Постанова

від 13.11.2017 по справі 802/1806/17-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 листопада 2017 р. Справа № 802/1806/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Вінницького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області до Закритого акціонерного товариства "Євроресурс" про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Вінницьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області (далі - ВВУВДФСС України у Вінницькій області, відділення, позивач) з позовом до Закритого акціонерного товариства "Євроресурс" (далі - ЗАТ "Євроресурс", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1134,30 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" в установлений строк не була здійснена сплата страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі (вх.№22849 від 26.10.17 р.). Одночасно зазначив, що позов підтримує у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення поштової кореспонденції за адресою місцезнаходження, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Однак, повідомлення про вручення поштового відправлення повернулося до суду із відміткою поштового відділення зв'язку: "за закінченням встановленого строку зберігання".

Згідно з частиною одинадцятою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

За наведених вище обставин, враховуючи направлення судової кореспонденції відповідачу за місцем реєстрації, вважається, що останній належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Згідно частини четвертої статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Таким чином, враховуючи заяву представника позивача та належне повідомлення відповідача, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін відповідно до частини шостої статті 128 КАС України в порядку письмового провадження. При цьому, відповідно до положень статті 41 КАС України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до розрахункової відомості за 3 квартал 2008 року від 14.10.2008 р. та звіту щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, заборгованість відповідача, яка утворилась станом на 01.01.2011 роки складає 1 134,30 грн. грн. (а.с.4,5).

Так, правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, народженням дитини та необхідністю догляду за нею, у разі смерті, а також надання послугіз санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей, визначаються Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” (далі- Закон №2240-1) .

Згідно до статті 1 Закону №2240-1 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів (ч. 1 ст. 9 Закону №2240-1 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі- Закон № 2181 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що контролюючими органами є органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом.

Із положень статті 23 Закону №2240-1 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), випливає, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Платники страхових внесків, зазначені у частинах другій та третій статті 6 цього Закону, сплачують страхові внески до Фонду в повному розмірі в порядку та в строки, визначені страховиком.

Згідно абзацу 5 пункту 7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

          На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

          Відповідно до статті 8 Закону №2240-1 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) спори, що виникають з правовідносин за цим Законом, вирішуються органами Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в порядку, встановленому статутом Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, та в судовому порядку.

          Частиною другою статті 30 Закону №2240-1 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується.

Як встановлено судом, відповідно до пункту 1 Порядку стягнення та обліку заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 30.11.2010 р. № 31 та п. 3.3 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 червня 2001р. № 16, відповідачем до Фонду подано звіт щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів, який є документом в якому страхувальник самостійно узгоджує суму заборгованості по страховим внескам до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

У даному звіті за 2 квартал 2017 року та розрахунковій відомості за 3 квартал 2008 р., відповідач самостійно визначив прострочену заборгованість в сумі 1134,30 грн., яка вважається узгодженою з дня подання такого (звіту).

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт погашення відповідачем заборгованості по страховим внескам, а відтак, суд доходить висновку про обґрунтованість звернення Вінницького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області з позовом щодо її стягнення.

Відповідно до положень статей 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 86 КАС України).

Вирішуючи питання щодо судових витрат у справі, суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір” позивач звільнений від сплати судового збору. Відтак позивачем при подачі позову до суду судовий збір не сплачувався.

А тому, керуючись положеннями статті 94 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Євроресурс" (вул.Гніванське шосе, 11, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 31741263) на користь Вінницького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області (вул. Стрілецька,16а, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 41436198) заборгованість в сумі 1 134,30 (однієї тисячі сто тридцять чотири гривні 30 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя           Воробйова Інна Анатоліївна