Рішення

від 08.11.2017 по справі 922/3270/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2017 р.Справа № 922/3270/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

при секретарі судового засідання Омелько М.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ-АГРОТРЕЙД", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОЗАВОД "САЛТІВСЬКИЙ", м. Харків про стягнення 67231,87 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність №02/10-17 від 10.10.2017;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ-АГРОТРЕЙД" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОЗАВОД "САЛТІВСЬКИЙ" заборгованості в сумі 67231,87 грн., з яких: 59000,00 грн. - сума основної заборгованості, 680,13 грн. - 3% річних, 1844,72 грн. - інфляційних втрат та 5707,02 грн. пені.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №359 від 05.05.2016 щодо оплати вартості поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача за поставлений товар становить 59000,00 грн. та відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення 3% річних в сумі 680,13 грн., інфляційних втрат в сумі 1844,72 грн., а також заявлено до стягнення 5707,02 грн. пені, нарахованих станом на 19.09.2017.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 вересня 2017 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24 жовтня 2017 року о 10:30 годині. Цією ж ухвалою суду витребувано у сторін додаткові докази.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2017 року розгляд справи відкладено на 08 листопада 2017 р. о 10:30 год.

Представник позивача 01 листопада 2017 р. надав письмові пояснення (вх. №35881), які судом долучено до матеріалів справи.

Представник відповідача 08 листопада 2017 р. надав заперечення на позовну заяву (вх. №36845), які долучені судом до матеріалів справи.

У наданих запереченнях, відповідач заперечує проти позову, зокрема посилаючись на те, що позивачем не надано доказів отримання товару уповноваженим представником відповідача, оскільки ним не надано довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей, з якої б вбачалося прізвище, ім'я по батькові особи, яка уповноважена отримати товар, а також зазначає, що відповідачем до матеріалів справи не надано відомостей про перерахування відповідачем за поставлений товар та ненадані банківські виписки по рахунку в обґрунтування своїх тверджень щодо наявності боргу за відповідачем.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно п.8.3 умов договору № 359 відповідач має право затримати оплату за товар, якщо всі товаросупроводжувальні документи не були надані разом з товаром, або не відповідають вимогам, які передбачені чинним законодавством України.

На підставі п.2.4 договору позивач зобов'язується разом з кожною партією товарів передати відповідачу належним чином оформлені всі документи, що мають відношення до цього товару та є обов'язковими для поставки відповідно до чинного законодавства України: товарну накладну, товарно-транспортну накладну, санітарно-гігієничний висновок, посвідчення якості товару, ветеринарне свідоцтво (за вимогою), декларацію, якщо на Товар передбачена декларація, на товари, які підлягають сертифікації, Постачальник надає належним чином оформлений сертифікат відповідності, інші документи, передбачені чинним законодавством України, що підтверджують якість, безпеку та справжність товару.

Проте, позивачем не було надано до суду належних доказів виконання вищезазначених вимог договору поставки товару та не надано документів в обґрунтування свої вимог та тверджень, які б їх підтверджували, що на думку відповідача є підставою для відмови в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні 08.11.2017 підтримав позов та просив суд його задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за наявними у справі матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

05.05.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОЗАВОД "САЛТІВСЬКИЙ" (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ-АГРОТРЕЙД" (надалі - Постачальник) було укладено договір поставки №359 (надалі - Договір), відповідно до умов якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти та оплатити сухі молочні добавки (молоко сухе незбиране, сироватка суха молочна та інше), в кількості, асортименті та по цінам, вказаними в узгоджених сторонами специфікаціях та накладних, які є невід'ємною частиною Договору (п.1.1. Договору).

Згідно з п.1.4. Договору перехід права власності на товар у Покупця виникає з моменту передачі йому товару Постачальником та підписання видаткових накладних (з обов'язковим розшифруванням підпису та зазначенням посади). Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до Покупця з моменту передання йому товару та підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної документації.

Відповідно до п.2.4. Договору Постачальник зобов'язується разом з кожною партією товарів передавати Покупцеві належним чином оформлені всі документи що мають відношення до цього товару та є обов'язковими для поставки відповідно до чинного законодавства України: товарну накладну, товарно-транспортну накладну, санітарно-гігієнічний висновок, посвідчення якості товару, ветеринарне свідоцтво (за вимогою), декларацію, якщо на Товар передбачена декларація, на товари, які підлягають сертифікації, Постачальник надає належним чином оформлений сертифікат відповідності, інші документи, передбачені чинним законодавством України, що підтверджують якість, безпеку та справжність товару.

Починаючи з 1 лютого 2015 р. Постачальник зобов'язується з моменту завершення поставки або отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок при здійснені Покупцем попередньої оплати, провести реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та представити її Покупцю відповідно до вимог діючого законодавства.

Постачальник зобов'язується передати Покупцеві товар разом із усіма його документами, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до вимог чинного законодавства України (п.6.1. Договору).

Згідно з п.3.1. Договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем у місці, в яке здійснюється постачання, на підставі всіх документів, зазначених в пунктах 2.4., 5.1. цього Договору відповідно до:

- Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 (П-6);

- Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 (П-7), якщо інше не встановлено/не передбачено даним Договором в частині чи повністю.

Відповідно до п.4.3 Договору розрахунок за товар, поставлений за цим договором, здійснюється в безготівковій формі в українській валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, через установу банку згідно із правилами передбаченими чинним законодавством України для безготівкових розрахунків протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту поставки товару. Датою поставки вважається дата, вказана в накладній, яка підтверджує отримання Товару Покупцем.

Згідно з п.8.3. Договору Покупець за порушення терміну, визначеного у п. 4.3. цього Договору зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки. Покупець має право затримати оплату за товар, якщо всі товаросупроводжувальні документи не були надані разом з товаром, або не відповідають вимогам, які передбачені чинним законодавством України, а також у випадку неприйняття податковими органами у Постачальника податкової декларації по Г1ДВ (у сумі, що стосується Покупця) або встановлення податковими органами розбіжностей податкових зобов'язань по ПДВ у Постачальника й податкового кредиту по ПДВ у Покупця (у сумі, що стосується Покупця) до моменту врегулювання відповідної ситуації.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2016 року. Дія Договору припиняється з закінченням терміну його дії та після виконання Сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п.12.1. Договору).

Відповідно до п.12.4. Договору у випадку якщо сторони в 30 (тридцяти) денний строк до закінчення дії цього Договору не заявлять про його розірвання, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.

На виконання умов Договору позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 78940,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 745 від 31.03.2017 на суму 29440,00 грн. та видатковою накладною № 849 від 12.04.2017 на суму 49500,00 грн.

Вищевказані видаткові накладні підписані з боку відповідача комірником сировини ОСОБА_1 та скріплені печатками відповідача, без зауважень та заперечень.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Саме таким вимогам і відповідає накладна №745 від 31.03.2017 та видаткова накладна №849 від 12.04.2017, які засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин.

Крім того, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.04.2015 № 3-77гс15.

Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар на суму 78940,00 грн.

Втім, відповідач за поставлений товар розрахувався частково на суму 19940,00 грн., що підтверджується банківською випискою по поточному рахунку позивача (арк.49).

Відповідно до банківської виписки по поточному рахунку позивача, відповідачем сплачено згідно платіжного доручення № 2333 від 12.06.2017 грошові кошти в сумі 5000 грн., платіжного доручення № 3128 від 13.06.2017 - 3500 грн., платіжного доручення № 3179 від 14.06.2017 - 3000 грн., платіжного доручення № 3279 від 19.06.2017 - 1000 грн., платіжного доручення № 3477 від 30.06.2017 - 6440 грн., платіжного доручення № 4063 від 24.07.2017 - 1000 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по сплаті товару поставленого за договором по вищевказаним видатковим накладним на час розгляду справи становить 59000,00 грн.

За таких обставин, доводи відповідача стосовно того, що позивачем не надано доказів отримання товару уповноваженим представником відповідача, оскільки ним не надано довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей, з якої б вбачалося прізвище, ім'я по батькові особи, яка уповноважена отримати товар, а також, що відповідачем до матеріалів справи не надано відомостей про перерахування відповідачем за поставлений товар та ненадані банківські виписки по рахунку в обґрунтування своїх тверджень щодо наявності боргу за відповідачем спростовані вищевстановленими обставинами.

За таких обставин, відповідач порушив умови договору щодо строків розрахунків за одержаний товар та не здійснив його оплату в повному обсязі та в обумовлені строки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст.712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару та діючого законодавства, тому визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №359 від 05.05.2016 у розмірі 59000,00 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 5707,02 грн. - пені, суд виходить з наступного.

За змістом ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) за яким передбачено правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п.8.3. Договору Покупець за порушення терміну, визначеного у п. 4.3. цього Договору зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки. Покупець має право затримати оплату за товар, якщо всі товаросупроводжувальні документи не були надані разом з товаром, або не відповідають вимогам, які передбачені чинним законодавством України, а також у випадку неприйняття податковими органами у Постачальника податкової декларації по ПДВ (у сумі, що стосується Покупця) або встановлення податковими органами розбіжностей податкових зобов'язань по ПДВ у Постачальника й податкового кредиту по ПДВ у Покупця (у сумі, що стосується Покупця) до моменту врегулювання відповідної ситуації.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

У п. 1.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14, господарським судам роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Крім того, у п. 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" від 17.12.2013 р. за № 14 господарським судам роз`яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно абзацу другого пункту 1 глави 1 розділу I Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління НБУ від 16.08.2006 № 320 "Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті" (надалі - Інструкція) банківський день у системі електронних платежів Національного банку (далі - банківський день) - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних платежів Національного банку (далі - СЕП), за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків у Національному банку на ту саму дату.

Регламентом роботи СЕП Національного банку України та банківської системи України визначено, що 16 та 17 квітня 2017 року, а також 1 та 2 травня 2017 року є вихідними днями.

Отже, не є банківськими днями 16 та 17 квітня 2017 року, а також 1 та 2 травня 2017 року.

Таким чином, відповідач за поставлений товар: згідно видаткової накладної № 745 від 31.03.2017 мав розрахуватися не пізніше 21 квітня 2017 року, а тому прострочення з оплати товару на суму 29440 грн. у відповідача виникло з 22 квітня 2017 року, а згідно видаткової накладної № 849 від 12.04.2017 відповідач мав розрахуватися не пізніше 05 травня 2017 року, а тому прострочення відповідача з оплати товару на суму 49500 грн. виникло з 06 травня 2017 року.

Перевіривши правомірність та правильність нарахування позивачем пені за допомогою системи "Ліга Закон", суд встановив, що пеня за прострочення оплати товару на суму 9500,00 грн. має розраховуватись з 22.04.2017, а пеня за прострочення оплати товару на суму 49500,00 грн. має розраховуватись з 06.05.2017 та її розмір станом на 19.09.2017 становить 5663,37 грн., а тому в цій частині позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо решти заявленої до стягнення пені в сумі 43,65 грн. позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки в цій частині позивачем безпідставно нараховано пеню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд виходить з наступного.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних, суд встановив, що розмір 3% річних підлягає частковому задоволенню в розмірі 675,28 грн.

В решті частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 4,85 грн. слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 1844,72 грн., суд зазначає наступне.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат за допомогою системи "Ліга Закон" та встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в розмірі 1783,87 грн.

В решті частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 60,85 грн. слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.

Стосовно доводів відповідача, що позивачем не було надано документів зазначених у п. 2.4., п.5.1. Договору при передачі товару за вказаними видатковими накладними, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умовами вищенаведеного договору, зокрема у п.3.1. сторони погодили, що приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем у місці, в яке здійснюється постачання, на підставі всіх документів, зазначених в пунктах 2.4., 5.1. цього Договору відповідно до:

- Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 (П-6);

- Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 (П-7), якщо інше не встановлено/не передбачено даним Договором в частині чи повністю.

У п.14 цієї Інструкції (П-7) зазначено, що приймання продукції за якістю і комплектністю здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість та комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок - фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не призупиняє прийомку продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектністю продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Як вже зазначалось вище, товар за вищевказаними накладними було прийнято відповідачем без зауважень, відповідачем не надано доказів, що під час прийняття товару було складено акт про фактичну якість і комплектність продукції, відсутність супровідних документів.

Також, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження передачі йому за вищенаведеними видатковими накладними товару неналежної якості.

За таких обставин, доводи відповідача є безпідставними, необґрунтованими та у відповідача відсутні підстави для затримання оплати товару.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1597,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193, ст. 217, 230, ст. 343 Господарського кодексу України; ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково в сумі 67122,52 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХЛІБОЗАВОД "САЛТІВСЬКИЙ" (61153, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 1, код ЄДРПОУ 39121098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІССЯ-АГРОТРЕЙД" (01033, м. Київ, вул. Еренбурга, 5, код ЄДРПОУ 39889866) основну суму заборгованості в розмірі 59000,00 грн., 3% річних в сумі 675,28 грн., інфляційні втрати в сумі 1783,87 грн., пеню в сумі 5663,37 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1597,40 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Врешті частині позову в сумі 109,35 грн. відмовити.

Повне рішення складено 13.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_3