Ухвала

від 09.10.2017 по справі 369/10734/17

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/10734/17

Провадження № 1-кс/369/3051/17

УХВАЛА

Іменем України

09.10.2017 року м. Київ

Слідчий суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 , розглянув у судовому засіданні в м. Києві клопотання прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№32016110200000067 від 01.07.2016 р., -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_3 з даним клопотанням мотивуючи його тим, що Києво-Святошинською місцевою прокуратурою Київської області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №32016110200000067 від 01.07.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено осіб, які використовували реквізити підприємств-імпортерів ТОВ «ТД ФОІ» (код ЄДРПОУ 40014595), ТОВ «Імек Фрут» (код ЄДРПОУ 39662353), ТОВ «Фруім» (код ЄДРПОУ 39478071), ТОВ «Тарім» (код ЄДРПОУ 38933840), ТОВ «Фрудом» (код ЄДРПОУ 40418026), ТОВ «Велес Фрут» (код ЄДРПОУ 40673211) протягом 2014 2017 років здійснюючи постачання на митну територію України фруктів та овочів за заниженою у 2-3 рази вартістю.

В подальшому вказана продукція реалізовувалась за готівкові кошти на ринках України за реальними цінами без належного відображення в податковій звітності, що надало можливість незаконного формування податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки (через посередництво СГД, які виконують транзитну функцію у схемі формування штучного податкового кредиту) за рахунок ПДВ сплаченого митним органам.

Також в ході досудового розслідування встановлено, що організатором вищевказаної протиправної схеми із ухилення від сплати митних та податкових платежів при імпорті фруктової продукції із використанням реквізитів підконтрольних підприємств-імпортерів є гр. ОСОБА_4 . Фактично ним, при пособництві невстановлених осіб організовано схему подальшої реалізації вказаної продукції за готівкові кошти на ринках України за реальними цінами без належного відображення в податковій звітності, а також незаконного формування податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки за рахунок ПДВ сплаченого митним органам.

Так, зокрема у період з 2014 2016 років від підконтрольних СГД-імпортерів документально реалізовано на підприємства ризикової категорії продукцію рослинного походження (овочі та фрукти) на загальну суму 24 304 853,64, з яких податок на додану вартість складає 4 050 808,94 грн. У той самий період підприємствами транзитної ланки реалізовано товари понад двох тисяч номенклатурних позицій, серед яких товари господарського призначення та послуги. Фрукти та овочі серед реалізованих позицій відсутні, що вказує на штучне формування податкового кредиту за рахунок зазначених операцій, що підтверджено Довідкою-висновком головного державного ревізора-інспектора другого відділу слідчого управління розслідування кримінальних проваджень Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України.

Проведеними у провадженні слідчими діями встановлено, що ОСОБА_4 тісно спілкується та надає вказівки гр. ОСОБА_5 , яка виконує функції бухгалтера, безпосередньо за погодженням з організатором протиправної схеми ОСОБА_4 здійснює формування та реєстрацію податкових документів підконтрольних СГД, в тому числі погоджує питання по сумам та контрагентам, на які здійснюється оформлення документів по безтоварним операціям (так званий «продаж імпортного ПДВ»).

У погоджених із ОСОБА_4 питаннях ОСОБА_5 спілкується з клієнтами-набувачами податкового кредиту, обговорюючи питання щодо перерахування грошових коштів з рахунків ризикових суб`єктів господарської діяльності транзитної ланки на рахунки підконтрольних підприємств-імпортерів, їх подальше обготівкування (у залегендованій формі), питання реєстрації податкових накладних, тощо.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження, за результатами проведеного аналізу податкових баз та поданої податкової звітності (АІС«Податковий блок» та АІС «Архів податкової звітності» (реєстр податкових накладних)) встановлено групу компаній, які по документам були «покупцями» товарів від імпортерів, та які мали інших спільних контрагентів та за сукупністю ознак є транзитними підприємствами, що обслуговують протиправні схеми з мінімізації податкових зобов`язань підприємствам реального сектору, до якої входили: ТОВ"Нодіус" (код ЄДР 39343623), ТОВ "Кесон Трейд" (код ЄДР 40030622), ТОВ"Ресурстехнопостачзбутвпровадження" (код ЄДР 40026862), ПП"Сучасний Дім і Ко" (код ЄДР 33056060), ТОВ "Марсель Груп" (код ЄДР 39118186), ТОВ "Буд-Інвестментз" (код ЄДР 38451504), ПП "Тео-Пак" (код ЄДР 30965021), ТОВ "Ельсінор Білдінг" (код ЄДР 38865300), ПП"Принт-сервіс" (код ЄДР 33227489), ТОВ "Інвест Лайв" (код ЄДР 39619355).

Зазначеними СГД протягом 2016-20117 років придбано податкового кредиту з ПДВ у підприємств-імпортерів фруктів, підконтрольних особам встановленим у кримінальному провадженні №32016110200000067 на загальну суму понад 5,2 млн. грн. ПДВ.

Вбачається, що через названу групу компаній здійснюється документальне оформлення руху імпортованих фруктів без реального їх придбання, а сформований за рахунок цих операцій податковий кредит використовується для подальшого протиправного формування та мінімізації податку.

Через специфіку протиправної діяльності по сприянню в ухиленні від сплати податків підконтрольні підприємства, задіяні в схемі, «працюють» 2-5 місяців, а потім замінюються на інші.

Додатково в ході аналізу встановлено ризикові СГД, які задіяні в протиправні схемі на даний час: ТОВ "Пролайт Плюс" (код ЄДР 40542363), ТОВ"Лайтпром Про" (код ЄДР 40864656), ТОВ "Едіт Гранд" (код ЄДР 41123466), ТОВ "Джексон Лтд" (код ЄДР 41132135), ТОВ "ТБ "Меркурій" (код ЄДР 41203766), ТОВ «Сінара Груп» (код ЄДР 41267987), ТОВ «Юлмарт Плюс» (код ЄДР 41269227), ТОВ "Ханнер Груп" (код ЄДР 41130269), ТОВ "Кангар Компані" (код ЄДР 41134845).

В усіх підприємств відкрито рахунки у ПАТ «СберБанк» (МФО 320627), а починаючи з квітня 2017 року рахунки відкриті у АТ «Укрбудінвест Банк» (МФО380377).

В ході аналізу ЦБД АІС «Податковий блок» встановлено, що у ТОВ «Ханнер груп» (код ЄДР 41130269) відкрито розрахункові рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 ПАТ "СБЕРБАНК" (код МФО 320627). На зазначені рахунки надходять грошові кошти набуті злочинним шляхом.

Вказані грошові кошти, що надходять на рахунки ТОВ «Ханнер груп» фактично використовуються невстановленими особами в схемах із незаконного формування податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки, а також для використання їх банківських рахунків для зняття готівкових коштів.

Зібрані досудовим розслідуванням матеріали дають підставу вважати, що вказана група осіб використовувала реквізити зазначених вище юридичних в схемах незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат для підприємств платників податку, а кошти отримані від такої діяльності, у подальшому знімалися готівкою, з банківських рахунків ФСПД та поверталися замовникам, за мінусом відсотків, які утримуються за зняття готівки.

Таким чином, існують достатні підстави вважати, що кошти на рахунку ТОВ «Ханнер груп» є доказом злочину, які набуті злочинним шляхом.

Крім цього, слідство на підставі зібраних під час досудового розслідування матеріалів стверджує, що на вказаний банківський рахунок підприємства ТОВ «Ханнер груп» надходили та витрачались з нього грошові кошти для функціонування незаконного формування схемного податкового кредиту, а також з метою прикриття незаконної діяльності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та інших осіб з надання послуг з переводу грошових коштів з безготівкової форми в готівкову.

Відомості щодо надходження таких коштів та їх переведення у готівку, перебувають у володінні та зберігаються лише в банківській установі де відкрито та обслуговуються рахунок клієнта, та містять відомості, що є предметом доказування у кримінальному провадженні впливають на визначення розміру завданих державному бюджету збитків у вигляді несплати податків та кваліфікацію дій службових осіб зазначених суб`єктів господарської діяльності, являються джерелом доказів, а тому виклик в судове засідання службових осіб банківської установи призведе до передчасного розголошення відомостей, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, які заплановано провести з метою збирання доказів, у зв`язку з чим існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів.

Враховуючи вищевикладене, є всі підстави вважати, що грошові кошти які знаходяться на вищезазначеному банківському рахунку, містять ознаки речових доказів та отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Також є всі підстави вважати, що грошові кошти з зазначеного рахунку можуть бути перераховані на розрахункові рахунки інших юридичних/фізичних осіб, що призведе до їх втрати і унеможливить відшкодування завданих державі збитків та забезпечення заявленого в майбутньому цивільного позову.

Отже, з метою запобігання протиправним діям з використанням банківських рахунків, припинення злочинної діяльності та в подальшому відшкодування спричинених збитків, забезпечення можливих у майбутньому цивільних позовів та конфіскації майна, а також збереження речових доказів, виникла необхідність у накладенні арешту на банківські рахунки вищезазначеного підприємства, які відкрито у відповідній банківській установі, зокрема видаткової частини рахунків за виключенням податкових платежів до бюджетів усіх рівнів.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших юридичних та фізичних осіб завдано не буде, так як зазначене підприємство створено/придбано виключно з метою прикриття незаконної діяльності.

Згідно ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється лише в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, крім випадків, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму». Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми.

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами визнаються гроші отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, а також гроші у будь-якій валюті готівкою або безготівковій формі, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, за наявності достатніх підстав вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 162 КПК України, до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать:

1) інформація, що знаходиться у володінні засобу масової інформації або журналіста і надана їм за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;

2) відомості, які можуть становити лікарську таємницю;

3) відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій;

4) конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю;

5) відомості, які можуть становити банківську таємницю;

6) особисте листування особи та інші записи особистого характеру;

7) інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв`язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо;

8) персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних;

9) державна таємниця.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.27 КПК України, кримінальне провадження у закритому судовому засіданні здійснюється, якщо провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом.

Крім того, відповідно до ст. 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформація яка містить таємницю досудового розслідування є таємною, адже її розголошення може завдати шкоди особі, суспільству і державі. При цьому, порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.

Відповідно до ст.222 КПК України, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.387 КК України розголошення без дозволу прокурора, слідчого даних досудового розслідування є кримінально-карним діянням.

Відповідно до п.2 «Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень», внесенню до Реєстру підлягають усі судові рішення судів загальної юрисдикції. У разі коли судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення.

Прокурором та слідчим не надається дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що матеріали досудового розслідування у кримінальних провадженнях є таємними, так як містять охоронювану законом таємницю і таємницю досудового розслідування, розголошення яких може завдати шкоди особі, суспільству і державі, дозвіл на розголошення відомостей досудового розслідування не наданий, виникла необхідність у розгляді цього клопотання у закритому судовому засіданні і оприлюдненні рішення суду за цим клопотанням з виключенням інформації, яка підлягає захисту від розголошення, а саме: назви та коди ЄДРПОУ підприємств, персональні дані осіб, в тому числі їх прізвище, ім`я, по-батькові, номери банківських рахунків та іншу охоронювану законом інформацію.

Тому прокурор просив накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку та заборонити відчужувати кошти з банківського рахунку (в частині видаткових операцій, крім обов`язкових платежів до бюджету та для виплати заробітної плати), відкритих в ПАТ "СБЕРБАНК" (код МФО 320627) для ТОВ «Ханнер груп» (код ЄДР 41130269), а саме на рахунках: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 (українська гривня), станом на дату, годину та хвилину отримання ухвали суду та в подальшому зупинити видаткові операції по цьому рахунку. Зобов`язати службових осіб ПАТ "СБЕРБАНК" (код МФО 320627) надати Прокурору Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_6 , старшому слідчому першого відділу кримінальних розслідувань СУФР ОДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_7 або уповноваженій ними особі за дорученням, негайно надати тимчасовий доступ до інформації про залишок на рахунку у формі довідки, на момент накладення арешту на вищевказаний рахунок та виписку по рахунку з моменту відкриття по момент виконання ухвали, та в подальшому надавати дану інформацію про залишок коштів на запит зазначених осіб.

У судове засідання прокурор не з`явився, про день слухання спраи повідомлявся належним чином.

У судовому засіданні - представник ТОВ «Ханнер груп», заперечував проти накладення арешту, просив у задоволенні клопотання відмовити.

У відповідності до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання розглядається без повідомлення представників власника майна оскільки це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Клопотань, щодо фіксації процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування від учасників не надходило.

Враховуючи припис ст. 107 КПК України, суд вважає за можливе розглянути вказане клопотання без фіксації технічними засобами.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, оглянувши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку учасників процесу, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Києво-Святошинською місцевою прокуратурою Київської області здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні №32016110200000067 від 01.07.2016 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України.

Як вбачається із клопотання та доданих до нього матеріалів, відомості щодо юридичної особи ТОВ «ХАННЕР ГРУП», на майно якої просить накласти арешт позивач, або її посадових осіб до Єдиного реєстру досудових розслідувань не внесено. Представники ТОВ «ХАННЕР ГРУП» не є підозрюваними, обвинуваченими або особами, яка в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Жоден з посадових осіб ТОВ «ХАННЕР ГРУП» не притягнутий до відповідальності шляхом оголошення про підозру.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з положеннямиКонституції УкраїнитаЗакону України «Про міжнародні договори і угоди»чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950р.) (далі Конвенція) учасником яких є Україна. Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Втручання має бути законним, тобто здійснене на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (foreseeable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цьогозаконув суспільстві та в окремих осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності(рішенняпосправі«Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ст. 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Однак, клопотання про накладення арешту не містить належного обґрунтування та доказів того, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати майна, настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Окрім того прокурор у судовому засіданні не обґрунтував, яким саме чином існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що майно на яке просить накласти арешт, є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення вказане майно має до розслідування вчинених злочинів, вважаю що у даному провадженні заявник не довів необхідності у накладенні арешту на грошові кошти, а тому відповідно до ч. 1ст. 173 КПК Українице є підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 170-174, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№32016110200000067 від 01.07.2016 р. - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Київської області протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1