Рішення

від 01.11.2017 по справі 910/14235/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.11.2017Справа №910/14235/17 За позовом Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва до Громадської організації Прип'ять-Нова

про стягнення 857,91 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача - Максимова Я.С. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано вимоги указаного позову про стягнення суми заборгованості та санкцій у зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань розрахуватися за надані йому послуги по Договору від 29.05.2015 №100/Б.

Відповідач обґрунтованих заперечень проти позову не подав, у судові засідання представників не направив, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду - ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДР, та отримувалися ним згідно зворотних поштових відправлень, тому будь-які несприятливі наслідки такого ненаправлення представників у судове засіданні покладаються на Відповідача відповідно.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18. Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору від 29.05.2015 №100/Б (далі - Договір), Позивачем, як виконавцем, були надані Відповідачу, як замовнику обумовлені Договором послуги з утримання будинку та прибудинкової території у період з грудня 2015 року по липень 2017 року включно на загальну суму 733 грн.

Відповідач у встановлені Договором строки отримані послуги повністю не оплатив, виконання на його замовлення та надання йому послуг за Договором у вказаний період не спростував, і доказів наявності у Відповідача претензій щодо якості та/або комплектності наданих Позивачем за Договором послуг матеріали справи не містять.

Доказів, що Договір припинив свою дію матеріали справи не містять.

Обставина зайняття Відповідачем приміщення на умовах оренди, та щодо якого надавалися послуги утримання на підставі Договору, у період з грудня 2015 року до 31 березня 2016 року, встановлена рішенням Господарського суду міста Києва від 30.08.2016 у справі № 910/11610/16, за яким суд зобов'язав Відповідача звільнити це приміщення та по акту прийому-передачі передати приміщення Позивачу.

Проте докази повернення приміщення протягом спірного у межах даної справи періоду - з грудня 2015 року по липень 2017 року включно, за який заявляється до стягнення заборгованість за обслуговування, у справі відсутні, а отже Відповідач зобов'язаний оплачувати послуги, які надаються по Договору: послуги з утримання будинку та прибудинкової території.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Наявність у Відповідача заборгованості в сумі 733 грн., яка не була погашена на час подання позову, та залишається непогашеною на даний час, Позивачем належним чином відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України доведена, документально підтверджена і Відповідачем не спростована.

Розрахунок заборгованості судом перевірено та визнано обґрунтованим і арифметично правильним; розмір заборгованості є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача.

Враховуючи вищенаведене позовні вимоги про стягнення 733 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, Відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, та зокрема у вигляді нарахування та стягнення втрат від інфляції та 3% річних за ст. 625 ЦК України.

Розрахунок втрат від інфляції та 3% річних судом перевірено та визнано обґрунтованим, оскільки розраховані Позивачем санкції не перевищують дозволені до стягнення згідно з законом, а їх розмір є доведеним залученими Позивачем до справи вищеописаними доказами, а також відсутністю їх спростування з боку Відповідача.

З огляду на наведене позовні вимоги про стягнення 85,36 грн. втрат від інфляції та 18,02 грн. 3% річних визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Натомість, з вимогами про стягнення 21,54 грн. пені суд не погоджується, не вбачає підстав для задоволенні позову у цій частині та у вимозі про стягнення пені відмовляє, оскільки положення статей 546 та 547 ЦК України передбачають обов'язкове укладення правочину щодо забезпечення, в тому числі пенею як видом неустойки, виконання зобов'язань між сторонами у письмовій формі, а сторонами даного спору всупереч ст. 547 ЦК України не укладалось у письмові формі правочину щодо забезпечення виконання зобов'язань з оплати робіт пенею.

При цьому, статті 1 та 2 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань також вказують, що пеня за прострочення грошових зобов'язань встановлюється за згодою сторін, а її розмір, який повинен застосовуватись, не визначається даним законом, а натомість лише обмежується ним (подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня).

Отже, позовні вимоги визнаються судом частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню. Судовий збір за ст. 49 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Громадської організації Прип'ять-Нова (м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 9-Ж, квартира 69; ідентифікаційний код 36994126) на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва (м. Київ, вул. Закревського, 15; ідентифікаційний код 39605452) 733 (сімсот тридцять три) грн. заборгованості, 85 (вісімдесят п'ять) грн. 36 коп. втрат від інфляції, 18 (вісімнадцять) грн. 02 коп. 3% річних, а також 1559 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 85 коп. судового збору.

Видати наказ.

У іншій частині у позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.11.2017

Суддя Сташків Р.Б.