також заборони використання та розпорядження вказаним майном і заборони проведення щодо нього будь-яких реєстраційних дій органами Державної реєстраційної служби
Клопотання мотивовано тим, що Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за за №12014100100014098 від 17.12.2014, за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209, ч.2 ст.205, ст.356, ч.1 ст.357, ч.2 ст.364-1, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366 КК України.
В ході досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що предметом Договорів про відступлення права вимоги від 12.11.2014 і 14.11.2014, укладених між ПАТ«БГ Банк» і ТОВ«Фінансова компанія «Марко Поло», було право вимоги за Кредитним договором №02КР-13 від 18.03.2013 укладеними між ПАТ«Банк Перший» (правонаступником якого є ПАТ«БГ Банк») і ТОВ«Регул» (код ЄДРПОУ 21925618, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Серафимовича, буд.87Б).
18.03.2013, в якості забезпечення вищевказаного кредитного договору, між ПАТ«Банк Перший» і ТОВ«Регул» укладений договір іпотеки №02КР-13/3, посвідчений 18.03.2013 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_5 , зареєстрований в реєстрі за №471, та договори №№1-3 про внесення змін та доповнень до цього договору.
Предметом договору іпотеки є окремо розташована нежитлова будівля, літ. «А-1» з підвалом «Ап/д» та прибудовою «а», розташована за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул.Серафимовича, буд.87-б, загальною площею 726,1 кв.м.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав №98326229 від 25.09.2017, вищевказана нежитлова будівля на теперішній час перебуває у власності ТОВ«Інвестпром Білт» (код ЄДРПОУ 40595851, м.Київ, вул.Тополева, буд.4, офіс 19).
25.06.2016 ТОВ«Інвестпром Білт», на підставі протоколу від 23.06.2016 №23/06/2016 та акту приймання-передачі нерухомого майна від 23.06.2016 №23/06/2016 складені ТОВ«Факторингова компанія «Агро Фактор» і ТОВ«Інвестпром Білт», отримало у власність майно, яке було предметом договору іпотеки №02КР-13/3, посвідченого 18.03.2013 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_5 , зареєстрованого в реєстрі за №471.
Вищевказана нежитлова будівля під час проведення досудового слідства визнана речовим доказом, оскільки встановлено, що вона була отримана юридичними особами внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У зв*язку із зазначеним, з метою збереження речових доказів та заборони розпорядження майном, оскільки існують обставини, які підтверджують, що незастосування заборони призведе до перетворення та передачі цього майна, що унеможливить відшкодування шкоди завданої злочином, слідчий просить накласти арешт на нежитлову будівлю, власником якої є ТОВ«Інвестпром Білт» (код ЄДРПОУ 40595851).
В судовому засіданні слідчий підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, наклавши арешт на вказане в клопотанні нерухоме майно, просив розглядати вказане клопотання без виклику особи-володільця майна, з метою унеможливити забезпечення арешту згідно ст. 172 ч. 2 КПК України.
Особа-володілець майна про розгляд клопотання не повідомлявся, оскільки майно тимчасово не вилучалось, а тому суд вважає за можливе, згідно ч.2 ст. 172 КПК України, провести розгляд клопотання у його відсутність.
Дослідивши доводи клопотання й додані до нього матеріали, заслухавши пояснення прокурора, приходжу до висновку про наявність підстав для його часткового задоволення виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення. Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збережені цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину.
З огляду на вказане, майно, яке відповідає визначеним у ч.3 ст.170 КПК України критеріям, повинно вилучатись та арештовуватись незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться,незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч.3 ст.170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Таким чином, з метою збереження речових доказів та заборони розпорядження майном, оскільки існують обставини, які підтверджують, що незастосування заборони призведе до перетворення та передачі цього майна, що унеможливить відшкодування шкоди завданої злочином та враховуючи той факт, що з матеріалів кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вищевказане нерухоме майно було об`єктом кримінально протиправних дій, а також може бути передане або відчужене, у зв*язку із чим слідчий суддя приходить до висновку про необіхдність накладення арешту на зазначене нерухоме майно, власниками якого є ТОВ «Інвестпром Білт».
При цьому, згідно наданих слідчому судді матеріалів кримінального провадження, зазначене у клопотанні нерухоме майно, попередньо не вилучалось, належить особі, імовірна причтеність якої до розслідуваних кримінальних правопорушень доведена слідчим слідчому судді, а тому на нього може бути накладено арешт відповідно до вимог ст. 170 КПК України, оскільки вказане нерухоме майно може бути використано з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) або у разі притягнення особи до кримінальної відповідальності, і підлягає арешту з метою запобігання можливості його пошкодження, перетворення, відчуження тощо.
Разом з тим слідчий суддя не вбачає підстав для заборони використання майна, яке підлягає арешту, оскільки слідчим не доведено слідчому судді необхідність вжиття саме такого способу забезпечення кримінального провадження, виходячи з того, що відповідно до ст. 170 КПК України, а саме не доведено існування обставини, які підтверджують, що незастосування зазначених заходів забезпечення кримінального провадження призведе до приховування, пошкодження, зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування майна.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 167, 170, 171, 172, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
УХВАЛИВ :
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт, із заброною відчуження та розпорядження, на об`єкт нерухомого майна, який перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестпром Білт» (код ЄДРПОУ 40595851, м.Київ, вул.Тополева, буд.4, офіс 19), а саме нежитлову будівлю, літ. «А-1» з підвалом «Ап/д» та прибудовою «а», розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 726,1 кв.м.
В решті клопотання відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Слідчий суддя :
Суд | Шевченківський районний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 31.10.2017 |
Оприлюднено | 08.03.2023 |
Номер документу | 70172154 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Шевченківський районний суд міста Києва
Трубніков А. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні