Рішення

від 07.11.2017 по справі 927/921/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

===============================================================================================================================================

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"07" листопада 2017 року Справа № 927/921/17

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П., розглянувши справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

49000, АДРЕСА_4,

пошт. адреса: 49106, АДРЕСА_1;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПРОВУД"

14005, вул. Шевчука,4, кв.31, м. Чернігів;

про стягнення 44096,44 грн.;

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув ;

від відповідача: не прибув ;

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПРОВУД" про стягнення 44096,44грн., 363,52грн. 3% річних, 772,92грн. інфляційних.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що ним безпідставно перераховано відповідачу 42940,00грн. коштів з посиланням на ст.1212, ст.1214 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 05.10.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд на 23.10.2017, після чого розгляд справи відкладався до 07.11.2017.

Суд перейшов до розгляду спору по суті в судовому засіданні 07.11.2017.

Відповідач в судове засідання не прибув, представника не направив, ухвала господарського суду Чернігівської області від 05.10.2017, направлена на вказану в позовній заяві адресу, повернулась до суду з поштовою відміткою "за незапитом".

За змістом ч.3 п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 07.11.2017 ТОВ "ІМПРОВУД" зареєстроване за адресою: 14005, АДРЕСА_3. Аналогічні відомості щодо місцезнаходження відповідача містяться у позовній заяві.

Ухвали господарського суду Чернігівської області від 05.10.2017, від 23.10.2017, направлені за юридичною адресою відповідача, повернулись до суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Рішення приймається за наявними у справі матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника позивача та дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до платіжних доручень №12 від 19.09.2016 на суму 40500,00грн. та №14 від 27.09.2016 на суму 20500,00грн. позивачем перераховано відповідачу 61000,00грн.

Разом з тим, як зазначає позивач і зазначене підтверджується матеріалами справи, після безпідставного перерахування коштів 03.10.2016 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №03/10/16, відповідно до умов якого Відповідач (Продавець) продає, а Позивач купує вказаний у специфікації до Договору товар - лісоматеріали хвойних порід на умовах зі складу Продавця.

Позивачем надано суду специфікацію №1 від 05.10.2016 на суму 18060,00грн., що підписана позивачем та відповідачем та скріплена їх печатками та товаро-транспортну накладну на суму 18060,00грн., що підтверджує факт поставки товару.

Враховуючи, що відповідач поставив позивачу товар - Пиловник - сосна на суму 18060,00грн., позивач просить стягнути з відповідача різницю між безпідставно перерахованими коштами та вартістю отриманого товару (лісоматеріалів хвоних порід), що становить 42 940грн.

Докази повернення відповідачем зазначених грошових коштів у сумі 42940,00грн. в матеріалах справи відсутні.

У відповідності з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення вказаної норми застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи, що перераховані позивачем грошові кошти у сумі 42940,00грн. є такими, що перераховані відповідачу без достатньої правової підстави, господарський суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 42940,00грн.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 363,52грн. 3% річних за період з 19.06.2017 по 29.09.2017 та 772,92грн. інфляційних за період з 19.06.2017 по 31.08.2017, що нараховані в період прострочення з 20.12.2012 по 10.10.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Цією статтею регулюються зобов'язальні правовідносини, тобто її дія поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому частина п'ята статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин. З рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність.

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі статтею 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів.

Вказані висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 р. у справі №6-2491цс15.

В той же час, згідно з п. 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р. обов"язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на викладене, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних у суду відсутні.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 363,52грн. 3% річних за період з 19.06.2017 по 29.09.2017 та 772,92грн. інфляційних за період з 19.06.2017 по 31.08.2017 суд відмовляє.

Частиною 6 ст.84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Позивач просить стягнути з відповідача 20грн. витрат, пов"язаних з розглядом справи та 1600,00грн. судового збору.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.6.2. Постанови Пленуму від 21.02.2003 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів, проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту; найом жилого приміщення; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження; судовому експерту відшкодовуються також витрати, пов'язані з дослідженням об'єкту судової експертизи, якщо останній знаходиться в іншому населеному пункті, ніж експертна установа (або експерт проживає в іншому населеному пункті) і не може бути доставлений до цієї установи (або експерту). В усіх зазначених випадках відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду та мінімальна (для населеного пункту, в якому знаходиться господарський суд) вартість проживання в готелі. Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами.

Витрати, пов'язані з викликом до суду, відшкодовуються після виконання судовими експертами, перекладачами та іншими особами своїх обов'язків у розмірі, що визначається у рішенні господарського суду.

Так, господарський суд щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 20грн. витрат понесених з розглядом справи відмовляє, оскільки позивачем не зазначено які саме витрати ним понесено та не подано суду доказів на підтвердження таких витрат.

Відповідно ст.49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно статті 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1558,04грн. судового збору.

Керуючись ст.49, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ІМПРОВУД (14005, вул. Шевчука,4, кв.31, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 40399040) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (49000, АДРЕСА_4, пошт. адреса: 49106, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 42940,00грн. основної заборгованості, а також 1558,04грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

3.Після набрання судовим рішенням законної сили видати накази.

Повний текст рішення підписано 13 листопада 2017 року.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна