Постанова

від 08.11.2017 по справі 806/2356/17

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2017 року м.Житомир справа № 806/2356/17

категорія 6.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В., Господарчук І.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Житомир" до Державного реєстратора Черняхівського районного управління юстиції Житомирської області ОСОБА_2, Черняхівської районної державної адміністрації, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні відповідача: Фермерське господарство "Полісся-Агрос", ОСОБА_3, Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення №28805586 від 18.03.2016 року,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Регіон Житомир" звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора Черняхівського районного управління юстиції Житомирської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №28805586 від 18.03.2016.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач користується земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Ксаверівської сільської ради Черняхівського району, на підставі договору оренди землі, укладеного з власником земельної ділянки. Однак, в подальшому позивачу стало відомо, що відповідачем проведено державну реєстрацію права оренди на ту ж земельну ділянку за ФГ "Полісся-Агрос". Вказане рішення державного реєстратора позивач вважає протиправними, оскільки, право оренди спірних земельних ділянок вже було зареєстроване за ТОВ "Агро-Регіон-Житомир" і на час проведення оскаржуваної реєстраційної дій договір оренди, укладений із власником земельної ділянки, був чинним. Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з"явився, повідомлений про розгляд справи належним чином.

Представник відповідача - Черняхівської районної державної адміністрації в судове засідання не з"явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Треті особи в судове засідання не з"явилися, повідомлені про розгляд справи належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.

Встановлено, що 24.02.2011 між ОСОБА_3 (орендодавець) та ТОВ "Агро-Регіон-Житомир" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться на території Ксаверівської сільської ради Черняхівського району Житомирської області, з кадастровим номером 1825685000:07:000:0002 загальною площею 3,0656 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Договір укладено на 10 років.

Вказаний договір було зареєстровано у відділі Держкомзему у Черняхівському районі 30.03.2012 за №182560004002387. (а.с.9-10)

Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2016 з вказаним орендодавцем на зазначену земельну ділянку був укладений договір оренди з ФГ "Полісся-Агрос"( а.с.56-57) та державним реєстратором Черняхівського районного управління юстиції ОСОБА_2, проведено державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за Фермерським господарством "Полісся-Агрос", про що у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис №28805586 від 18.03.2016.

Вказані обставини підтверджені Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. (а.с.8)

Позивач вважає, що відповідачем фактично здійснено подвійну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку діям відповідача, суд виходить з наступного.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав), згідно зі ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV (в редакції на час вчинення реєстраційної дії), - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV передбачено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та речові права, похідні від права власності, зокрема, право оренди (суборенди) земельної ділянки.

У ч.3, 4 ст. 3 Закону № 1952-IV установлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Відносини із реєстрації договорів оренди землі, на час укладення позивачем договорів оренди земельних ділянок, регулювалися, зокрема, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV, Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1021 "Про затвердження Порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі".

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ст. 20 Закону України "Про оренду землі" укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки стає чинним лише з дня державної реєстрації цього права.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з ч.5 ст.126 ЗК ( у редакції до 01.01.2013) право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованого відповідно до закону або договором оренди землі та договором відчуження права оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

У п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 11.02.2010 №1878 вказано, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

У разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до 01.01.2013 у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Державна реєстрація права на землю, в тому числі і права оренди, у період укладання згаданого договору оренди між позивачем та власником, здійснювалась у порядку, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1021 "Про затвердження Порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі", органами Держземагентства.

У відповідності до пункту 11 Порядку ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, дата внесення запису до Книги записів є датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

Згідно п. 16-1 Порядку ведення Книги записів, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється після державної реєстрації земельної ділянки. Державна реєстрація здійснюється шляхом внесення відповідних відомостей до Книги записів.

Таким чином, державна реєстрація договорів оренди землі, відповідно до законодавства, яке діяло у 2012 році здійснювалася територіальними органами земельних ресурсів шляхом ведення Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі.

Таким чином, до 01.01.2013 право оренди земельних ділянок виникало з моменту реєстрації територіальними органами земельних ресурсів договорів оренди землі та з огляду на приписи ч.4 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV таке право оренди, що виникло до набрання чинності цим законом, визнається дійсним.

В ході розгляду справи встановлено, що в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (Розділ 4) Відділу Держкомзему в Черняхівському районі вчинено запис від 30.03.2012 щодо реєстрації договору оренди спірної земельної ділянки між ОСОБА_3 та ТОВ "Агро-Регіон-Житомир".

Даний факт підтверджується наявною у матеріалах справи копією запису №001214, вчиненого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею (Розділ 4). Оригінал цієї Книги був оглянутий судом в ході розгляду справи.(а.с.91)

Надані суду докази, свідчать про те, що державна реєстрація договорів оренди між орендодавцем та позивачем по справі була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення договірних відносин.

Також суд враховує, що договір набрав чинності з моменту державної реєстрації, тому строк його дії ще не сплинув. Доказів розірвання такого договору у встановленому законом порядку у матеріалах справи не міститься .

Разом з тим, як встановлено судом, державним реєстратором Черняхівського районного управління юстиції ОСОБА_2, проведено державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку за Фермерським господарством "Полісся-Агрос", про що у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис №28805586 від 18.03.2016.

Згідно ч.3 ст.10 Закону № 1952-IV (станом на момент вчинення реєстарційної дії) державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Частина 7,8 цієї статті передбачено, що під час подання заяви про державну реєстрацію прав заявник зобов'язаний повідомити державного реєстратора про наявність встановлених законом обтяжень речових прав на нерухоме майно.

У разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.

Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.

Черговість розгляду заяв щодо одного об'єкта нерухомого майна застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що саме державний реєстратор як суб'єкт владних повноважень, з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та уникнення подвійної реєстрації повинен запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01 січня 2013 року.

При цьому суд зазначає, що реєстрація договорів оренди землі за новим орендарем можлива лише після реєстрації угод про розірвання договорів оренди землі з попереднім орендарем.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст.24 Закону № 1952-IV у державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Таким чином, подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, зокрема тих, які є невід'ємною частиною договору оренди цієї ділянки, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав за іншою особою, є передбаченою у статті 24 Закону № 1952-ІV підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 30.03.2016 № 21-1434а15 та від 15.11.2016 по справі № 825/1287/15-а.

Судом встановлено, що державним реєстратором державним реєстратором Черняхівського районного управління юстиції ОСОБА_2 зареєстровано право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1825685000:07:000:0002 за Фермерським господарством "Полісся-Агрос", тоді як договір оренди на цю земельну ділянку, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ "Агро-Регіон-Житомир" зареєстрований у відділі Держкомзему у Черняхівському районі Житомирської області 30.03.2012.

При цьому, суд відмічає, що докази того, що договір оренди укладений між позивачем та орендодавцем визнаний недійсним відсутні, державна реєстрація припинення речового права ТОВ "Агро-Регіон-Житомир" на спірну земельну ділянку на підставі договору оренди землі не здійснювалась, а здійснена відділом Держкомзему у Черняхівському районі державна реєстрація такого договору на даний час не скасована та є чинною.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем проведено державну реєстрацію іншого речового права оренди земельної ділянки за ФГ "Полісся-Агрос" без дотримання вимог законодавства, а саме: не здійснено дій щодо встановлення факту відсутності або наявності зареєстрованого права оренди землі, що в свою чергу призвело до подвійної реєстрації права оренди на одні і ті ж самі земельні ділянки. А це, є недопустимим, оскільки зумовлює ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям, адже право оренди у них виникло з моменту реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 29 вересня 2015 року у справі №21-760а15.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду достатню кількість доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку порушені права позивача підлягають захисту не інакше як шляхом визнання протиправним та скасування запису, внесеного Державним реєстратором Черняхівського районного управління юстиції Житомирської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за Фермерським господарством "Полісся-Агрос" №28805586 від 18.03.2016 кадастровий номер 1825685000:07:000:0002 площею 3,0656 га, з огляду на що позов задовольняє у повному обсязі.

Керуючись статтями 86,94,158-162,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати запис, внесений Державним реєстратором Черняхівського районного управління юстиції Житомирської області ОСОБА_2 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за Фермерським господарством "Полісся-Агрос" №28805586 від 18.03.2016 кадастровий номер 1825685000:07:000:0002 площею 3,0656 га.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст постанови виготовлено: 14 листопада 2017 р.