Постанова

від 13.11.2017 по справі 805/3422/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2017 р.                                                   Справа № 805/3422/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Галатіна О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську в Донецькій області до Комунального клінічного лікувально-профілактичного закладу “Донецький обласний протипухлинний центр” про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій на суму 142754,40 грн., суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Комунального клінічного лікувально-профілактичного закладу “Донецький обласний протипухлинний центр” про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій на суму 142754,40 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Громадяни, працюючі в Комунальному клінічному лікувально-профілактичному закладі “Донецький обласний протипухлинний центр”, були зайняті на роботах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до п. п. “а”-“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” № 1788-ХІІ від 5 листопада 1991 року (зі змінами та доповненнями), і їм відповідно до вказаного Закону призначено пенсію.

За відповідачем рахується заборгованість перед Пенсійним фондом України у м. Краматорську Донецької області в сумі 142754,40 грн., по відшкодуванню сум пенсій, призначених відповідно до пунктів “а”-“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, яка виникла за період з липня – вересень 2017 року, у тому числі по відшкодуванню на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту “а” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, понесених у розмірі – 142754,40 грн. - витрати позивача на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, понесених за вказаний період.

Позивачем направлялись підприємству повідомлення з розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пенсій. В установлений законом строк суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до п. п. “а”-“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, позивачу не було відшкодовано. Станом на момент звернення до суду вказана сума боргу підприємством не сплачена, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Представник позивача через відділ діловодства та архівної роботи надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заперечень або інших заяв до суду не надходило.

При прийнятті рішення по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач, Комунальний клінічний лікувально-профілактичний заклад “Донецький обласний протипухлинний центр” (код ЄДРПОУ 01989935, вул. Орджонікідзе, буд. 31, м. Краматорськ, Донецька область, 84307), в стані припинення не перебуває.

Комунальний клінічний лікувально-профілактичний заклад “Донецький обласний протипухлинний центр” перебуває на обліку в УПФУ у м. Краматорську Донецької області, як страхувальник. Ці обставини підтверджені відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем правомірно призначені та виплачені пенсії на пільгових умовах особам, які працювали на підприємстві відповідача та які були зайняті на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 та Списком № 2, що підтверджується довідками про розмір призначеної і фактично отриманої пенсій, довідками про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

За період з липня-вересень 2017 року позивачем здійснено витрати на виплату і доставку працівникам товариства відповідача пенсій, призначених на пільгових умовах на підставі пунктів “а”-“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, на загальну суму 142754,40 грн.

Позивачем направлялись відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам відповідача відповідно до п.п. “а”-“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за період з липня-вересень 2017 року на загальну суму 142754,40 грн.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 58 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом ПФУ.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 року N 2464-VI, п. 7 ч. 1 ст. 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Таким чином, позивач у справі – орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством, відносно платників страхових внесків.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, працівникам відповідача правомірно призначені та виплачені пенсії відповідно до п. “а” та п. “б – з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

За змістом п. 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів “в”-“е” та “ж” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за Списком № 1 покриваються підприємствами та організаціями.

На момент набрання чинності Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року “Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, відповідно п.п. 1 та 2.

Згідно абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону України “Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” для платників збору, визначених п.п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Відповідно абз. 3 п. 1 ст. 4 Закону України “Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлена ставка збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абз. 4 п. 1 ст. 2 цього Закону. Оскільки судом встановлено, що спір стосується, зокрема, і стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту “б”-“з” ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, суд вважає, що на відповідача у справі покладений обов'язок щодо покриття витрат на виплату та доставку пенсій призначеним за Списком № 2.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до п.п. "а", "б-з" ч. 1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, покриваються підприємствами та організаціями.

Винятком із цього правила є лише порядок покриття витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оскільки за змістом абз. 5 п. 1 п. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виплата пенсій таким особам здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то і витрати на виплату та доставку пільгових пенсій покриваються за рахунок Пенсійного фонду та Державного бюджету України відповідно.

Однак, специфіка такого порядку полягає в особливостях пенсійного забезпечення зазначених осіб. Так, зі змісту ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення” вбачається, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років. Таким чином, аналіз положень п. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у контексті положень ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення” дає підстави для висновку про те, що порядок за якого витрати на доставку пільгових пенсій покриваються до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України, стосується лише витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам за умов, передбачених ст. 14 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.

Оскільки судом встановлено, що спір стосується стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за Списком № 1 та Списком № 2, суд вважає, що на відповідача у справі покладений обов'язок щодо покриття витрат на виплату та доставку пенсій таким особам.

Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” розроблена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.

Згідно із п. 6.1 Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно п. 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій.

За приписами п. 6.8 Інструкції № 21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідні розрахунки у встановлений Законом термін у добровільному порядку відповідачем не виконані.

Враховуючи наведене, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 122-154, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

                              П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську в Донецькій області до Комунального клінічного лікувально-профілактичного закладу “Донецький обласний протипухлинний центр” про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій на суму 142754,40 грн. – задовольнити.

Стягнути з Комунального клінічного лікувально-профілактичного закладу “Донецький обласний протипухлинний центр” (код ЄДРПОУ 01989935) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську в Донецькій області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» та пунктів «б»-«з» ст. 13 Закону України від 05.11.2011 № 1788 «Про пенсійне забезпечення» за період з липня по вересень 2017 року в сумі – 142754 (сто сорок дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                             Галатіна О.О.