Постанова

від 08.11.2017 по справі 7/365

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про перегляд справи за нововиявленими обставинами

м. Київ

08 листопада 2017 року № 7/365

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б. розглянувши адміністративну справу та заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами в письмовому провадженні

за позовомПриватного підприємства "Офір" до заявникДержавної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, Головного Управління Державної казначейської служби України у м. Києві Державна податкова інспекція у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві провизнання дій протиправними

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Приватного підприємства "Офір" (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (надалі - Відповідач, Заявник), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (надалі - Відповідач 2), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить: стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 14669121,00 грн., в тому числі за травень 2006 року в сумі 5540174,00 грн., за червень 2006 року в сумі 9128947,00 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок; зобов'язати ДПІ у Святошинському районі м. Києва нарахувати відсотки на суму бюджетної заборгованості на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку дії такої заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, включаючи день її погашення, а також сплатити нараховану суму пені на користь позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову ПП "Офір" відмовлено.

В подальшому Приватне підприємство "Офір" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року в адміністративній справі №7/365, в якій просить скасувати таку постанову та винести нову про задоволення позову.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволено частково, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 квітня 2014 року та прийнято нову, якою адміністративний позов Приватного підприємства "Офір" задоволено, стягнуто бюджетну заборгованість по сплаті податку на додану вартість. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року, апеляційну скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління державної фіскальної служби у місті Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві - залишено без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року - без змін.

Державна податкова інспекція у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року в адміністративній справі №7/365, в якій просить скасувати таку постанову та винести нову про відмову в задоволені позову.

В обґрунтування заяви Заявник зазначає, що Постановою Верховного Суду України від 01.02.2015 р. скасовано Постановою Вищого адміністративного суду України від 09 квітня 2015 року №К/800/43283/13, а отже позивач не має право на бюджетне відшкодування.

В судовому засіданні представник Позивача не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.

На адресу суду від представника Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, Суд вважає, що дане клопотання є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник Відповідача 1 (Заявник) заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник Відповідача 2 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ПП "Офір" у червні та липні 2006 року, відповідно, подав до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкові декларації з податку на додану вартість за травень та червень 2006 року разом із додатком 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування", та додатком 4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування".

Так, у рядку 25.1 податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2006 року Позивачем визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, на рівні 5540174,00 грн., у рядку 25.1 податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2006 року позивачем визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, на рівні 9128947,00 грн. Тотожні суми зазначено у відповідних заявах про повернення суми бюджетного відшкодування.

Достовірність заявлених сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень та червень 2006 року підтверджена довідкою ДПІ у Святошинському районі м. Києва про результати виїзної позапланової перевірки ПП "Офір" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень, червень 2006 року від 18 серпня 2006 року №190/23-50/32854673 (надалі - Довідка).

Позивач, з огляду на те, що підтверджена перевіркою сума бюджетного відшкодування не повернута, вважає за необхідне стягнути вказану суму бюджетного відшкодування у судовому порядку.

Відповідач 1 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що податковими повідомленням-рішенням ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 31 березня 2008 року №0000632310/0 та №00000642310/0 Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування, у тому числі за травень 2006 року на 5540174,00 грн., за червень 2006 року на 9128947,00 грн., та визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість. Відповідач 2 також заперечив проти позову, оскільки прав Позивача не порушував.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2013 р. по справі №2а-283/09/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013, у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Офір" відмовлено в повному обсязі.

Вищий адміністративний суд України Постановою від 09.04.2015 р. ухвалу суду апеляційної інстанції скасував, постанову суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову про скасування спірних податкових повідомлень-рішень та стягнення з Державного бюджету України на користь ПП бюджетної заборгованості з ПДВ змінив. Прийняв у цій частині нову постанову, якою скасував спірні повідомлення-рішення та постановив стягнути з Державного бюджету України на користь ПП бюджетну заборгованість з ПДВ у сумі 18 241 380 грн. У решті постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 30.04.2013 р. залишив без змін.

Постановою Верховного Суду України 01.12.2015 р. винесено постанову по справі, якою заяву державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві задоволено частково. Постанову Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 року скасовано, а Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року залишено в силі.

Згідно зі ст. 245 КАС України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акту чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Виходячи із системного аналізу наведеної норми, суд зазначає, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є: - існування цих обставин на час розгляду справи; - ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі та суду.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти.

Крім того, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені.

Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, які виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.

Заявник зазначає, що враховуючи Постановою Верховного Суду України 01.12.2015 р., якою скасовано Постанову Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 року, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заяви, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.04.2013 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013, у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Офір" відмовлено в повному обсязі (надалі - рішення суду).

В подальшому Постановою Верховного Суду України 01.12.2015 р. винесено постанову по справі, якою заяву державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві задоволено частково. Постанову Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 року скасовано, а Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року залишено в силі.

З рішення суду вбачається, що за результатами дослідження наданих Позивачем первинних і розрахункових документів не встановлено фактів реального транспортування та передачі-приймання товару. Зокрема, позивачем на підтвердження фактичності господарських операцій з поставки товарів не були пред'явлені відповідні сертифікати якості-заводу виробника та товарно-транспортні накладні (в тому числі письмові пояснення з питання відсутності таких документів з відповідним документальним підтвердженням), обов'язкова наявність яких передбачена умовами договорів поставок.

Крім того, з інших первинних і розрахунків документів, оформлених (отриманих) Приватним підприємством "Офір" по взаємовідносинам з третіми особами (комісіонери, складськими організаціями, покупцями товарів), не вбачаються факти отримання товару саме від таких постачальників.

Також з наявних матеріалів вбачається наявність ознак пасивності у діях Приватного підприємства "Офір" щодо вжиття заходів з повернення сум коштів, переплачених постачальникам за недопоставлений товар (каучук) у значних розмірах. А саме будь-які документальні докази направлення позивачем як кредитором письмових претензій на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліствен ЛТД" (ліквідувалося в результаті процедури банкрутства 26.11.2007) та Товариства з обмеженою відповідальністю "БДВ ОТТРАНС 2006" - нового боржника за договором переведення боргу від 14.12.2006 б/н (ліквідувалося в результаті процедури банкрутства 16.03.2007) в досудовому порядку, а також заяв про визнання кредитором у справах про банкрутство останніх, з урахуванням наявних оголошень про визнання банкрутів зазначених підприємств у відповідних ЗМІ), позивачем до суду надано не було.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету в зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

На час виникнення спірних правовідносин порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом було визначено у пункті 7.7 статті 7 названого Закону.

Так, відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 названого Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

З наведених положень Закону випливає, що за відсутності обставин, які виключають право платника на одержання податкової вигоди, від'ємне значення ПДВ, обчислене за цими правилами, підлягає поверненню платникові.

При цьому наведені приписи Закону не дають підстави для висновку про те, що виникнення у платника права на бюджетне відшкодування обумовлюється виконанням його постачальниками свого обов'язку з декларування та сплати податку до бюджету.

Поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак самі по собі правопорушення у сфері оподаткування, допущені постачальниками платника, не можуть бути мотивом для висновку про необґрунтованість податкової вигоди.

У той же час правила формування податкового кредиту, наведені у пункті 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" свідчать на користь висновку про те, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

При цьому слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

А відтак до предмету доказування у даній справі входять, перш за все, обставини щодо реального виконання операцій, наявність ділової мети у задекларованих господарських операціях та порядок документування цих операцій.

Зокрема, як зазначалося вище судом по справі № 2а-283/09/2670 не встановлено фактів реального транспортування та передачі-приймання товару. Зокрема, Позивачем на підтвердження фактичності господарських операцій з поставки товарів не були пред'явлені відповідні сертифікати якості-заводу виробника та товарно-транспортні накладні (в тому числі письмові пояснення з питання відсутності таких документів з відповідним документальним підтвердженням), обов'язкова наявність яких передбачена умовами договорів поставок.

Крім того, з інших первинних і розрахунків документів, оформлених (отриманих) Приватним підприємством "Офір" по взаємовідносинам з третіми особами (комісіонери, складськими організаціями, покупцями товарів), не вбачаються факти отримання товару саме від таких постачальників.

Також з наявних матеріалів вбачається наявність ознак пасивності у діях Приватного підприємства "Офір" щодо вжиття заходів з повернення сум коштів, переплачених постачальникам за недопоставлений товар (каучук) у значних розмірах. А саме будь-які документальні докази направлення Позивачем як кредитором письмових претензій на адреси Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліствен ЛТД" (ліквідувалося в результаті процедури банкрутства 26.11.2007) та Товариства з обмеженою відповідальністю "БДВ ОТТРАНС 2006".

Як було зазначено вище, Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року по справі №2а-283/09/2670, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року, встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій по поставці товарів (каучука) від ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ "Еліствен - ЛТД", що свідчить про неправомірність формування податкового кредиту по зазначеним контрагентам, зокрема, за період з лютого 2006 року по травень 2006 року.

Окрім цього, вищезазначеним судовими рішеннями визнано правомірним зменшення податковим органом суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2006 року на 5540174,00 грн., червень 2006 року - 9128947,00 грн.

Судом досліджено матеріали справи та встановлено, що підставою для прийняття Постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року про перегляд судового рішення за нововиявленими по справі 7/365 слугувало наявність Постанови Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 року по справі №2а-283/09/2670.

Проте, як свідчать матеріали справи Постановою Верховного Суду України 01.12.2015 р. скасовано Постанову Вищого адміністративного суду України від 09.04.2015 року, а Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2013 року та Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2013 року залишено в силі, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

З налізу аналізу матеріалів справ та норм права, Суд приходить до висновку, що Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими підлягає скасуванню, а в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Суд дійшов висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві - задовольнити.

2. Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2015 року підлягає скасуванню.

3. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук