Рішення

від 07.11.2017 по справі 923/937/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2017 року Справа № 923/937/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Немченко Л.М. при секретарі Ковтун В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Полтава

до Приватного підприємства "Тавріяпромсервіс", м. Херсон

про стягнення 39675 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, представник, довіреність від 03.02.2016 ;

від відповідача - Барнич І.Р., представник, довіреність №58 від 17.10.2017; Прудська Є.О., представник, довіреність №65 від 23.10.2017 .

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства "Тавріяпромсервіс" (відповідач) про стягнення 39675 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 629, 693 Цивільного кодексу України, ст.ст. 216, 220 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 54, 57, 64, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 03.10.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 24.10.2017. Ухвалою суду від 24.10.2017 розгляд справи відкладався на 07.11.2017 з метою надання можливості сторонам скористатись повним обсягом процесуальних прав.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав.

20.10.2017 на адресу Господарського суду Херсонської області відповідач надіслав відзив на позовну заяву (т. 1 арк. 31-66), згідно якого просив суд відмовити у задоволенні позову. В відзиві та в судовому засіданні відповідач доводить, що виконання за договором № 0417/003 від 05 травня 2017 року відповідно до якого відповідач приймає на себе зобов'язання, складається з двох етапів:

1 етап - передати у власність Покупця (позивача) автоматичний кліпсатор ЧПА -1500 б/у (надалі - Обладнання) та 2 етап - після виконання Покупцем п.5.2.2. Договору (він зобов'язаний своїми силами та за свій рахунок виконати всі необхідні підготовчі заходи для монтажу Обладнання, а саме забезпечити тиск повітря 6 кг/см 2 , підведення електроенергії напругою 220 В, силою току 16 А, безперебійну подачу сировини та пакувальних матеріалів. Після проведення вказаних заходів, в електронній формі підтвердити Постачальнику їх виконання та готовність до проведення пусконалагоджувальних робіт, провести монтажні та пусконалагоджувальні роботи Обладнання (п. 3.7 Договору), а Позивач зобов'язаний прийняти вказане обладнання та проведенні пусконалагоджувальні роботи та оплатити їх в порядку, передбаченому Договором. Крім того, у підписаній Сторонами Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору, викладені технічні характеристики (комплектність) Обладнання, що поставляється відповідно до умов Договору.

Відповідач пояснив, що він, після отримання передоплати 11.05.2017 у сумі 198 375 грн., приступив до реконструкції обладнання з урахуванням технічних характеристик, які були погоджені між Сторонами шляхом підписання Специфікації до Договору.

Відповідач доводить, що 25 травня 2017 року (відповідно до п.3.1. Договору) на підставі усного договору перевезення, укладеного шляхом підписання відповідачем та водієм ФОП ОСОБА_6 товарно-транспортної накладної № 2505/1 від 25 травня 2017 року, обладнання було відправлено позивачу на автомобілі МАN НОМЕР_2 що підтверджує виконання відповідачем першого етапу договірних зобов'язань:

Відповідач зазначає, що 26 травня 2017 року позивачем було прийнято обладнання, однак товарно-транспортна накладна та видаткова накладна останнім підписана та повернута відповідачу не була та при передачі обладнання сторонами не був підписаний акт приймання- передачі.

На думку позивача факт поставки підтверджується наступними доказами:

- Претензія позивача № 1075 від 05.07.2017, в якій позивач не заперечує факт поставки - Договір-заявка № 140717/44/5 з експедитором Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 про перевезення обладнання ;

- Акт приймання - передачі до заявки - договору 140717/44/5 на транспортно- експедиційне обслуговування від 18.07.2017, яким підтверджується факт повернення обладнання відповідачу;

- податкова накладна № 18 від 11 травня 2017 з програмного забезпечення МЕDОС ;

- податкова накладна № 20 від 25 травня 2017 року з програмного забезпечення МЕDОС ;

- протокол перевірки податкової накладної № 20 від 25 травня 2017 року з програмного забезпечення МЕОDОС ;

Відповідач доводить, що 25 травня 2017 року на виконання вимог п. б ст. 187.1 Податкового кодексу України, відповідачем було складено податкову накладну № 20 та відправлено позивачу за допомогою програмного забезпечення МЕDОС . 08 червня 2017 року позивачем було підтверджено вказану податкову накладну, що свідчить протокол погодження з програмного забезпечення МЕDОС .

Відповідач робить висновки, що позивач визнав факт поставки йому обладнання, не зважаючи на те, що останнім не було підписано та передано відповідачу належні екземпляри товарно-транспортної та видаткової накладних, що спростовує доводи позивача щодо непоставки обладнання.

Відповідач звертає увагу суду, що 25 травня 2017 року на адресу позивача направлено лист № 28 з прохання виконати договірні зобов'язання, а саме п.5.2.2. Договору для можливості виконання відповідачем другого етапу.

Не дочекавшись відповіді Покупця, 30.05.2017 відповідач направив свого представника за адресою позивача для проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт, що підтверджується Наказом про відрядження та квитком .

Відповідач доводить, що позивач відмовився від подальшого виконання договірних зобов'язань в усній формі та забажав повернення коштів, перерахованих у якості передоплати, відмовився від обладнання та подальшого проведення ПНР, оскільки 30.05.2017 в усній формі ним було повідомлено, що він знайшов іншого постачальника з більш вигідними цінами.

Відповідач звернув увагу, що відповідно до п. 7.5. Договору встановлено, що у випадку відмови Покупця від обладнання, яке відповідає умовам договору та Специфікації до нього, грошові кошти, перераховані Покупцем відповідно до п. 4 Договору, не повертаються. Але представниками сторін було досягнуто згоди на повернення відповідачем коштів з вирахуванням понесених збитків в розмірі 158 700,00 грн.

Відповідач доводить, що він 14 липня 2017 року виконав домовленість, оскільки платіжним дорученням № 3203 перерахував на поточний рахунок позивача грошові кошти у розмірі 158700,00 гривень та у цей же день підписав договір-заявку № 140717/44/5 з експедитором Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_7 (надалі - Експедитор) про надання послуг з перевезення вантажу з м. Полтава до м. Херсон.

Відповідач зазначив, що 17 липня 2017 року позивач на підставі довіреності № 41, виданої відповідачем передав обладнання Експедитору з метою доставки його до міста Херсон та передачі відповідачу. В подальшому, обладнання було передано відповідачу, що підтверджується Актом приймання-передачі обладнання .

На думку відповідача, при передачі. обладнання перевізнику, позивачем було порушено вимоги п. 2.4. Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи, та обладнання (затвердженої наказом N 228/253 від 07.08.96 Міністерства статистики України) передано перевізнику без супроводження товарно-транспортною накладною, тому обладнання передавалося Перевізником (експедитором) на підставі акту приймання-передачі.

Відповідач прийшов висновку, що посилання позивача на п. 7.6. Договору є безпідставним, оскільки даний пункт надає право позивачу відмовитися від приймання обладнання, яке не відповідає технічним характеристикам, вказаним у Специфікації до договору. Однак, невідповідність обладнання заявленим позивачем технічним характеристикам, виявлено та зафіксовано будь-яким чином не було. Крім того, до відвантаження обладнання позивачу, на території відповідача було проведено випробування обладнання та встановлено його відповідність заявленим технічним вимогам (характеристикам), що підтверджується копією акта від 22 травня 2017 року.

На думку відповідача, він виконав взяті на себе зобов'язання з поставки обладнання у встановлений Договором строк, пусконалагоджувальні роботи проведені не були, оскільки позивач не виконав п. 5.2.2 Договору, а саме не здійснив підготовчі заходи для монтажу та пусконалагоджувальних робіт Обладнання та не повідомив Постачальника про необхідність проведення зазначених робіт.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством "Тавріяпромсервіс" був укладений договір поставки № 0417/003 від 05.05.2017 (далі - Договір), на передачу у власність Покупця автоматичного кліпсатора ЧПА-1500.

Згідно п. 3.1. даного Договору Постачальник прийняв на себе зобов'язання поставити не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання Постачальником передплати.

Відповідно п. 7.6. у випадку невідповідності Обладнання технічним характеристикам, вказаним в Специфікації, покупець має право повернути Обладнання Постачальнику. В такому випадку зобов'язується на протязі 20 робочих днів повернути Покупцю раніше оплачену суму.

Пунктом 4.1.1. Договору передбачено, що Покупець здійснює передоплату в розмірі 50% від вартості Обладнання.

11.05.2017 ФОП ОСОБА_1 оплатив на рахунок ПП Тавріяпромсервіс 198375,00 грн.

В порушення вимог договору відповідач Обладнання з технічними характеристиками вказаними у Специфікації так і не поставив у встановлений договором строк.

У зв'язку з порушенням умов договору 05.07.2017 позивачем було направлено претензію ПП Тавріяпромсервіс на повернення сплачених коштів.

14.07.2017 відповідач повернув Покупцю 158700,00 грн.

Залишок коштів в сумі 39675,00грн. на даний час не повернуто.

Згідно із вимогами ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно умов договору. Згідно з вимогами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлено строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами частини 2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо не було встановлено строку виконання боржником обов'язку або визначений моментом вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Відповідно до вимог ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання. Згідно з вимогами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.693 ЦК України передбачено, що якщо продавець який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Доводи відповідача суд до уваги не приймає, виходячи із наступного.

Як витікає із п.1.1, 1.2 договору № 0417/003 від 05.05.2017 предметом договору є обладнання - Автоматичний кліпсатор ЧПА-1500 вартість 15 000 дол. США, який є таким, що використовувався з реконструкцією на підприємстві-виробнику. Комплект, технічні характеристики, комплектуючі до обладнання зазначені в Специфікації, яка є невід'ємною частиною до договору. Сама за поставку такого обладнання у позивача виникало договірне грошове зобов'язання.

В додатку № 3 до договору № 0417/003 від 05.05.2017 визначені технічні характеристики до обладнання, яке уже знаходилось у використанні та було відновлено на підприємстві-виробнику.

Як витікає із умов р.3 договору (зокрема п.3.1,3.2,3.2) поставка та приймання обладнання має оформлюватись актом приймання-передачі обладнання, видатковою накладною та передачею паспорту та інструкцією по експлуатації, догляду та ремонту обладнання.

Із матеріалів справи та доводів сторін, суд прийшов до висновку, що відповідачем доведено в цілому факт поставки обладнання 25.05.2017 непрямими доводами, на які він посилається в відзиві. Однак, відповідач не довів факту належного виконання договірного зобов'язання щодо поставки обладнання, технічні характеристики якого відповідають характеристикам, викладеним в специфікації, що є додатком № 3 до договору № 0417/003 від 05.05.2017. Суд дійшов до висновку, що невідповідність обладнання умовам договору стала причиною відсутності складення між сторонами акту-приймання передачі цього обладнання між Покупцем та Постачальником. Позивач також наголошує на цьому факті щодо поставки обладнання не за умовами договору.

Суд також вважає доведеним відповідачем факт вчинення ним дій щодо повернення обладнання 14.07.2017 від позивача.

Суд встановив факт, що відповідач із отриманої суми передоплати 198375 грн. повернув добровільно 158 700 грн.

Відповідач пояснив, що решту суми 39 675 грн. він не повернув за умовами п. 7.5 договору, який передбачає, що у випадку відмови Покупця від обладнання, яке відповідає умовам договору та специфікації до нього, грошові кошти, перераховані Покупцем відповідно до п. 4 договору не повертаюся. А грошові кошти він повернув за домовленістю сторін з вирахуванням понесених збитків, які відображені у калькуляції від 24.05.2017 (т. 1 а.с.47).

Судом оглянута згадана калькуляція та встановлено, що в ній обрахована вартість реконструкції обладнання на суму 39 675 грн.

Однак, в ході розгляду справи не знайшов свого підтвердження факт домовленості щодо повернення грошових коштів за вирахуванням збитків.

Оскільки з боку відповідача не було заявлено позивачу будь-яких письмових заперечень щодо неналежного виконання умов договору в частині поставки обладнання у відповідності до технічних характеристик, викладених у специфікації до договору, вчинення дій щодо повернення цього обладнання, повернення грошових коштів передоплати, то суд прийшов до висновку, що позивач довів факт поставки обладнання не на умовах договору №0417/003 від 05.05.2017, а дії відповідача свідчать, що він визнав цей факт.

На випадок поставки обладнання, яке не відповідає вимогам договору, сторони погодили умову у п.7.6 договору, за якою в цьому випадку Покупець має право обладнання повернути Постачальнику, а останній зобов'язаний на протязі 20 днів повернути отриману сплачену суму.

При таких обставинах, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо повернення суми переоплати в повному обсязі, які ґрунтуються на п.7.6 договору

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1600 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Тавріяпромсервіс" (73000, м. Херсон, вул. 9 Східна, буд. 70, ідентифікаційний код 36329779) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (36000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 39675 грн. боргу та 1600 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.11.2017

Суддя Л.М. Немченко