Рішення

від 23.10.2017 по справі 911/2556/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2017 р.                                          Справа № 911/2556/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АМАКО УКРАЇНА”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “СТД АГРО”

про стягнення 48304,16 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 10 від 11.02.2017 року);

від відповідача: не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “АМАКО УКРАЇНА” до Товариства з обмеженою відповідальністю “СТД АГРО” про стягнення 48304,16 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.08.2017 року порушено провадження у справі № 911/2556/17 та призначено справу до розгляду на 02.10.2017 року.

В судове засідання 02.10.2017 року представник відповідача не з’явився, відповідач вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 28.08.2017 року не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, у зв’язку з чим, розгляд справи відкладався до 23.10.2017 року.

В судовому засіданні 23.10.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання 23.10.2017 року представник відповідача не з‘явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, відповідач письмовий відзив на позов не надав.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, Товариством з обмеженою відповідальністю “АМАКО УКРАЇНА” (далі - позивач, Постачальник) відпущено, а Товариством з обмеженою відповідальністю “СТД АГРО” (далі - відповідач, Покупець) прийнято за період липень – грудень 2015 року Товар на загальну суму 96090,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № К-012345/348662 від 23.07.2015 року на суму 10723,80 грн.; № К-013027/348662 від 31.07.2015 року на суму 2230,50 грн.; № К-013084/348662 від 03.08.2015 року на суму 1005,17 грн.; № К-014153/348662 від 15.08.2015 року на суму 939,60 грн.; № К-012821/348662 від 26.08.2015 року на суму 14763,88 грн.; № К-015113/348662 від 28.08.2015 року на суму 939,60 грн.; № К-016505/348662 від 15.09.2015 року на суму 933,12 грн.; № К-016826/348662 від 18.09.2015 року на суму 933,12 грн.; № К-017580/348662 від 28.09.2015 року на суму 8340,25 грн.; № К-017516/348662 від 28.09.2015 року на суму 3018,54 грн.; № К-017693/348662 від 29.09.2015 року на суму 1550,59 грн.; № К-017802/348662 від 01.10.2015 року на суму 2413,67 грн.; № К-020387/348662 від 02.11.2015 року на суму 7192,20 грн.; № К-021063/348662 від 12.11.2015 року на суму 10145,20 грн.; № К-021180/348662 від 13.11.2015 року на суму 3583,25 грн.; № К-021406/348662 від 19.11.2015 року на суму 2823,91 грн.; № К-021714/348662 від 26.11.2015 року на суму 5553,38 грн.; № К-021715/348662 від 26.11.2015 року на суму 3279,71 грн.; № К-021751/348662 від 27.11.2015 року на суму 6224,29 грн.; № К-021844/348662 від 27.11.2015 року на суму 1320,00 грн.; № К-022173/348662 від 07.12.2015 року на суму 6288,07 грн.; № К-022391/348662 від 10.12.2015 року на суму 1894,15 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печаткою відповідача (копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи).

          Проте, в порушення взятих на себе зобов'язань, відповідач за поставлений Товар розрахувався лише частково, сплативши 47791,84 грн. (23.07.2015 року – 10723,80 грн., 20.08.2015 року – 939,60 грн., 20.08.2015 року – 2230,50 грн., 25.08.2015 року – 1005,17 грн., 08.10.2015 року – 10480,01 грн., 13.11.2015 року – 22412,76 грн.), що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою по рахунку позивача за період з 23.07.2015 року по 13.11.2015 року, наданою позивачем, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 48304,16 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 18.08.2017 року позивач надіслав на адресу відповідача ОСОБА_2 вих. № 290 від 17.08.2017 року про оплату поставленого, але неоплаченого товару на загальну суму 48304,16 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення (докази надіслання містяться в матеріалах справи), що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у спрощений спосіб, про що свідчить отримання відповідачем товару від позивача та підписання товаророзпорядчих документів на нього, внаслідок чого у сторін виникають відповідні права та обов'язки, в тому числі зобов'язань з приводу поставки товару та його своєчасної і належної оплати.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Покупець повинен сплатити повну ціну переданого товару. Тобто, відповідно до вимог вказаної норми закону, покупець зобов'язаний був оплатити товар прийнявши його, і засвідчивши цей факт підписанням видаткових накладних на поставку товару, проте оплату до цього часу не провів.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відтак, суд дійшов висновку про доведеність факту існування боргу відповідача перед позивачем та його неоплати у сумі 48304,16 грн., а отже вимога про його стягнення є обґрунтованою, відповідачем не запереченою та не спростованою, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “СТД АГРО” (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Б. Хмельницького, буд. 57, офіс 1А, код 39710333) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АМАКО УКРАЇНА” (08322, Київська обл., Бориспільський район, с. Проліски, вул. Броварська, буд. 2, код 21665011) 48304 (сорок вісім тисяч триста чотири) грн. 16 коп. боргу та 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 10.11.2017 р.

Суддя                                 Т.П. Карпечкін