Рішення

від 01.11.2017 по справі 263/7883/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАРІУПОЛЯ

Провадження №2/263/1924/2017

Справа № 263/7883/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого - судді Кияна Д.В.,

при секретарі - Коростовцевій Я.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Маріуполі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Маріупольської міської ради про визнання недійсним пункту договору,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом щодо визнання недійсним пункту №4.4. договору оренди земельної ділянки від 20.06.2014р.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що відповідно до діючого законодавства України для фізичної особи передбачений інший порядок та період нарахування зобов'язань зі сплати орендної плати та строків її сплати за користування земельними ділянками комунальної форми власності, ніж зазначено у п. 4.4. договору оренди, що не відповідає вимогам закону України Про оренду землі та Податковому кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, надавши письмові заперечення. У письмових запереченнях зазначив, що позивач, підписавши акт приймання - передачі земельної ділянки до договору оренди земельної ділянки та договір оренди, погодився з умовами договору оренди, крім того п. 4.4. договору не суперечить вимогам законодавства як на момент укладення договору так і на теперішній час.

Суд, з'ясувавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

У відповідності зі ст.ст. 10,11 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 20 червня 2014 році між Маріупольською міською радою (далі - ММР) та фізичною особою ОСОБА_3 укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,5125 га, на якій знаходиться нежитлова будівля за адресою: Володарське шосе , 1 (кадастровий номер 1412336300:01:019:0285), строком на 10 років, з 28.03.2014р по 28.03.20124р.)

Відповідно до п. 4.3. договору оренди землі орендна плата за землю встановлена у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно п. 4.4. договору оренди земельної ділянки, податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Посилання представника позивача на те, що п.4.4. договору оренди про встановлення податкового періоду, який дорівнює місяць, для сплати податкового зобов'язання з плати за землю орендарем суперечить вимогам п. 286.5 ст.286 Податкового кодексу, оскільки нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які надсилають платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку та відповідно до п. 285.1 ст.285 Податкового кодексу базовим податковим періодом для сплати за землю є календарний рік, спростовується наступним.

Відповідно до статей 269 та 270 Податкового кодексу платниками земельного податку (далі-податок) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об'єктом оподаткування - земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу).

Згідно з п. 287.1 ст. 287 цього Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Статтею 125 Земельного кодексу визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно п.288.2., 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України платником орендної плати є орендар земельної ділянки та об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

Відповідно до п.п.286.5, 286.1ст. 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, та підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 269.1, 269.1.1, 269.1.2 ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

За змістом п.п. 270.1, 270.1.1, 270.1.2 ст.270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Враховуючи вищезазначене та відсутність доказів з боку позивача на підтвердження володіння та користування земельної ділянкою в розумінні ст. 269 Податкового кодексу України, що відповідно не відносить позивача до фізичних осіб, яким нарахування сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 Податкового кодексу України, тому суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись п.п. 269.1, 269.1.1,269.1.2 ст. 269, п.п.270.1, 270.1.1, 270.1.2 ст. 270, ст. 269, п.п. 286.5, 286.1 ст. 286, п.п. 288.2, 288.3 ст. 288, п.287.1 ст.287 Податкового кодексу України, ст. 125 Земельного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 59, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 Павілвни до Маріупольської міської ради про визнання недійсним пункту 4.4. договору оренди земельної ділянки від 20.06.2014р - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.В. Киян