Рішення

від 06.11.2017 по справі 916/2173/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" листопада 2017 р.Справа № 916/2173/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю РАЙДУГА ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю САТНАМІНТЕРПРАЙЗ ;

про стягнення

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю від 05.09.2017р.;

від відповідача : не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: 04.09.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю РАЙДУГА звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю САТНАМІНТЕРПРАЙЗ про стягнення заборгованості за договором купівлі продажу в загальній сумі 350535,49грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.09.2017р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РАЙДУГА прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №916/2173/17, при цьому розгляд справи призначено в засіданні суду.

У судовому засіданні 25.10.2017р. представник позивача надав до господарського суду Одеської області уточнений розрахунок позовних вимог.

25.10.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю РАЙДУГА надало до господарського суду Одеської області письмові пояснення по справі.

Відповідач в засідання суду не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та безкоштовному запиті з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи викладене, справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 06.11.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

24 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю РАЙДУГА (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю САТНАМІНТЕРПРАЙЗ (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 2411/16 (Договір)

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець взяв на себе обов'язок передати належний йому товар у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 4.4. Договору, розрахунки за поставлену продукцію здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця. Покупець зобов'язується здійснити оплату поставленого товару протягом 21 календарних днів з моменту отримання товару Продавця.

Позивач здійснив 11 поставок Товару для відповідача, що останнім були прийняті, про що свідчить підпис та печатка Покупця в на кожній видатковій накладній та довіреності

Як зазначає позивач, враховуючи лише часткову оплату ТОВ САТНАМІНТЕРПРАЙЗ за договором купівлі-продажу № 2411/16 від 24.11.2016р. станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складає 271 090 (двісті сімдесят одна тисяча дев'яносто) гривень.

Відповідно до п.7.1. Договору, за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент оплати товарів за кожен день прострочення.

Позивач звертає увагу, що з метою мирного врегулювання спору звертався до відповідача із претензіями, але зі сторони Відповідача повного погашення заборгованості станом на дату подання позову - не відбулося.

Враховуючи викладені обставини позивач був вимушений звернутись до господарського суду Одеської області за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів шляхом стягнення з відповідача сими основного боргу, пені 3% річних та інфляційних втрат.

Розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов до наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Так, у відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Позивач, на виконання умов Договору надав відповідачу товар, про що свідчить підпис та печатка Покупця в на кожній видатковій накладній та довіреності всього Покупцеві було передано у власність товар, загальна вартість якого становить 613866,84 гривень, що підтверджується належними та допустимими доказами які містяться в матеріалах справи.

Відповідач товар прийняв у повному обсязі без заперечень та зауважень. Однак, в порушення умов Договору, Товариство з обмеженою відповідальністю САТНАМІНТЕРПРАЙЗ лише частково розрахувалось за поставлений товар на суму 342776,84грн.

У зв'язку із порушенням договірних зобов'язань у Товариства з обмеженою відповідальністю САТНАМІНТЕРПРАЙЗ утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю РАЙДУГА у сумі 271090,00грн.

№ Дата отримання ТоваруДата, коли повинна здійснюватися оплатаСума що підлягає сплатіСума що надійшла від відповідачаДата надходження сумиДата погашення зобов'язання 1 02.12.2016 24.12.2016 407640,00 55000,00 16.01.2017погашено частково 1.1 15000,00 16.01.2017погашено частково 1.2 12500,00 25.01.2017погашено частково 1.3 23000,00 14.02.2017погашено частково 1.4 10000,00 01.03.2017погашено частково 1.5 19500,00 19.05.2017погашено частково 1.6 2000,00 22.05.2017погашено частково 1.7 2000,00 31.05.2017погашено частково 1.8 19500,00 31.05.2017погашено частково 1.9 2000,00 01.06.2017погашено частково 1.10 9750,00 01.06.2017погашено частково 1.11 15480,00 09.06.2017погашено частково 1.12 2000,00 09.06.2017погашено частково 1.13 7800,00 12.06.2017погашено частково 1.14 1600,00 13.06.2017погашено частково 1.15 23280,00 13.06.2017погашено частково 1.16 2800,00 14.06.2017погашено частково 1.17 23280,00 14.06.2017погашено частково 1.18 200,00 15.06.2017погашено частково 1.19 2200,00 16.06.2017погашено частково 1.20 21942,72 16.06.2017погашено частково 1.21 13790,52 21.06.2017погашено частково 1.22 4000,00 21.06.2017погашено частково 1.23 29101,20 21.06.2017погашено частково 1.24 12541,32 23.06.2017погашено частково 1.25 1250,00 23.06.2017погашено частково 1.26 1000,00 23.06.2017погашено частково 1.27 10261,08 23.06.2017погашено частково (64863,16 грн. не погашено) 2 19.05.2017 10.06.2017 19500,00 не погашено 3 31.05.2017 21.06.2017 19500,00 не погашено 4 02.06.2017 24.06.2016 9750,00 не погашено 5 09.06.2017 01.07.2017 15480,00 не погашено 6 12.06.2017 04.07.2014 7800,00 не погашено 7 13.06.2017 05.07.2016 23280,00 не погашено 8 14.06.2017 06.07.2017 23280,00 не погашено 9 16.06.2017 08.07.2017 21942,72 не погашено 10 21.06.2017 13.07.2017 42891,72 не погашено 11 23.06.2017 15.07.2017 22802,40 не погашено

Приймаючи до уваги, надання належних та допустимих доказів наявності заборгованості, Товариства з обмеженою відповідальністю САТНАМІНТЕРПРАЙЗ , позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 271090,00грн. є повністю обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Що стосується нарахування пені, господарський суд Одеської області не погоджується з правовою позицією позивача та зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (з наступними змінами та доповненнями) якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України Про державний матеріальний резерв , статтею 36 Закону України Про телекомунікації , статтею 1 Закону України Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій . У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань , а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання.

Суд звертає увагу, відповідно до п.7.1. Договору, за несвоєчасну оплату товару Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на момент оплати товарів за кожен день прострочення, що свідчить про те, що сторонами не визначено базу нарахування пені, оскільки не зрозуміло від якої саме суми розраховувати пеню.

Правовідносини між сторонами не регулюються Законом України Про державний матеріальний резерв , Законом України Про телекомунікації , та Законом України Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій .

Враховуючи, що в контексті спірних правовідносин, суд не може вносити зміни до Договору, або тлумачити його положення у спосіб, що не передбачений спеціальним нормативним актом, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю РАЙДУГА в частині стягнення пені з Товариства з обмеженою відповідальністю САТНАМІНТЕРПРАЙЗ .

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням уточненого розрахунку позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю РАЙДУГА за розрахунком господарського суду Одеської області 3% річних за прострочення заборгованості в період з 24.12.2016р. по 04.09.2017р. складає 5760,31грн., оскільки позивачем допущено незначні арифметичні помилки при розрахунку, які полягають у включенні дня оплати в спірний період, а тому до стягнення підлягає сума 3% річних за розрахунком господарського суду Одеської області.

Що стосується нарахування інфляційних втрат позивачем помилково включено лютий 2017р. до уточненого розрахунку, що суперечить рекомендаціям, які викладені в листі Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р. Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ , тому за розрахунком господарського суду Одеської області інфляційні втрати становлять 19794,78 грн.

Таким чином, з огляду на вищенаведені обставини, суд доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю РАЙДУГА як частково обґрунтованих та підтверджених належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44-49,50,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю САТНАМІНТЕРПРАЙЗ (АДРЕСА_1, Одеса, Одеська область, 65007 код ЄДРПОУ: 39111027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РАЙДУГА (АДРЕСА_2, Львів, 79060 код ЄДРПОУ: 38574717) суму основної заборгованості по зобов'язанням - 271 090 гривень; інфляційні втрати у розмірі - 19 794,78 гривень; 3% річних у розмірі - 5 760,31 гривень; витрати по сплаті судового збору у розмірі 4449,68 гривень.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.11.2017р.

Суддя Оборотова О.Ю.