Рішення

від 06.11.2017 по справі 910/15958/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2017Справа №910/15958/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФК Фінанс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Еколайні

про стягнення 1215701,01 грн.

Суддя Усатенко І. В.

Представники сторін:

від позивача: Марченко І.В. (за дов.);

від відповідача: не прибув;

від третьої особи: не прибув.

В судовому засіданні 06.11.2017 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ТФК Фінанс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" про стягнення 1 215 701, 01 грн.

Ухвалою суду від 21.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15958/17, розгляд останньої призначено на 18.10.2017.

Ухвалою суду від 18.10.2017 залучено для участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Еколайні , розгляд справи відкладений на 06.11.2017.

Через відділ канцелярії господарського суду 03.11.2017 від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до справи.

В судове засідання 06.11.2017 відповідач та третя особа не прибули, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи. Відсутність відповідача та третьої особи не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивач в судове засідання прибув та надав суду усні пояснення по суті справи, в яких заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором про надання послуги з факторингу № 03/12/15-01 від 03.12.2015, в частині перерахування коштів в розпорядження клієнта.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Як підтверджується матеріалами справи, 17.09.2015 між позивачем, як кредитодавцем та третьою особою, як позичальником укладений був договір № 7-09К про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів, за умовами якого кредитодавець надає позичальникові в тимчасове користування на умовах зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси шляхом відкриття кредитної лінії в сумі 17 400 000, 00 грн., з оплатою по фіксованій процентній ставці 18 % річних. Кредитні ресурси, отримані позичальником за договором використовуються за цільовим призначенням: для поповнення обігових коштів.

Згідно п. 2.2.договору № 7-09К про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів від 17.09.2015 позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за договором до 17.11.2015. Погашення провадиться шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок кредитодавця.

Позивачем були надані грошові кошти третій особі на загальну суму 12 154 220, 00 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями: №22 від 18.09.2015 на суму 3000000 грн., №23 від 21.09.2015 на суму 6000000 грн., №25 від 29.09.2015 на суму 662554 грн., №36 від 29.10.2015 на суму 2491666 грн., копії яких наявні в матеріалах справи. Проте позичальник, в порушення умов договору, свої зобов'язання не виконав та отримані кошти не повернув.

В подальшому, 03.12.2015 між позивачем, як клієнтом та відповідачем, як фактором був укладений договір про надання послуги з факторингу № 03/12/15-01 (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого фактор зобов'язався передати грошові кошти в сумі 8 715 701, 01 грн. в розпорядження клієнта за плату, а клієнт зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги за договором № 7-09К про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів від 17.09.2015 до Товариства з обмеженою відповідальністю Еколайні (третя особа) в розмірі 12 451 001, 44 грн., що включає: 12 154 220, 00 грн. - сума позики та 296 781, 44 грн. - сума нарахованих відсотків.

В п. 1.2. договору сторони погодили, що з дати підписання акту прийому - передачі документів фактор стає кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю Еколайні (боржника) в розмірі вимог, що визначені в п. 1.1. договору, тобто набуває всі права, передбачені чинним законодавством щодо боржника, а клієнт ці права втрачає.

У відповідності до положень п. 2.1. договору фактор сплачує клієнтові кошти згідно графіку оплат шляхом перерахування на поточний рахунок:

1) 715 701, 01 грн. строком до 31.12.2015;

2) 500 000, 00 грн. строком до 31.12.2016;

3) 500 000, 00 грн. строком до 31.10.2017;

4) 7 000 000, 00 грн. строком до 31.12.2017.

Відповідно до п. 3.2.1., 4.1.1 договору клієнт має право вимагати від фактора перерахування коштів, а фактор зобов'язаний сплатити клієнтові кошти в передбачений договором строк.

Згідно з п. 4.2.1. клієнт зобов'язується передати фактору в строк до 08.12.2015 всі документи, які засвідчують права, що передаються за двостороннім актом прийому - передачі, підписаним уповноваженими представниками сторін.

03.12.2015 між сторонами був підписаний акт прийому - передачі документів до договору надання послуги з факторингу № 03/12/15-01 від 03.12.2015, згідно якого клієнт передав, а фактор прийняв документи пов'язані з передачею права вимоги, що фактор набуває за договором № 7-09К про надання фінансового кредиту за рахунок власних коштів від 17.09.2015, укладений між клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю Еколайні на загальну суму 12 451 001, 44 грн.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання за договором, відповідно до графіку передбаченого п. 2.1. договору, не виконав та грошові кошти, обумовлені в договорі не сплатив.

Позивач 19.07.2017 звернувся до відповідача із претензією вих. № 17/07-17 від 17.07.2017, в якій просив погасити заборгованість за договором станом на 17.07.2017 в розмірі 1 215 701, 01 грн.

Доказів сплати відповідачем відповідної заборгованості матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього грошових коштів в розмірі 1 215 701, 01 грн.

Договір про надання послуги з факторингу № 03/12/15-01 від 03.12.2015 є договором факторингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 73 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Статтею 530 ЦК України внормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.1. договору сторонами було встановлено, що фактор сплачує клієнтові кошти згідно графіку оплат шляхом перерахування на поточний рахунок 715 701, 01 грн. строком до 31.12.2015 та 500 000, 00 грн. строком до 31.12.2016.

Доказів сплати відповідачем позивачу коштів за договором в розмірі 1 215 701, 01 грн. (715 701, 01 + 500 000, 00 = 1 215 701, 01), в строки визначені п. 2.1. договору матеріали справи не містять. Отже, станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 215 701, 01 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 1 215 701, 01 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 1 215 701, 01 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати грошових коштів, у відповідності до п. 2.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором у розмірі 1 215 701, 01 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано до матеріалів справи доказів, що відповідають вимогам ст. 33, 34 ГПК України та спростовували б докази надані позивачем на підтвердження обставин справи.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав свої обов'язки щодо оплати в повному обсязі коштів визначених договором, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з урахуванням наведеного.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, буд. 21 Є, офіс 2; ідентифікаційний код 38836834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТФК Фінанс" (04073, м. Київ, вул. С. Скляренка, буд. 15, офіс 200, кімната 8; ідентифікаційний код 39041180) 1 215 701 (один мільйон двісті п'ятнадцять тисяч сімсот одну) грн. 01 коп. основного боргу та 18 235 (вісімнадцять тисяч двісті тридцять п'ять) грн. 51 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 10.11.2017.

Суддя І.В.Усатенко