Постанова

від 06.11.2017 по справі 910/8103/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2017 р. Справа№ 910/8103/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Романовій Ю.М.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явились;

відповідача: Прокопець О.В. за довіреністю б/н від 31.12.2016;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2017

у справі № 910/8103/17 (головуючий суддя Ярмак О.М.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ЦЕНТР КИЇВ"

про повернення товарно-матеріальних цінностей

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ЦЕНТР КИЇВ" (далі - відповідач), у якому просило зобов'язати відповідача повернути позивачу товарно-матеріальні цінності, а саме: ДБЖ МНМА, інвентарний номер 5012316, APC Back-UPS CS 700 VA; Маршрутизатор, інвентарний номер 2022561, C891F-K9; С/Б, інвентарний номер 2022572, Intel Celeron G1840/H81M-K/2GB/DDR3/500Gb/Crown 601; Монітор, інвентарний номер LED LCD Acer 18,5" V196HQLAb WXGA 5ms, D-Sub; Телефон, інвентарний номер 2042320, Ай Пі Grandstream GXP1625 Small-Medium; Крісло, інвентарний номер 2057698, Comfort GTP chrome (ACTIVE) C-11; Сейф, інвентарний номер 2058038, БССАМ 5-1300/185-2Кл; Тумба МНМА, інвентарний номер 5018491, мобільна з 3 замками 450*500*600; БФП, інвентарний номер 2047933, А4 ч/б HP LJ Pro M225dn; Детектор, інвентарний номер 2047924, валют універсальний TARGET 1090; Сортувальник, інвентарний номер 2047925, банкнот Kisat Newton FS; Пристрій МНМА, інвентарний номер 5018053 для прошивки документів Etalon BM 100; банкомат ATM NCR SelfServ 32, інвентарний номер 204654.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 у справі №910/8103/17 позов задоволено частково. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКО ЦЕНТР КИЇВ" повернути Публічному акціонерному товариству "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" банкомат ATM NCR SelfServ 32, інвентарний номер 204654 - 1 штука. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКО ЦЕНТР КИЇВ" на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" 3 551 грн. 75 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у позові та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі і зобов'язати відповідача повернути позивачу товарно-матеріальні цінності згідно переліку.

Скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд безпідставно відхилив клопотання представника позивача про огляд орендованого приміщення, судом безпідставно відмовлено позивачу у задоволенні заяви про зміну предмету позову, суд не надав належної оцінки доказам у справі, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Зубець Л.П., Ткаченка Б.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 06.11.2017.

02.11.2017 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що позивач не передавав відповідачу будь-яке майно, окрім банківського терміналу.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.11.2017 р., у зв'язку із участю судді Ткаченка Б.О. у підготовці для підвищення кваліфікації, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №910/8103/17 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Позивач явку представників у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

21.12.2015 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ", як орендарем, та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко Центр Київ", як орендодавцем, був укладений договір оренди №151221/НЦК-БМ, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове, платне, тимчасове користування частину нежитлового приміщення, загальною площею 3,6 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Набережно-Лугова,4: для розміщення відділення банку для обслуговування клієнтів та співробітників орендаря, про що сторони підписали Акт прийому-передачі від 21.12.2015.

Відповідно до п.п. 9.1, 9.2, договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 30 листопада 2018 року. Якщо жодна з сторін, за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не попередить письмово іншу сторону про бажання його припинити, дія цього договору автоматично продовжується на один календарний рік на тих же умовах (п.9.2).

Додатковою угодою від 05.02.2016 сторони у п.2 домовились внести зміни до п.9.1 договору та визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 21 грудня 2016 року.

25.04.2016 між сторонами був укладений договір оренди № 1, відповідно до якого відповідач, як орендодавець, передав, а позивач, як орендар, отримав в строкове, платне, тимчасове користування частину нежитлового приміщення, загальною площею 1 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Набережно-Лугова,4: для розміщення банківського терміналу по видачі готівкових коштів з використуванням пластикових карток міжнародних платіжних систем ( в подальшому -банкомат)

У пп.9.1-9.2 договору від 25.04.2016 зазначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання і діє протягом 12 місяців. Якщо жодна з сторін, за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не попередить письмово іншу сторону про бажання його припинити, дія цього договору автоматично продовжується на один календарний рік на тих же умовах (п.9.2).

На виконання умов договору від 25.04.2016 орендар прийняв в оренду визначене нежитлове приміщення та встановив в приміщенні обладнання: банкомат - 1шт. із зазначенням, що обладнання підключено та знаходиться в робочому стані, придатне до експлуатації, що підтверджується Актом прийому-передачі від 25.04.2016 (додаток № 2 до договору).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, станом на час розгляду спору договірні відносини сторін не припинилися, термін дії договорів оренди № 151221/НЦК-БМ від 21.12.2015 та № 1 від 25.04.2016 пролонговано відповідно до п.9.2.

Звертаючись до суду із позовом позивач вказував на те, що відповідач, всупереч взятих на себе зобов'язань щодо безперешкодного доступу позивача до орендованих приміщення та банкомату, не допускає ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" до орендованих приміщень та майна, яке було завезене та встановлене, тому позивач позбавлений можливості вивезти товарно-матеріальні цінності, у зв'язку з чим просив суд зобов'язати ТОВ "Ніко Центр Київ" їх повернути в порядку ст.ст. 317, 319, 321, 1212 ЦК України.

Заперечуючи проти позову відповідач вказував, що ТОВ "Ніко Центр Київ" жодних товарно-матеріальних цінностей від позивача по договору №151221/НЦК-БМ від 21.12.2015 не приймало, інформація про їх місцезнаходження відсутня; факт наявності терміналу по видачі готівкових коштів в орендованому приміщенні по договору №1 від 25.04.2016 підтвердив, проте не вбачав підстав для його повернення, вказуючи на наявність заборгованості у позивача по орендній платі у розмірі 406 244,57 грн. та в результаті застосування відповідачем процедури притримання цього майна відповідно до ст.594 ЦК України.

За наслідками розгляду спору місцевий господарський суд прийшов до висновку, що матеріалами справи підтверджується безпідставне утримання відповідачем майна позивача - банкомату ATM NCR SelfServ 32, інвентарний номер 204654, тому позовні вимоги в частині зобов'язання повернути вказане майно є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог про зобов'язання повернути інше майно, то вони є недоведеними, необґрунтованими і не підлягають до задоволення.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі договору оренди № 151221/НЦК-БМ від 21.12.2015 та договору оренди № 1 від 25.04.2016.

Договори у встановленому порядку не оспорені, не розірвані, не визнані недійсними. Таким чином, Договори є дійсними, укладеними належним чином та є обов'язковими для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права, припинення дії, яка порушує право, примусове виконання обов'язку в натурі.

Позовні вимоги позивач обґрунтував нормами ст. 1212 ЦК України, згідно з якою особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Частиною 3 цієї статті визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, норма статті 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зі змісту вищевказаної норми вбачається, що для з'ясування, чи набула особа відповідного зобов'язання, визначеного статтею 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов'язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, предметом укладеного між сторонами договору № 15122/НЦК-БМ від 21.12.2015 є оренда позивачем у відповідача нерухомого майна - частини нежитлового приміщення, загальною площею 3,6 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Київ, вул.Набережно-Лугова,4: для розміщення відділення банку для обслуговування клієнтів та співробітників орендаря.

Відповідно до Акту прийому-передачі від 21.12.2015 позивач отримав у користування об'єкт оренди.

При цьому, матеріали справи не містять доказів передачі відповідачу на будь-якій правовій підставі, або встановлення витребовуваного майна, зокрема: ДБЖ МНМА, інвентарний номер 5012316, APC Back-UPS CS 700 VA; Маршрутизатор, інвентарний номер 2022561, C891F-K9; С/Б, інвентарний номер 2022572, Intel Celeron G1840/H81M-K/2GB/DDR3/500Gb/Crown 601; Монітор, інвентарний номер LED LCD Acer 18,5" V196HQLAb WXGA 5ms, D-Sub; Телефон, інвентарний номер 2042320, Ай Пі Grandstream GXP1625 Small-Medium; Крісло, інвентарний номер 2057698, Comfort GTP chrome (ACTIVE) C-11; Сейф, інвентарний номер 2058038, БССАМ 5-1300/185-2Кл; Тумба МНМА, інвентарний номер 5018491, мобільна з 3 замками 450*500*600; БФП, інвентарний номер 2047933, А4 ч/б HP LJ Pro M225dn; Детектор, інвентарний номер 2047924, валют універсальний TARGET 1090; Сортувальник, інвентарний номер 2047925, банкнот Kisat Newton FS; Пристрій МНМА, інвентарний номер 5018053 для прошивки документів Etalon BM 100.

Крім цього, умовами зазначеного договору не передбачено передачу вказаного майна відповідачу (орендодавцю), а також обов'язку його повернення позивачу (орендарю).

Місцевим господарським судом також вірно встановлено, що надані позивачем копії вимог за вих.№ 14.09.16/03-вих від 14.09.2016, № 27.12.16/02-вих від 27.12.2016, які адресовані відповідачу, підтверджують вимоги банку здійснити повернення майна шляхом забезпечення доступу до приміщення співробітниками орендаря та намір узгодити дату та час повернення майна, проте не свідчать про перебування цього майна у володінні саме відповідача. Акти про недопуск до здійснення перевірки та вивезення майна від 10.01.2017, від 11.01.2017 складені зацікавленими особами - працівниками ПАТ "Банк Михайлівський" також не є належними доказами у справі.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що копія пояснення лейтенанта поліції, та банківська довідка про знаходження на позабалансовому обліку ПАТ "Банк Михайлівський" станом на 20.04.2017 вищевказаного майна згідно переліку не підтверджують факту отримання майна відповідачем та обов'язку його повернення.

Таким чином, позивачем, як особою на яку процесуальним законом покладено обов'язок доведення своїх вимог належними та допустимими доказами, в межах справи, що розглядається, не було доведено факт вчинення відповідачем перешкод у реалізації позивача права власності, розпорядження належним йому майном, встановлення, ввезення вказаного майна в орендоване приміщення, передачу його відповідачу, що було б підставою для задоволення вимог про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо повернення майна зокрема: ДБЖ МНМА, інвентарний номер 5012316, APC Back-UPS CS 700 VA; Маршрутизатор, інвентарний номер 2022561, C891F-K9; С/Б, інвентарний номер 2022572, Intel Celeron G1840/H81M-K/2GB/DDR3/500Gb/Crown 601; Монітор, інвентарний номер LED LCD Acer 18,5" V196HQLAb WXGA 5ms, D-Sub; Телефон, інвентарний номер 2042320, Ай Пі Grandstream GXP1625 Small-Medium; Крісло, інвентарний номер 2057698, Comfort GTP chrome (ACTIVE) C-11; Сейф, інвентарний номер 2058038, БССАМ 5-1300/185-2Кл; Тумба МНМА, інвентарний номер 5018491, мобільна з 3 замками 450*500*600; БФП, інвентарний номер 2047933, А4 ч/б HP LJ Pro M225dn; Детектор, інвентарний номер 2047924, валют універсальний TARGET 1090; Сортувальник, інвентарний номер 2047925, банкнот Kisat Newton FS; Пристрій МНМА, інвентарний номер 5018053 для прошивки документів Etalon BM 100, а тому місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути зазначене майно.

Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повернути позивачу банкомат ATM NCR SelfServ 32, інвентарний номер 204654, то відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.1 ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке воно здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 400 ЦК України визначено, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з Акту прийому-передачі від 25.04.2016 (додаток № 2 до договору № 1 від 25.04.2016) позивачем встановлено в орендованому у відповідача приміщенні майна: банкомату - 1шт. із зазначенням, що обладнання підключено та знаходиться в робочому стані, придатне до експлуатації.

При цьому, матеріали справи не містять доказів демонтажу банкомату та вивезення його з орендованого приміщення позивачем, а відповідач у відзиві на позовну заяву підтвердив знаходження у нього зазначеного банкомату, вказуючи на наявність заборгованості банку по орендних платежах та застосування орендодавцем процедури притримання цього майна.

Проте, як вірно зазначив місцевий господарський суд, відповідно до положень ч.1 ст. 594 ЦК України, на яку посилається відповідач, право притримати речі, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником у себе до виконання боржником зобов'язання, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків, має лише кредитор, який правомірно володіє річчю.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Сторонами не надано доказів наявності укладеного між ними письмового правочину щодо забезпечення виконання позивачем, як орендодавцем, своїх зобов'язань по договорах № 151221/НЦК-БМ від 21.12.2015р., № 1 від 25.04.2016р, а тому є вірним висновок суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо притримання майна позивача, а саме: банкомату ATM NCR SelfServ 32, інвентарний номер 204654 є неправомірними, а тому вимога позивача про зобов'язання відповідача повернути вказане майно є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в цій частині.

Щодо посилань позивача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, то вони не відповідають фактичним обставинами, оскільки усне клопотання представника позивача про зобов'язання відповідача надати доступ до приміщення, яке заявлялось представником позивача у судовому засіданні 29.08.2017, правомірно відхилено судом першої інстанції, через те, що вказане клопотання не відповідає положенням розділу V ГПК України.

Також судом першої інстанції правомірно відмовлено у прийнятті до розгляду Уточнення до позовної заяви (зміна предмету позову) від 11.09.2017, оскільки зі змісту вказаного уточнення вбачається, що позивач одночасно змінював підстави та предмет позову, що суперечить приписам ст.22 ГПК України. Окрім цього, вказана заява була подана після початку розгляду спору по суті, що також є підставою для відмови у прийнятті її для розгляду.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позову.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 у справі № 910/8103/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2017 у справі №910/8103/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/8103/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець