Рішення
від 09.11.2017 по справі 395/137/17
НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/137/17 Провадження № 2/395/243/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2017 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Забуранного Р.А.

при секретарі Таран С.М.

за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем-

ВСТАНОВИВ:

До суду із позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем, вказавши, що ОСОБА_3 згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.02.2015 року належить земельна ділянка № 904 площею 3,66 га, яка розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.

09 жовтня 2008 року між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір оренди даної земельної ділянки строком на 5 років, дану земельну ділянку позивач орендував згідно зі схемою, разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками.

Вказаним договором передбачено, що дія договору продовжується на наступний термін дії договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною. В той же час ОСОБА_3 не повідомила позивача за шість місяців до закінчення дії договору про свій намір не продовжувати його на наступний термін.

03 квітня 2013 року, 28 квітня 2014 року позивач направив ОСОБА_5 та 10 березня 2015 року - ОСОБА_3 листи - повідомлення про поновлення договору до якого долучено проект додаткової угоди, але позивач так і не був повідомлений про прийняте відповідачем рішення.

Після закінчення строку договору оренди позивач продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату за її користування.

В 2015 році позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали договір оренди землі щодо земельної ділянки № 904, тобто тієї ділянки, яка перебувала у користування позивача. Крім того, при укладенні даного договору не здійснювалося встановлення меж земельної ділянки. У зв'язку з тим, що встановлення меж земельної ділянки до підписання договору оренди між відповідачами не здійснювалося, тому на момент укладання та реєстрації даного договору місце розташування земельної ділянки, яке є істотною умовою договору, не було встановлене.

Тому просить суд задовольнити позов, та визнати недійсним договір оренди землі від 28 серпня 2015 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо оренди земельної ділянки, що розташована на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523881300:02:000:0904 площею 3,66 га та визнати договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,66 га, кадастровий номер 3523881300:02:000:0904 укладений 09 жовтня 2008 року між ТОВ Агроконтракт-Н та ОСОБА_5, поновленим, та стягнути з відповідачів судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позов повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оповіщені в установленому законом порядку про час та місце розгляду у справі, в судове засідання не з'явилися, будь - яких заяв та клопотань до суду не надіслали.

Представник відповідачів ОСОБА_2 в судовому засіданні не визнав позов повністю за його безпідставністю.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, на що інші учасники судового розгляду не заперечували.

Заслухавши згадані пояснення та безпосередньо дослідивши докази в справі: оглянувши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову за такими обставинами.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

У відповідності до Свідоцтва про на спадщину за заповітом від 17.02.2015 року, виданим державним нотаріусом Новомиргородської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 являється власником земельної ділянки № 904, площею 3,66 гектари, розташованої на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523881300:02:000:0904.

Законом України Про оренду землі визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі , під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено, що 09 жовтня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальність Агроконтракт-Н та ОСОБА_5, спадкодавцем вищевказаної земельної ділянки, було укладений договір оренди земельної ділянки № 904, який зареєстрований у Новомиргородському районному відділенні КРФ ДП ЦДЗК , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04.09.377.00208 від 24 серпня 2009 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди договір було укладено терміном на 5 років.

Дану земельну ділянку ТОВ Агроконтракт-Н орендував згідно зі схемою, разом із земельними ділянками інших власників, без установлення меж для кожної окремої ділянки та закріплення їх межовими знаками.

Відповідно до п. 3.2 Договору оренди сторони погоджуються, що дія договору продовжується на наступний термін дії вказаний в п. 3.1 цього договору, якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 6 місяців до його закінчення не отримала письмового повідомлення щодо інших пропозицій та не отримала підтвердження про його отримання іншою стороною.

28.08.2015 р., тобто більш ніж через один рік після строку закінчення дії договору оренди землі від 09.10.2008 року, між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_4 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку № 904 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, кадастровий номер 3523881300:02:000:0904, строком на 10 років.

Звертаючись до суду з позовом про захист свого порушеного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, ТОВ Агроконтракт - Н посилалось на невизнання орендодавцем його переважного права, передбаченого спірним договором та статтею 33 Закону України Про оренду землі , унаслідок чого останнім було укладено договір оренди цієї самої земельної ділянки з іншим орендарем.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається зі змісту оспорюваного договору від 28 серпня 2015 року укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ТОВ Агроконтракт-Н не є стороною зазначеного договору. Разом з тим позивач, як орендар цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки вважає, що цей правосин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

З матеріалів справи, вбачається, що договором оренди землі від 09 жовтня 2008 року, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ Агроконтракт - Н , встановлено права та обов'язки орендодавця та орендаря відповідно до Закону України Про оренду землі , яким визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакція яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України.

Так, у частині першій статті 777 ЦК України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Права наймача, що встановлені статтею 777 ЦК України, є переважними, тобто за своєю правовою природою вони є привілеями носія таких прав, який має перевагу на укладення відповідних договорів перед третіми особами.

У випадку виявлення наміру у наймодавця на укладення нового договору найму, реалізація переважного права попереднього наймача можлива лише в разі, коли йому стане відомо про такий намір.

За відсутності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі з попереднім добросовісним орендарем та за відсутності попереднього повідомлення останнього щодо наміру укладення нового договору оренди з новим орендарем, право особи на реалізацію свого переважного права, що передбачено статтею 777 ЦК України та статтею 33 Закону України Про оренду землі , буде порушено, а така поведінка орендодавця відносно попереднього орендаря буде недобросовісною.

Як свідчать матеріали справи, строк дії договору оренди землі, укладеного 09 жовтня 2008 року між ОСОБА_5 та СТОВ Агроконтракт-Н - до 24.08.2014 року.

До закінчення строку дії договору оренди земельної ділянки, позивач, з метою скористатися своїм переважним правом щодо поновлення договору оренди, направляв ОСОБА_5 листи - повідомлення від 03 квітня 2013 року за № ЛП03/9 та від 28 квітня 2014 року за № 190/7 з пропозицією поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди № 1.

Докази направлення листа - повідомлення від 03 квітня 2013 року, позивач не надав.

Проте, квитанцією про відправлення поштою рекомендованого листа, підтверджується, що лист-повідомлення від 28 квітня 2014 року з проектом додаткової угоди № 1 на адресу ОСОБА_5 було направлено позивачем 06 червня 2014 року, тобто за два місяці до часу закінчення договору оренди земельної ділянки.

Факт отримання ОСОБА_5 вказаного листа-повідомлення від 28 квітня 2014 року, який направлений ОСОБА_5 06 червня 2014 року, тобто за 20 днів до дня смерті останньої в судовому засіданні підтвердження не знайшов.

У додатковій угоді № 1 до договору оренди земельної ділянки від 09 жовтня 2008 року, орендарем запропоновано ОСОБА_5 встановити розмір орендної плати 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з безкоштовною оранкою та культивацією городів до 0,25 га, безкоштовно 500 кг соломи та допомогу на поховання у розмірі 700 грн..

Разом з тим, як вбачається з пояснень представника ОСОБА_3 та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_5 11 лютого 2014 року, тобто за 6 місяців до часу закінчення строку договору оренди земельної ділянки від 09 жовтня 2008 року, згідно п. 3.2 вказаного договору, направила на адресу позивача лист повідомлення щодо відмови у продовжені строку договору оренди землі чи укладені нового договору, який отримано позивачем 14.02.2014 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Будь яких заперечень зі сторони позивача щодо вказаного повідомлення ні до часу смерті ОСОБА_5 ні до її спадкоємиці ОСОБА_6 ТОВ Агроконтракт - Н не направлялося.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо направлення на адресу відповідача ОСОБА_3 листа повідомлення про намір продовжити строк дії договору оренди від 09.10.2008 року, оскільки, як вбачається з матеріалів справи за вих. № 37 від 10 березня 2015 року, тобто більш ніж через шість місяців з часу закінчення строку дії договору від 09 жовтня 2008 року позивач направив ОСОБА_3 листа - повідомлення з додатком проектом договору оренди земельної ділянки, однак будь-яких доказів які б підтверджували факт його направлення, крім копії самого листа, до суду не надав та у відповідності до змісту вказаного листа останній направлений не на адресу проживання ОСОБА_3, а в с. Бурти Новомиргородського району Кіровоградської області.

Зі змісту вказаного листа вбачається, що позивач пропонує ОСОБА_3 укласти новий договір оренди належної їй земельної ділянки, а не продовжити договір від 09 жовтня 2008 року та представник позивача в судовому засіданні визнала факт не направлення вказаного листа відповідачеві ОСОБА_3 зазначивши, що пропозиція про продовження дії договору між позивачем та ОСОБА_5 від 09.10.2008 року ОСОБА_3 робилася позивачем в усному порядку.

Крім того, в судовому засіданні представником позивача не заперечувався факт припинення використання ТОВ Агроконтракт-Н земельної ділянки належної ОСОБА_3 після збору врожаю 2014 року та виплати орендної плати ОСОБА_3 за договором від 09 жовтня 2008 року у 2015 році після оформлення спадщини після ОСОБА_5, а саме до часу закінчення строку дії договору, тобто до 24.08.2014 року.

Після строку закінчення дії договору оренди земельної ділянки від 09.10.2008 року ОСОБА_3 самостійно обробляла належну їй земельну ділянку, що підтверджується крім пояснень представника ОСОБА_3 довідкою Дібрівської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області за № 415 від 06.11.20117 року у відповідності до якої ОСОБА_3 особисто сплачувала земельний податок за 2015 рік.

Таким чином , матеріали справи свідчать про порушення позивачем процедури, передбаченої ч.. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі та недосягнення домовленості між орендарем та орендодавцем щодо орендної плати та інших істотних умов договору

За таких обставин при наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі, переважне право орендаря припиняється.

Отже укладенням договору 28 серпня 2015 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права позивача не порушені.

Як свідчать матеріали справи, 07 серпня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено угоду про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки № 904 від 28 серпня 2015 року, державна реєстрація якої здійснена 08 серпня 2017 року.

07 серпня 2017 року між цими сторонами укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), державна реєстрація якого здійснена 08 серпня 2017 року.

За таких обставин спірний договір оренди землі від 28 серпня 2015 року внаслідок його розірвання не створює жодних юридичних наслідків (п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними № 9 від 06.11.2009 року).

Повний, всебічний аналіз встановлених обставин по справі безсумнівно переконують суд у необхідності відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України у зв'язку з відмовою у позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст. ст. 209, 213, 215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Агроконтракт-Н до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору оренди недійсним та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Р. А. Забуранний

копія