Рішення

від 07.11.2017 по справі 908/1908/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/70/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2017 Справа № 908/1908/17

Суддя Федорова Олена Владиславівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного акціонерного товариства “Василівкатепломережа” (вул. Шевченка, 85-А, м. Василівка, Запорізька область, 71600)

до відповідача: приватного підприємства Техно-Торговий центр “Гарант Кам'янка-Дніпровська” (вул. Зелена, 71, м. Кам'янка-Дніпровська, Запорізька область, 71304)

про стягнення 7845,73 грн.

за участю представників:

від позивача – не з'явився;

від відповідача – не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області 22.09.2017 р. звернувся позивач – приватне акціонерне товариство “Василівкатепломережа” з позовною заявою до відповідача – приватного підприємства Техно-Торговий центр “Гарант Кам'янка-Дніпровська” про стягнення заборгованості за договором на відпуск теплової енергії №22 від 01.10.2001р. у сумі 7845,73 грн., з яких: 5955,58 грн. – вартість відпущеної теплової енергії, 401,40 грн. – штраф, 1078,65 грн. – пеня, 321,37 грн. – інфляційні втрати, 88,46 грн. – 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на відпуск теплової енергії від 01.10.2001 р. №22 щодо оплати спожитої теплової енергії за період з листопада 2016 року по серпень 2017 року в сумі 5955,85 грн. За порушення термінів оплати теплової енергії позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував і просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 88,46 грн. та інфляційні втрати в сумі 321,37 грн. за період з 01.01.2017 р. по 31.08.2017 р. Крім того, відповідно до умов п. 23 договору та положень ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України позивач нарахував і просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7% від суми заборгованості, що складає 401,40 грн., та пеню за ставкою 0,1% від суми заборгованості, що складає 1078,65 грн., за період з 01.01.2017 р. по 31.08.2017 р.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 387, 503, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 218, 224 Господарського кодексу України, ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», пп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/1908/17 призначено до розгляду судді Федорової О.В.

Ухвалою суду від 25.09.2017 р. порушено провадження у справі №908/1908/17, присвоєно справі номер провадження 28/70/17, судове засідання призначено на 09.10.2017 р. В порядку ст. 65 ГПК України, суд зобов'язав сторони надати документи для всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи.

В судове засідання 09.10.2017 р. представники сторін не з'явилися.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 30.09.2017 р.

Від позивача 29.09.2017р. надійшла заява про закриття провадження у справі у зв'язку з добровільним вирішенням спору та про повернення сплаченого судового збору у розмірі 1600,00 грн. Також у даній заяві позивач зазначив, що наслідки відмови від позову позивачу відомі.

06.10.2017р. від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутністю уповноваженого представника позивача, про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору та про повернення судового збору у розмірі 1600,00 грн. Також позивачем надано банківську виписку за 28.09.2017р., відповідно до якої відповідачем сплачено 7525,85 грн. за договором №22 від 01.10.2001р.

Клопотання позивача про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника судом задоволено, а клопотання про припинення провадження у справі та про повернення судового збору судом відкладено до наступного судового засідання, оскільки відповідачем, згідно виписки банку, сплачена неповна сума заборгованості, яка є предметом розгляду даної справи, а позивачем не надано суду жодних пояснень щодо розподілу сплаченої суми боргу відповідачем, та з наданих документів не вбачається, в якій частині позову припинити провадження у справі, а в якій – розглядати справу.

На підставі викладеного, з метою встановлення фактичних обставин справи, надання сторонам часу для виконання вимог суду, ухвалою суду від 09.10.2017 р. розгляд справи було відкладено на 07.11.2017 р.

В судове засідання 07.11.2017 р. сторони своїх представників не направили. У зв'язку з неявкою представників сторін фіксація судового процесу технічним засобами не здійснювалася.

Від позивача 02.11.2017 р. надійшла заява про припинення провадження у справі у зв'язку з повною оплатою відповідачем стягуваних сум та повернення судового збору. Додатково позивач надав виписки по рахунку на підтвердження сплачених відповідачем сум.

Відповідач відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий в даному судовому засіданні без присутності представників сторін.

В судовому засіданні 07.11.2017 р. судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до заявки від 01.10.2001 р. приватного підприємства Техно-Торговий центр “Гарант Кам'янка-Дніпровська” на підключення до центральної системи опалення магазину по вул. 40 років Перемоги, буд. 6 площею 57,4 м.кв. між Закритим акціонерним товариством «Василівкатепломережа» (надалі – теплопостачальна організація, позивач у справі) та приватним підприємством Техно-Торговий центр “Гарант Кам'янка-Дніпровська” (надалі – споживач, відповідач у справі) було укладено договір від 01.10.2001 р. №22 на відпуск теплової енергії.

Відповідно до п. 2 цього договору теплопостачальна організація зобов'язується відпустити споживачу теплову енергію в гарячій воді відповідно до встановленого плану теплоспоживання в період з 01.10.2001 р. по 01.10.2002 р. – 7,3 Гкал з максимальним тепловим навантаженням на опалення 0,003917 Гкал/год.

Згідно з п. 5 договору кількість теплової енергії, що відпускається теплопостачальною організацією споживачу для опалення та вентиляції, встановлюється залежно від температури зовнішнього повітря, а для потреб гарячого водопостачання – згідно теплового навантаження на ГВП. Орієнтовно відпуск складатиме 7,3 Гкал, в тому числі І квартал – 4,1 Гкал, ІІ квартал – 0,4 Гкал, ІІІ квартал – 0 Гкал, ІV квартал – 2,8 Гкал.

Відповідно до умов пунктів 20, 22 договору за відпущену теплову енергію споживач здійснює оплату теплопостачальній організації згідно тарифів на комунальні послуги, затверджених розпорядженням голови облдержадміністрації. Всі розрахунки за даним договором здійснюються на підставі рахунків, що виписуються теплопостачальною організацією.

У пунктах 29, 30 договору визначено, що даний договір укладається строком на один рік та вступає в законну силу після його прийняття та підписання обома сторонами. Договір вважається продовженим на наступний рік, якщо за місяць до закінчення договору не надійде заяви від жодної із сторін про відмову від даного договору або його про його перегляд.

Сторони не надали доказів припинення дії договору, отже його умови є чинними на момент розгляду даного спору судом.

Відповідно до статуту Приватне акціонерне товариство “Василівкатепломережа” є правонаступником за всіма правами та обов'язками Закритого акціонерного товариства “Василівкатепломережа”.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розпоряджень міського голови м.Василівка від 13.10.2016 р. №160 «Про початок та проходження опалювального сезону 2016/2017 року в м.Василівка» та від 31.03.2017 р. №45 «Про закінчення опалювального періоду 2016-2017 рр. в м. Василівка» опалювальний сезон 2016/2017 року в м. Василівка розпочато з 16 жовтня 2016 року, а закінчено з 01 квітня 2017 року.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Василівської міської ради Запорізької області від 02.08.2016 р. №94 «Про узгодження тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для бюджетних та інших споживачів по ПрАТ «Василівкатепломережа» визначено порядок розрахунків ПрАТ «Василівкатепломережа» із споживачами послуг теплопостачання за двоставковими тарифами, до складу яких входять абонентська плата за обслуговування приєднаного теплового навантаження (протягом календарного року) та плата за спожиту теплову енергію (протягом опалювального періоду). З 01 вересня 2016 року введено в дію тарифи для споживачів, крім бюджетних, в такому розмірі: абонентська плата - 48765,57 грн. з ПДВ, плата за спожиту теплову енергію – 1082,65 грн. з ПДВ.

Відповідно до рішень виконавчого комітету Василівської міської ради Запорізької області «Про коригування базових узгоджених тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для бюджетних та інших споживачів по ПрАТ «Василівкатепломережа» від 15.11.2016 р. №142, від 24.01.2017 р. №01, від 28.02.2017 р. №19, від 04.05.2017 р. №45 тарифи для споживачів, крім бюджетних, складали:

- з 01.11.2016 р. місячна абонентська плата – 52110,00 грн. з ПДВ, плата за спожиту теплову енергію (протягом опалювального періоду) – 1278,66 грн. з ПДВ;

- з 01.01.2017 р. місячна абонентська плата – 56403,67 грн. з ПДВ, плата за спожиту теплову енергію (протягом опалювального періоду) – 1328,28 грн. з ПДВ;

- з 01.02.2017 р. місячна абонентська плата – 60296,54 грн. з ПДВ, плата за спожиту теплову енергію (протягом опалювального періоду) – 1556,45 грн. з ПДВ;

- з 01.04.2017 р. місячна абонентська плата – 56568,89 грн. з ПДВ, плата за спожиту теплову енергію (протягом опалювального періоду) – 1337,99 грн. з ПДВ.

За період з листопада 2016 року по серпень 2017 року позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 7045,34 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії №22 та розрахунками-фактурами №22:

-          за листопад 2016 року – на суму 1074,89 грн.;

-          за грудень 2016 року – на суму 1301,21 грн.;

-          за січень 2017 року – на суму 1278,24 грн.;

-          за лютий 2017 року – на суму 1187,17 грн.;

-          за березень 2017 року – на суму 1081,33 грн.;

-          за квітень 2017 року – на суму 236,18 грн.;

-          за травень 2017 року – на суму 221,58 грн.;

-          за червень 2017 року – на суму 221,58 грн.;

-          за серпень 2017 року – на суму 221,58 грн.

Втім, відповідно до розрахунку позивача, за квітень 2017 року ним враховано вартість теплової енергії в сумі 221,58 грн., тобто менше, ніж по акту за відповідний період. Суд не може виходити за межі позовних вимог, тому розглядає позовні вимоги в заявлених межах.

Акти відповідачем не підписані, однак відповідач здійснив повну оплату теплової енергії за спірний період.

Так, згідно розрахунку позивача за спірний період відповідач оплатив теплову енергію 09.02.2017 р. в сумі 1074,89 грн. У зв'язку з цим позивач пред'явив до стягнення суму боргу в розмірі 5955,85 грн.

Після порушення провадження у справі відповідач оплатив 06.09.2017 р. суму 300,00 грн. та 28.09.2017 р. суму 7525,85 грн., всього – 7825,85 грн. з призначенням платежу «за тепло», що підтверджується наданими позивачем виписками по його рахунку.

Таким чином, основний борг сплачений відповідачем повністю, тому предмет спору в цій частині між сторонами відсутній.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи зазначене, в частині стягнення основного боргу в сумі 5955,85 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Суд роз'яснює сторонами, що відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Суд не може зарахувати решту оплати в рахунок погашення 3% річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій, оскільки призначення платежу вказано відповідачем «за тепло», тобто кошти були сплачені відповідачем саме в оплату основного боргу. Договором не передбачено права теплопостачальної організації самостійно змінювати призначення платежу за здійсненими споживачем оплатами, а з боку відповідача не надійшло до суду підтвердження про сплату цих сум в рахунок погашення 3% річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій. Крім того, сплачена відповідачем сума - 7825,85 грн. є меншою від загальної суми пред'явлених позовних вимог – 7845,73 грн., тому позивач безпідставно вказує про відсутність предмета спору в повному обсязі.

Також суд зазначає, що для припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору суд має встановити обґрунтованість позовних вимог на момент пред'явлення позову.

Відповідно до п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

В даному випадку судом встановлено безпідставність позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, виходячи з наступного.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Отже, правові підстави для застосування штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань мають бути встановлені законом або договором, так само як і розмір та порядок застосування штрафних санкцій.

В даному випадку у якості підстави для стягнення пені позивач посилається на п. 23 договору, яким сторони передбачили, що у випадку несплати пред'явлених рахунків до 1 числа наступного місяця споживач сплачує пеню відповідно до діючого законодавства. При цьому позивач застосовує штраф та пеню на підставі абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, яка визначає, що в разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Зокрема, позивачем нараховано штраф у розмірі 7% від суми заборгованості, що складає 401,40 грн., та пеню за ставкою 0,1% від суми заборгованості, що складає 1078,65 грн., за період з 01.01.2017 р. по 31.08.2017р.

Суд зазначає, що норма абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України застосовується лише до правовідносин за участю суб'єкта господарювання, який відноситься до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту. Крім того, даною нормою встановлена відповідальність за порушення негрошових зобов'язань.

Зазначений висновок суду підтверджується роз'ясненням, викладеним у п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», в якому наголошено, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Отже, позивач безпідставно застосував норму абз. 3 ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України для нарахування штрафу та пені у спірних правовідносинах.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в сумі 401,40 грн. та пені в сумі 1078,65 грн. не підлягають задоволенню.

Стосовно нарахованих позивачем 3% річних в сумі 88,46 грн. та інфляційних втрат в сумі 321,37 грн. за період з 01.01.2017 р. по 31.08.2017 р. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з умов пунктів 22, 23 договору відповідач мав сплатити пред'явлені рахунки до 1 числа місяця, наступного за розрахунковим. Оскільки відповідач прострочив оплату теплової енергії у спірному періоді, позивач обґрунтовано нарахував на суму боргу 3% річних та інфляційні втрати. Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом перевірений та визнаний вірним. У зв'язку з цим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 88,46 грн. та інфляційних втрат в сумі 321,37 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за позовом покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. В частині позовних вимог, провадження у справі по яким припинено, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір в сумі 1214,59 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України ухвалою суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства Техно-Торговий центр “Гарант Кам'янка-Дніпровська” (вул. Зелена, 71, м. Кам'янка-Дніпровська, Запорізька область, 71304, ідентифікаційний код 31522945) на користь приватного акціонерного товариства “Василівкатепломережа” (вул. Шевченка, 85-А, м. Василівка, Запорізька область, 71600, ідентифікаційний код 05541137) 3% річних в сумі 88,46 грн. (вісімдесят вісім грн. 46 коп.), інфляційні втрати в сумі 321,37 грн. (триста двадцять одна грн. 37 коп.) та витрати на сплату судового збору в сумі 83,58 грн. (вісімдесят три грн. 58 коп.).

Видати наказ.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 5955,85 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 85 коп.).

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя О.В.Федорова

Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 13.11.2017 р.