Ухвала

від 13.11.2017 по справі 815/5797/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5797/17

УХВАЛА

13 листопада 2017 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Стефанов С.О., розглянувши матеріали адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Реммуз до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.10.2017 року № НОМЕР_1 в частині донарахувань на суму 742 279,20 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток, від 26.07.2017 року № НОМЕР_2 в частині донарахувань на суму 687 295 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Реммуз до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.10.2017 року № НОМЕР_1 в частині донарахувань на суму 742 279,20 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток, від 26.07.2017 року № НОМЕР_2 в частині донарахувань на суму 687 295 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.106 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Відповідно до ч.2 ст. 87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У свою чергу, правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України Про судовий збір (далі - Закон).

Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (ч.1 ст.3 Закону).

Частиною 3 статті 4 Закону України Про судовий збір (далі - Закон) передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлено ставка судового збору 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З поданого позову вбачається, що позивачем заявлено вимоги немайнового характеру, а саме позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.10.2017 року № НОМЕР_1 в частині донарахувань на суму 742 279,20 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток, від 26.07.2017 року № НОМЕР_2 в частині донарахувань на суму 687 295 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином за заявлені позовні вимоги позивач повинен сплати судовий збір у загальній сумі 21 443,61 грн.

Проте з доданого до позову квитанцій від 10.11.2017 року вбачається, що позивачем сплачено судовий збір не у повному обсязі а лише у розмірі 7500 грн.

Даний адміністративний позов не відповідає вимогам ч. 3 ст. 106 КАС України, оскільки позивачем не додано до позовної заяви документ про сплату судового збору в розмірі, встановленому Законом України Про судовий збір .

При цьому, позивачем разом з позовом подано клопотання, в якому позивач просить суд відстрочити йому сплату залишку судового збору до розгляду справи по суті, посилаючись на те, що товариство знаходиться у скрутному матеріальному становищі.

Розглянувши вказане клопотання суд вважає за необхідне зазначити таке.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2001 року у справі Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Європейський суд з прав людини у справах Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, Ейрі проти Ірландії (Airey v. Ireland) від 28 жовтня 1998 року та Креуз проти Польщі (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 КАС України та ст. 8 Закону України Про судовий збір суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат, звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

З наведених норм вбачається, що єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору є майновий стан заявника.

Так, на думку судді, відстрочення заявнику сплату судового збору може мати місце за наявності виняткових обставин та не суперечити приписам чинного законодавства.

Водночас, в обґрунтування клопотання про відстрочення сплати судового збору позивач, окрім фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва, не надає інших доказів.

Таким чином, можливість оцінити майновий стан позивача у суду відсутня. З аналізу матеріалів адміністративного позову та заявленого клопотання суд не вбачає підстав для відстрочення позивачу сплату судового збору.

Крім цього, прийняття рішення щодо відстрочення сплати судового збору є правом суду. Вказані норми не передбачають обов'язку суду відстрочити особі сплату судового збору у випадку наявності відповідного клопотання.

Зважаючи на те, що такий спосіб участі має винятковий характер, повинні насамперед існувати причини, які ускладнюють або роблять неможливим сплату судового збору.

Крім зазначеного, невмотивоване відстрочення сплати судового збору утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб'єктів звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 108 КАС України суддя, встановивши, що адміністративний позов подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Реммуз слід залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків.

Виявлені недоліки мають бути усунені шляхом подання до суду квитанції про сплату судового збору на суму 13 943,61 грн. (з урахуванням часткової сплати судового збору у розмірі 7500 грн.).

Керуючись ст.ст. 105, 106, 108, 109 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання товариства з обмеженою відповідальністю Реммуз про відстрочення сплати судового збору - відмовити.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Реммуз до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.10.2017 року № НОМЕР_1 в частині донарахувань на суму 742 279,20 грн. податкового зобов'язання з податку на прибуток, від 26.07.2017 року № НОМЕР_2 в частині донарахувань на суму 687 295 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість - залишити без руху .

Надати позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява та заява про забезпечення позову будуть вважатись неподаними та будуть повернуті заявникові.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк апеляційної скарги з дня отримання ухвали.

Суддя С.О. Стефанов