Рішення

від 26.10.2017 по справі 910/15596/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2017Справа №910/15596/17

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Рапід"

про стягнення 101 249,11 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Коркін П.П.(дов. від 10.01.2017)

Від відповідача: Філіпович М.О.(дов. від 19.10.2017)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договорів про надання послуг № 340 та № 340/4 від 13.07.2011 у розмірі 101 249,11 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.09.2017 порушено провадження у справі №910/15596/17 та призначено до розгляду на 05.10.2017.

Представник відповідача в судове засідання 05.10.2017 не з'явився, витребувані судом докази не подав, але через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

В судове засідання 05.10.2017 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 26.10.2017.

В судове засідання 26.10.2017 прибув представник позивача, дав пояснення по справі, подав суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 65 343,72 грн. основного боргу, у зв'язку з частковою оплатою відповідача, в цій частині та в частині стягнення штрафних санкцій позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Суд прийняв дану заяву.

Представник відповідача в судове засідання 26.10.2017 також з'явився, подав пояснення, в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, інфляційних та 3% річних та просив розстрочити рішення суду на 10 місяців, у зв'язку з тяжким фінансовим становищем.

Дослідивши подані матеріали, суд вважає, що вищезазначена заява відповідача про розстрочку рішення суду на 10 місяців належним чином не обґрунтована та така що не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним:

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи , може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Як вбачається з вимог ст. 121 ГПК України, задоволення заяви про розстрочку виконання рішення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення(стихійне лихо, інші надзвичайні події, тощо).

У поданій відповідачем заяві про розстрочку виконання рішення не вказано, які саме виняткові випадки/обставини має бути враховано судом, та не доведено наявність таких обставин, що вказує на її безпідставність.

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Аналогічною є практика розгляду справ про відстрочку/розстрочку Вищим господарським судом України (зокрема, Постанова від 12.01.2011 справі N 30/325), який прийшов до висновку, що „законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення". При цьому, на думку Вищого господарського суду України, тяжке фінансове становище та нерентабельність господарської діяльності не є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочення виконання судового рішення, якщо важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин .

При цьому, відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України , вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У зв'язку з наведеним , надання відповідачу розстрочки виконання Рішення суду про стягнення на користь позивача грошових коштів є безпідставним , а тому суд відмовляє в задоволенні даної заяви .

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (частина 1 статті 11 Цивільного кодексу України).

Як встановлено частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

13.07.2011 між товариством з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" в особі директора Пилипейко В.Ю. (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Рапід" в особі директора Козій М.М. (далі відповідач) було укладено договори № 340 та 340/4.

01.08.2014 Договір № 340/4 без змін умов договору у зв'язку зі зміною комітента переукладено в договір 340/5 (далі Договори).

Договори зв'язані між собою підставою виникнення та поданими доказами.

Згідно умов Договорів Позивач зобов'язався надати Відповідачу послуги по заправці автотранспорту дизельним пальним на автозаправочних станціях, розташованих в межах та поза межами території України та надавати додаткові послуги, відповідно, при пред'явленні пластикових карток, а Відповідач зобов'язався проводити оплату наданих послуг.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договорів передбачених п. 2.1.1, Позивач передав, а Відповідач прийняв в користування пластикові картки, за якими Відповідачу надавалися послуги по заправці автотранспорту. Це підтверджується актами прийому-передачі магнітно - чіпових карт АRIS Акт № 514/10 від 12.08.2014 року, Акт № 514/11 від 10.10.2014 року, Акт № 514/12 від 01.12.2014 року, Акт № 514/13 від 12.03.2015 року, 514/14 від 24.09.2015 року, 514/15 від 19.11.2015 року, 514/16 від 18.12.2015 року.

Факт отриманих послуг по заправці автотранспорту Відповідача дизельним пальним на АЗС в межах території України по пластиковим карткам АRIS підтверджується актом наданих послуг та звірки взаєморозрахунків № ЗкП-000162 (340)-У від 31 травня 2017 року.

В даному акті перераховані рахунки фактури, в яких вказується інформація по наданому (отриманому) дизельному пальному Відповідачу, а саме: кількість та сума:

- рахунок фактура № СФ - с83788 від 10.05.2017 року на придбане дизельне пальне на суму 3504 (три тисячі п'ятсот чотири) грн. 08 коп. в кількості 144 (сто сорок чотири) літри 26 мл., строк оплати до 15.05.2017 року;

- рахунок фактура № СФ - с84114 від 17.05.2017 року на придбане дизельне пальне на суму 17535 (сімнадцять тисяч п'ятсот тридцять п'ять) грн. 80 коп. в кількості 732 (сімсот тридцять два) літрів 60 мл., строк оплати до 22.05.2017;

Загальна сума наданого дизельного пального за даним актом за травень місяць 2017 року: складає 21039 (двадцять одна тисяча тридцять дев'ять) грн. 88 коп., за кількість 876 (вісімсот сімдесят шість) літрів 860 мл.

Додатками до даних рахунків фактур є реєстри заправок транспортних засобів Відповідача, які детально розкривають інформацію по наданому (отриманому) дизельному пальному Відповідачем.

Вище зазначенні рахунки - фактури отримані Відповідачем своєчасно.

Факт отриманих послуг по заправці автотранспорту Відповідача дизельним пальним на АЗС поза межами території України по пластиковим карткам АRIS підтверджується актами наданих послуг та звірки взаєморозрахунків № ЗкП- 000162 (340/5)-3 від 31 травня 2017 року.

В даному акті перераховані рахунки фактури наданого дизельного пального Відповідачу на суму та в кількості:

- рахунка фактури № СФ - с83789 від 10.05.2017 року на придбане дизельне пальне на суму 53079 (п'ятдесят три тисячі сімдесят дев'ять) грн. 18 коп. в кількості 3148 (три тисячі сто сорок вісім ) літрів 05 мл., строк оплати до 15.05.2017;

- рахунка фактури № СФ - с84115 від 17.05.2017 року на придбане дизельне пальне на суму 19172 (дев'ятнадцять тисяч сто сімдесят дві) грн. 41 коп. в кількості 1150 (одна тисяча сто п'ятдесят) літрів 00 мл., строк оплати до 22.05.2017;

Загальна сума наданого дизельного пального за даним актом за травень місяць 2017 року: складає 72 251 (сімдесят дві тисячі двісті п'ятдесят одна) грн. 59 коп., за кількість 4 298 (чотири тисячі двісті дев'яносто вісім) літрів 05 мл.

Додатками до даних рахунків фактур є реєстри заправок транспортних засобів Відповідача.

Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 розділу 2 Договорів: Приймати від Позивача і підписувати рахунки-фактури, реєстри і акти прийому-передачі наданих послуг і звіряння взаємних розрахунків, які є підтвердженням факту заправки Підприємством дизельного палива по пластикових картах "АRIS", в межах та за межами митної території України.

При отриманні рахунку-фактури від Позивача, Відповідач зобов'язаний поставити на ньому свою печатку, підпис уповноваженої особи і впродовж 3-х днів з дати його отримання відправити його факсом або поштою Позивачу на підтвердження того, що Відповідач отримав вказаний рахунок-фактуру. Якщо Відповідач не відправив Позивачу рахунок-фактуру в установленому порядку, то такою рахунок-фактура вважається прийнятим Відповідачем.

При отриманні Відповідачем від Позивача рахунку-фактури і до нього реєстру, а також акту звіряння взаєморозрахунків і за відсутності пред'явлених заперечень Відповідач письмово впродовж 7 (Семи) календарних днів з моменту їх отримання, факт заправки Відповідача дизельним паливом по пластиковій карті вважається підтвердженим. Відповідно, після закінчення 7 (Семи) календарних днів з моменту їх отримання, вказані документи вважаються прийнятими Відповідачем без претензій до і є належними доказами, що підтверджують факт заправки і узгодження усіх істотних умов (ціна, кількість, вид, якість) по відпустці дизельного палива.

Як вбачається з вище вказаних актів наданих послуг і звіряння взаємних розрахунків, рахунки-фактур и отримані Відповідачем своєчасно.

Таким чином, Позивач свої обов'язки по Договору виконав.

За Договором № 340 за травень місяць 2017 року Відповідачу:

- Надано послуги на суму 21039 (двадцять одна тисяча тридцять дев'ять) гри. 88 коп.

- Заборгованість (сальдо) на 01 травня 2017 року склала 9030 (дев'ять тисяч тридцять) грн. 39 коп.

- Сплатив 9030 (дев'ять тисяч тридцять) грн. 39 коп.

- Заборгованість на 31 травня 2017 року склала 21039 (двадцять одна тисяча тридцять дев'ять) грн. 88 коп.

21 039 грн. 88 коп. (сума наданих послуг в травні 2017 року) + 9030, 58 грн. (заборгованість на 01 травня 2017 року) = 30070, 46 грн. ( загальна сума наданих послуг) - 9030, 58 грн. ( оплата за надані послуги у квітні місяці 2017 року) = 21 039,88 (заборгованість на 31 травня 2017 року).

- Актами № ЗкП-000162 (340)-У від 31 травня 2017 року та № ЗкП-000163 (340)-У від 30 травня 2017 року Відповідач підтвердив заборгованість в межах території України в сумі 21039 (двадцять одна тисяча тридцять дев'ять) грн. 88 коп.

За Договором № 340/5 за травень місяць 2017 року Відповідачу:

- Надано послуги по заправці дизельного пального на суму 72 251 (сімдесят дві тисячі двісті п'ятдесят одна) грн. 59 коп.

- Заборгованість (сальдо) на 01 травня 2017 року складала 105 461 (сто п'ять тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 55 коп.

- Сплатив 86 369 (вісімдесят шість тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 42 коп.

- Заборгованість на 31 травня 2017 року склала 91 343 (дев'яносто одна тисяча триста сорок три) грн. 72 коп.

72 251 грн. 59 (сума наданих послуг в травні 2017 року) + 105 461, 55 грн. (заборгованість на 01 травня 2017 року) = 177 731, 14 грн. ( загальна сума наданих послуг) - 86 369, 42 грн. ( оплата за надані послуги у травні місяці 2017 року) = 91 343, 72 грн. (заборгованість на 31 травня 2017 року).

Актами № ЗкП-000162 (340/5)-3 від 31 травня 2017 року та № ЗкП-000163 (340/5)-3 від 30 червня 2017 року Відповідач підтвердив заборгованість поза межами території України в сумі 91 343, 72 грн. (заборгованість на 31 травня 2017 року).

Сплачена сукупна вартість послуг за травень місяць 2017 року Позивачу складає 9030, 39 + 86 369, 42 = 95 399 (дев'яносто п'ять тисяч триста дев'яносто дев'ять) грн. 81 коп., і заборгованість Відповідача станом на 30.07.2017 року склала: 21 039,88 + 91 343, 72 = 112 383 (сто дванадцять тисяч триста вісімдесят три) грн. 60 коп.

17 липня 2017 року Відповідач надав гарантійний лист за вих. № 17/07-л. в якому повідомив, що заборгованість буде погашати за відповідним графіком

В серпні місяці 2017 року останній сплатив суму: 21039 (двадцять одна тисяча тридцять дев'ять) грн. 88 коп. тим самим погасив заборгованість за Договором № 340, та частково зменшив заборгованість за Договором № 340/5 до 91 343 грн. 72 коп. (заборгованість на 12 вересня 2017 року), але наступні оплати не здійснив.

Неодноразові вимоги, щодо виконання умов договору з оплати за отримані послуги керівництвом Відповідача до уваги взяті не були, борг не погашено.

На момент подання позовної заяви загальна заборгованість Відповідача перед Позивачем склала: 91 343 (дев'яносто одна тисяча триста сорок три) грн. 72 коп.

Вже після звернення з даним позовом до суду, відповідач частково оплатив основну суму заборгованості в розмірі 26 000,00 грн.

Відтак, несплаченою лишається сума в розмірі 65 343,72 грн.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість наданих послуг у розмірі 65 343,72 грн. Проте, зазначене зобов'язання не було виконано відповідачем.

Отже, судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов'язань.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договір укладений між сторонами має ознаки договору про надання послуг, а відтак до даних правовідносин мають застосуватися положення, що регулюють даний вид договорів.

Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору про надання послуг, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 901 - 907 ЦК України.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

В силу положень ч.1 ст.903 ЦК України замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, факт несплати відповідачем позивачу коштів за отримані послуги належним чином доведений, а також доведений обов'язок відповідача оплатити позивачу коштів за отримані послуги, що дає суду підстави задовольнити позов позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 65 343,72 грн.

Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 848,37 грн. та інфляційні збитки в сумі 1552,84 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання та наявність боргу по договору встановлений судом та не спростований відповідачем належними доказами, нараховані позивачем 848,37 грн. 3% річних та 1552,84 грн. інфляційних збитків, задовольняються судом.

Крім того, підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 7504,18 грн.

Відповідно до умов Договору, а саме п. 4.2, у разі порушення термінів розрахунків Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який вона сплачується, від суми платежу за кожний день прострочки.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Статтею 236 ГК України встановлено, що у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій:

1) одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;

відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

2) відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення пені в сумі 7504,18 грн.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При цьому суд відзначає, що правові підстави для повернення судового збору з Державного бюджету України на користь позивача згідно положень ст. 7 Закону України "Про судовий збір" відсутні, оскільки за змістом абз. 5 п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку зменшення позивачем позовних вимог чи припинення судом провадження у справі внаслідок часткового/повного визнання та задоволення позову відповідачем після подання позову судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Аналогічні приписи містяться в п.4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу шостого Господарського процесуального кодексу України ".

Оскільки частина заборгованості була сплачена відповідачем вже після звернення позивача з даним позовом до суду, то судовий збір стягується з відповідача у відповідності до суми заборгованості, яка існувала на момент звернення з даним позовом до суду.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Транс Рапід" у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду.

2. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Рапід" (03150, м.Київ, вул. Горького, буд. 155, кв. 44, код ЄДРПОУ 30966596) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Арис-Юг" (03028, м. Київ, проспект Науки, буд. 41, оф. 442, код ЄДРПОУ 31745725) основний борг в сумі 65 343 (шістдесят п'ять тисяч триста сорок три) грн. 72 коп., 3% річних в сумі 848(вісімсот сорок вісім) грн. 37 коп., інфляційні втрати в сумі 1552(одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 84 коп., пеню в сумі 7504(сім тисяч п'ятсот чотири) грн. 18 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

6. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 13.11.2017