Ухвала

від 07.11.2017 по справі 761/21892/17-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

07 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Кравець В.А., Кулікової С.В.,

секретаря: Синявського Д.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2,

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2017 року про забезпечення позову

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором позики № 002/П14 від 19.06.2014, укладеного між ОСОБА_1 як позичальником та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-технічна спілка (далі - ТОВ Науково-технічна спілка ) як позикодавцем. 30 вересня 2014 року між ТОВ Науково-технічна спілка та Товариством з обмеженою відповідальністю СВ-РІЕЛТ (далі - ТОВ СВ-РІЕЛТ ) укладено договір відступлення права вимоги за вказаним вище договором позики. В подальшому 16 травня 2017 року було укладено договір відступлення права вимоги за договором позики між ТОВ СВ-РІЕЛТ та позивачем, внаслідок чого він набув права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики від 19.06.2014.

Звертаючись до суду з позовом позивач одночасно подав заяву про забезпечення позову. Посилаючись на те, що між ним та відповідачами дійсно виник спір, оскільки останні не виконують умов договору позики та не повертають отримані в борг кошти, а невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення у разі задоволення позову, просив заяву задовольнити, накласти арешт на все майно, яке належить відповідача та заборонити вчиняти певні дії.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2017 року заяву позивача задоволено частково та накладено арешт на судно з назвою ІНФОРМАЦІЯ_1 (офіційний номер реєстрації: НОМЕР_1, ідентифікаційний номер морської рухомої служби: НОМЕР_2, прапор Великобританії; порт реєстрації судна: Лондон ), яке знаходиться в порту Сочі , що розташований за адресою: 354000, Російська Федерація, Краснодарський край, м. Сочі, вул. Войкова, 1; на нежилі приміщення № № 1, 2, 3, 4 (групи приміщень № 10) в літ. Ж , які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 31368253), загальною площею 46,20 кв.м.; на гараж, машиномісце в паркінгу, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер майна 30618478); на машиномісце АДРЕСА_3 (реєстраційний номер майна 30618575); на машиномісце АДРЕСА_4 (реєстраційний номер майна 30618888); на домоволодіння, загальною площею 101,8 кв.м., що знаходиться за у адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер 24062667); на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Формат Маркет (код за ЄДРГІОУ 33887459) у розмірі 13 280 грн.; на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою і відповідальністю АРХІТЕКТУРНЕ БЮРО СЕРГІЙ БАБУШКІН (код за ЄДРПОУ 37930702) у розмірі 100 000,00 грн.; на квартиру АДРЕСА_6 (реєстраційний номер майна 960353680000).

Заборонено ОСОБА_1 відчужувати (та/або реєструвати обтяження) щодо судна ІНФОРМАЦІЯ_1 (офіційний номер реєстрації: НОМЕР_1, ідентифікаційний номер морської рухомої служби: НОМЕР_2, прапор Великобританії; порт реєстрації судна: Лондон ), яке знаходиться в порту Сочі , що розташований за адресою: Російська Федерація, Краснодарський край, м. Сочі, вул. Войкова, 1.

В задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, відповідач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з грубим порушенням норм процесуального права, які регулюють умови та порядок забезпечення позову, що є підставою для скасування ухвали.

В обґрунтування скарги вказував, що постановляючи ухвалу, суд першої інстанції не перевірив обставини, на які посилається позивач в якості обґрунтування спору між сторонами. Зокрема, судом не взято до уваги, що між сторонами відсутній спір, оскільки матеріали справи не містять доказів, що до позивача перейшло право вимоги за договором позики, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ Науково-технічна спілка . Більш того, судом в порушення вимог ст. 35 ЦПК України не залучено до участі у справі ТОВ Науково-технічна спілка в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, оскільки рішення суду може вплинути на права та обов'язки даної особи.

Вважав, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі є безпідставним, оскільки в іншій справі за заявою ОСОБА_3 ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.08.2016 вжито заходів забезпечення позову, які не скасовані, та накладено арешт, на належне ОСОБА_1, майно, в тому числі на яке оскаржуваною ухвалою суду також накладено арешт.

Крім того, як на підставу скасування ухвали суду вказував на те, що ухвала суду першої інстанції не мотивована, а лише зазначені норми процесуального права, які регулюють питання забезпечення позову та постановлена без виклику осіб, які беруть участь у справі. Вжиті судом заходи забезпечення позову є неспівмірними із заявленими позивачем вимогами.

За вказаних обставин просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2017 року.

Представники відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача - ОСОБА_6 в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відхилити, а ухвалу залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_4

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивач одночасно з позовною заявою звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідачів та заборони вчиняти певні дії.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2017 року заяву задоволено частково та вжито заходів забезпечення разову.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції, виходив з обґрунтованості заяви про забезпечення позову та наявності підстав для її задоволення.

Колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Частина 2 статті 151 ЦПК України зобов'язує позивача обґрунтовувати заяву про забезпечення позову, а ч. 5 ст. 153, ст. 210 ЦПК України зобов'язує суд мотивувати свій висновок.

Згідно роз'яснень, які викладені в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 6 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову (далі - Постанова) розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Також слід зазначити, що згідно роз'яснень, викладених в абзаці 3 пункту 7 Постанови ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК України і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не встановлено обставин наявності між сторонами спору, оскільки представник відповідача, діючи від імені та в інтересах останнього, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції визнав, що правовідносини, які склалися між сторонами є спірними, а тому фактично існує спір.

Разом з цим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції в порушення вимог, передбачених ч. 5 ст. 153, ст. 209, 210 ЦПК України не мотивував своє судове рішення, переписав лише диспозицію норми права про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Судом накладено арешт на майно відповідача без обмежень сумою заявлених вимог, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 152 ЦПК України.

Так, судом вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на значну кількість рухомого та нерухомого майна відповідачів, однак не зазначено в межах якої суми, що свідчить про не з'ясування судом обставин співмірності виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, тоді як в силу частини 3 статті 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, судом не враховано, що вимоги до заяви про забезпечення позову визначено у ч. 2 ст. 151 ЦПК України, а саме у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

У разі, якщо заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, тобто за відсутності відомостей, які потрібні для забезпечення позову, суд, відповідно ч. 8 ст. 153 ЦПК України, повертає таку заяву заявнику, про що постановляє ухвалу.

Встановивши, що заява про забезпечення позову не містить відомостей, які потрібні для розгляду такої заяви, зокрема доказів, які містять інформацію щодо вартості майна, на яке позивач просить накласти арешт, суд першої інстанції, не взяв до уваги загальні положення ЦПК України щодо залишення заяви без руху та у разі не усунення недоліків, відповідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК України повернути заяву заявнику без розгляду.

Зазначене вище свідчить про порушення судом порядку, який встановлений для вирішення питання про забезпечення позову.

Пунктом 3 статті 312 ЦПК України передбачено, що розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, - задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2017 року - скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді:

Справа № 761/21892/17

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/11488/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Гуменюк А.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.