Постанова

від 09.11.2017 по справі б26/198-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2017 року Справа № Б26/198-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: судді Науменка І.М., - доповідача

суддів: Білецької Л.М.. Євстигнеєва О.С.

секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.

Представники сторін:

від ПАТ КБ "ПриватБанк": Труфанова О.С., довіреність №5280-К-О від 15.03.2017р., представник;

інші учасники процесу не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи ОСОБА_3

на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 року

у справі №Б26/198-09

за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Франко-термінал",

м. Дніпро

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017р. у справі №Б26/198-09 (суддя Камша Н.М.) в задоволенні заяви фізичної особи ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Франко-термінал", м. Дніпро про визнання дійсним договору купівлі - продажу майна на аукціоні від 28.03.2016р., визнання за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно, здійснення державної реєстрації права власності у даній справі - відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, фізична особа ОСОБА_3, звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на те, що постановою господарського суду від 14.08.12р. товариство з обмеженою відповідальністю "Франко-термінал" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. З офіційних інтернет джерел апелянту стало відомо про оголошення про призначення аукціону з продажу нерухомого майна товариства з обмеженою відповідальністю "Франко-термінал" в рамках справи про банкрутство, проведення якого заплановано на 25.03.16р. За результатами проведення вищезгаданого аукціону, скаржника було визнано переможцем такого аукціону, доказом чого є протокол №1 про проведення другого повторного аукціону ТОВ Франко - Термінал від 25.03.2016 року. Даний протокол було підписано мною, Українською універсальною біржею та ліквідатором ТОВ Франко - Термінал арбітражним керуючим Ткаченко Д.В. В подальшому, за результатами проведення другого повторного аукціону з продажу майна ТОВ Франко - Термінал , на виконання вимог діючого законодавства України, між ліквідатором та мною як переможцем аукціону 28.03.2016р. було укладено договір купівлі-продажу №1 майна на аукціоні та акт про передання права власності на куплене нерухоме майно. Проте, апелянт, як переможець аукціону не може виконати вимоги діючого законодавства України та скористатися своїм правом на належне оформлення права власності на придбане нерухоме майно, шляхом нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та отримання свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні в порядку, встановленому діючим законодавством України, з причини незаконного утримання ПАТ КБ ПриватБанк оригіналів правовстановлюючих документів на придбане мною нерухоме майно ТОВ Франко - Термінал .

Так скаржник наполягає на тому, що факт незаконного утримання ПАТ КБ ПриватБанк оригіналів правовстановлюючих документів на придбане мною нерухоме майно ТОВ Франко - Термінал , та як наслідок неможливість оформлення на себе право власності на таке майно, підтверджується ухвалами господарського суду Дніпропетровської області по справі №Б26/198-09 від 31.03.2016р. та від 18.05.2016р., котрими зобов'язано ПАТ КБ Приватбанк негайно виконати вимоги діючого законодавства України та передати ліквідатору ТОВ Франко-термінал оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно ТОВ Франко-термінал - комплекс нежитлових будівель та споруд овочесховища, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, АДРЕСА_2, яке є предметом застави ПАТ КБ ПриватБанк , а саме: оригінал свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.10.2005р. та оригінал витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8941071 від 14.11.2005р. В розумінні абз.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини незаконного утримання ПАТ КБ ПриватБанк оригіналів правовстановлюючих документів на придбане скаржником нерухоме майно ТОВ Франко - Термінал , та як наслідок неможливість оформлення на право власності на таке майно, які встановлені ухвалами господарського суду Дніпропетровської області по справі №Б26/198-09 від 31.03.2016р. та від 18.05.2016р. які набрали законної сили та які не оскаржені, не потребують новому або додатковому доказуванню.

Додатково апелянт зазначає, що нібито підставою для утримання ПАТ КБ ПриватБанк оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно ТОВ Франко - Термінал , було оскарження ПАТ КБ ПриватБанк результатів другого повторного аукціону на якому і було продане таке нерухоме майно.

Так ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016р. по справі №Б26/198-09 у задоволенні заяви ПАТ КБ ПриватБанк про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону, проведеного 25.03.2016р. Українською універсальною біржею з продажу нерухомого майна ТОВ Франко- термінал ", м. Дніпропетровськ (код ЄДРПОУ 32448098) та договору купівлі - продажу вищеозначеного майна, укладеного між ТОВ Франко-термінал та переможцем другого повторного аукціону від 25.03.2016р. - відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2016р. по справі №Б26/198-09 апеляційну скаргу ПАТ КБ ПриватБанк на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016р. у справі № Б26/198-09 залишено без задоволення, а увалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016р. у справі № Б26/198-09 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2016р. по справі №Б26/198-09 касаційну скаргу ПАТ КБ ПриватБанк залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2016 у справі № Б26/198-09 залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 31.05.2017р. по справі №Б26/198-09 у задоволенні заяви ПАТ КБ ПриватБанк про перегляд ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016р. по справі №Б26/198-09, постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2016р. по справі №Б26/198-09 та постанови Вищого господарського суду України від 01.11.2016р. по справі №Б26/198-09 - відмовлено, зазначені рішення судів залишені без змін.

Отже з викладеного вбачається, що на теперішній час всіма судовими інстанціями України, аж до Верховного суду України включно, визнано правомірним та законним аукціон з продажу заставного (іпотечного) нерухомого майна ТОВ Франко - Термінал , а саме: комплексу нежитлових будівель та споруд овочесховища, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, АДРЕСА_2, який відбувся 25.03.2016р., однак не зважаючи на це, ПАТ КБ ПриватБанк продовжує незаконне утримання оригіналів правовстановлюючих документів на придбане мною нерухоме майно, що порушує вимоги діючого законодавства України.

Однак незважаючи на вищезазначені обставини справи, господарським судом Дніпропетровської області було відмовлено в задоволенні позовної заяви ОСОБА_3

Також, апелянт зазначає, що позовна заява позивача ОСОБА_3 була подано безпосередньо до відповідача ТОВ Франко-термінал в особі ліквідатора Ткаченко Д.В., не зрозуміло в якості кого брав участь у розгляді даного позову - ПАТ КБ ПриватБанк , тоді як в позовній заяві ОСОБА_3, та взагалі і рамках розгляду позову, відсутня інформації та будь які документи (клопотання, заяви, тощо) стосовно залучення ПАТ КБ ПриватБанк в якості третьої особи та інше. Також звертаю увагу, що в рамках розгляду позову ОСОБА_3 господарським судом не приймалося жодної ухвал про залучення будь яких осіб, що є процесуальним порушенням.

Якщо навіть і притримуватися позиції, що позов ОСОБА_3 розглядався в рамках справи про банкрутство ТОВ Франко-термінал і ПАТ КБ ПриватБанк є учасником провадження у справі про банкрутство в якості кредитора, то на думку скаржника розгляд позову ОСОБА_3 є окремою процесуальною дією (окремими позовним провадженням) до котрого повинні застосовуватися загальні процесуальні норми в тому числі щодо визначення переліку учасників (сторін). Також не зрозуміло, з яких підстав при розгляді позову ОСОБА_3 брав участь лише один учасник провадження у справі про банкрутство ТОВ Франко-термінал - ПАТ КБ ПриватБанк , а не всі учасники такого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, договір купівлі-продажу укладений між Позивачем та Відповідачем, за результатами проведеного аукціону, підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню відповідно до ч.4 ст.50 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , однак ТОВ Франко-термінал в особі ліквідатора Ткаченко Д.В. ухилявся від його нотаріального посвідчення з обставин, котрі не залежали від волі останнього (утримання заставним кредиторам ПАТ КБ ПриватБанк оригіналів правовстановлюючих документів на продане нерухоме майно), що відповідно до ч.2 ст.219 та ч.2 ст.220 ЦК України є підставою для визнання такого договору купівлі-продажу дійсним.

Також скаржник звертає увагу, що вилучення на теперішній час у ПАТ КБ ПриватБанк правоохоронними органами оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно ТОВ Франко-термінал , не надають можливість ТОВ Франко-термінал в особі ліквідатора Ткаченко Д.В. негайно усунути наявне порушене право позивача ОСОБА_3 щодо нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майна. Вчинення ліквідатором дій по отриманню таких оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно від правоохоронних органів або органів Державної виконавчої служби може зайняти певний час, тоді як вже більше ні 1,5 років з моменту проведення аукціону з продажу майна ТОВ Франко- термінал , переможець аукціону ОСОБА_3 не може набути свого законного права на володіння та розпорядження таким нерухомим майном, несучи за особистий рахунок витрати на утримання та охорону такого нерухомого майна.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.10.17р. апеляційну скаргу прийнято та призначено до розгляду на 24.10.17р.

24.10.17р. відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд апеляційної скарги відкладено до 09.11.17р.

08.11.17р. від арбітражного керуючого Ткаченко Д.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що оскаржувану ухвалу прийнято з дотриманням вимог діючого законодавства України, а апеляційна скарга ОСОБА_3 є безпідставною та такою, що підлягає задоволенню, до того ж просить здійснити розгляд даної справи за його відсутності, через заздалегідь сплановане відрядження.

ПАТ КБ Приватбанк надано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірну ухвалу у відповідності до норм чинного законодавства, доводи скаржника, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими. Просить залишити оскаржувану ухвалу - без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні 09.11.2017р. прийнято вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Франко-термінал", м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17, кв. 202 (код ЄДРПОУ 32448098) перебуває на стадії ліквідації, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Ткаченко Д.В.

10.07.17р. у справу про банкрутство надійшла заява фізичної особи ОСОБА_3, який придбав майно банкрута, про визнання права власності на майно.

Заява обґрунтована тим, що згідно зі ст. 12 ГПК України справи у спорах з майновими вимогами до боржника розглядаються господарським судом, у провадження якого перебуває справа про банкрутство.

У своїй заяві ОСОБА_3 посилається на те, що 25.03.16р. придбав на другому повторному аукціоні нерухоме майно банкрута - комплекс нежитлових будівель та споруд овочесховища, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, АДРЕСА_2, яке перебувало в заставі ПАТ КБ "Приватбанк".

28.03.16р. між ліквідатором банкрута та покупцем майна укладено договір купівлі-продажу майна №1 на аукціоні та підписано акт про передання права власності на куплене нерухоме майно.

Однак, з 28.03.16р. покупець не може нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу майна та отримати свідоцтво про право власності на майно через незаконне утримання ПАТ КБ "Приватбанк" оригіналів правовстановлюючих документів на нерухоме майно ТОВ "Франко-термінал".

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2016р. та 18.05.2016р. у межах даної справи про банкрутство суд зобов'язував ПАТ КБ "Приватбанк" негайно виконати вимоги чинного законодавства України та передати ліквідатору ТОВ "Франко-термінал" - арбітражному керуючому Ткаченко Денису Володимировичу (49089 АДРЕСА_3) оригінали правовстановлюючих документів на нерухоме майно ТОВ "Франко-термінал" - комплекс нежитлових будівель та споруд овочесховища, що розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, АДРЕСА_2, яке є предметом застави ПАТ КБ "ПриватБанк", а саме: оригінал свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 26.10.2005р. та оригінал витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №8941071 від 14.11.2005р.

Заявник вважає, що ймовірно підставою для утримання документів банком, було оскарження ПАТ КБ "Приватбанк" результатів другого повторного аукціону, на якому продане нерухоме майно.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.16р. відмовлено ПАТ КБ "Приватбанк" у задоволенні заяви про визнання недійсним другого повторного аукціону, проведеного 25.03.2016р. Українською універсальною біржею з продажу нерухомого майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Франко-термінал", м. Дніпро.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.16р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.16р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.16р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 13.06.2016р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.07.2016р. по даній справі залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 31.05.17р. у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" - відмовлено.

Незважаючи на вищеозначене, ПАТ КБ "Приватбанк" продовжує утримувати оригінали правоустановлюючих документів, що унеможливлює реєстрацію права власності за покупцем.

За наслідками розгляду заяви ОСОБА_3 господарським судом винесена оскаржувана ухвала.

Згідно з частиною першою статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за визначенням статті першої, якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до вимог статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за умов, якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав. Будь - які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) укладаються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, зокрема, право власності на нерухоме майно (ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Згідно з частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до вимог частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 2, 3 статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 Цивільного кодексу України визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до вимог частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, предметом договору купівлі - продажу від 28.03.16р. є нерухоме майно овочесховища, відтак в силу закону такий договір підлягав обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Ліквідатор банкрута не ухилявся від нотаріального посвідчення договору, ці дії не були вчинені ліквідатором через утримання правовстановлюючих документів ПАТ КБ "ПриватБанк". В даний момент в ході кримінального провадження оригінали документів, які підтверджують право власності банкрута на майно, вилучені правоохоронними органами. Зважаючи на це, ліквідатор має вчинити передбачені законодавством дії щодо отримання належних банкруту документів, на підставі яких вирішити питання щодо нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу від 28.03.16р.

Також колегія суддів зазначає, що заявник безпідставно об'єднав в своїй заяві дві взаємовиключні вимоги - про визнання дійсним Договору купівлі-продажу № 1 від 28.03.2016 р. (укладеного в письмовій формі без нотаріального посвідчення) та про визнання за ним права власності на нерухоме майно, придбане за цим Договором, - оскільки в силу норм Цивільного кодексу України правочини та рішення суду є різними підставами набуття права власності і у разі задоволення даної заяви будуть наявні дві правові підстави права власності ОСОБА_3 на одне й те саме майно.

Крім того, як роз'яснено Верховним Судом України (зокрема, п. ІЗ Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.07.2017 №01-06/1097/17 "Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів""), випадки виникнення права власності за рішенням суду обумовлено ПК України лише у статтях 335 і 376 (самочинне будівництво). У решті випадків право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу). Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне у позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

В даному випадку в обґрунтування правової вимоги про визнання за ним права власності на спірне майно ОСОБА_3 не посилається на ст.ст. 335, 376 Цивільного кодексу України, а, отже, вимога про визнання за ним права власності на спірне майно є цілком безпідставною.

Крім того, ОСОБА_3 передчасно зазначив у своїй апеляційній скарзі, що за результатами розгляду його заяви у межах справи про банкрутство судом мало бути прийняте рішення, а не ухвала.

Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Як роз'яснено п. 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 р. № 01-06/606/2013 Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI) , - частина четверта статті 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника. Винятком є спори, пов'язані із визначенням та сплатою (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Дана норма кореспондується з положеннями пункту 7 частини першої статті 12 ГПК та застосовується незалежно від суб'єктного складу сторін.

Слід мати на увазі, що спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, розглядаються господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство незалежно від того, заявлені такі вимоги з підстав невідповідності правочинів спеціальним нормам (стаття 20 Закону) чи загальним, встановленим цивільним законодавством.

Крім названих у зазначеній статті Закону справ у спорах, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, слід відносити також спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, спори, пов'язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

Справи у відповідних спорах відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (частина дев'ята статті 16 ГПК). Такі майнові спори, за винятком спорів боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника (абзац четвертий частини восьмої статті 23 Закону), розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, встановлених Законом, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ. За наслідком розгляду зазначених майнових спорів по суті господарський суд виносить ухвалу (задоволення заяви, відмова у задоволенні заяви (повністю або частково).

Таким чином, судом першої інстанції цілком законно й обґрунтовано було розглянуто в межах справи №Б26/198-09 про банкрутство ТОВ Франко-термінал заяву ОСОБА_3 з майновими вимогами до банкрута, й цілком правомірно винесено за результатами цього розгляду ухвалу, а не рішення.

Отже, ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017 року у справі №Б26/198-09 винесена шляхом повного з'ясування обставин, що мають значення для даної справи, їх доведеністю, відповідності висновків, обставинам справи, а також правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів щодо порушень чинного законодавства з боку суду першої інстанції під час винесення оскаржуваної ухвали та як наслідок не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2017р. у справі № Б26/198-09 - залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя І.М. Науменко

Суддя Л.М. Білецька

Суддя О.С. Євстигнеєв