Постанова

від 13.11.2017 по справі 821/1220/17

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/1220/17 Херсонський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кисильової О.Й.,

суддів: Бездрабка О.І., Попова В.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного агенства рибного господарства України, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного агентства рибного господарства України (далі - відповідач-1), Управління охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області (далі - відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача-1 від 27.07.2017 року № 67-ТО про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області;

- зобов'язати відповідача-1 поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області;

- зобов'язати відповідача-1 після поновлення позивача на посаді заступника начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області, перевести його на посаду заступника начальника Управління Держрибагенства у Херсонській області;

- зобов'язати відповідача-2 виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2017 року по 08.08.2017 року у розмірі 2584,00 грн.

Позивач та відповідач-2 у судове засідання не з'явилися, подавши клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи відповідач-1 у судове засідання не прибув, не повідомивши про причини неявки та не надіславши заяви про розгляд справи за його відсутності.

Ухвалою від 03.11.2017 року суд ухвалив розгляд даної справи здійснювати у письмовому провадженні.

Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що з 08.05.2013 року обіймав посаду заступника начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області та наказом відповідача-1 від 27.07.2017 року № 67-ТО був звільнений за п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із ліквідацією відповідача-2. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області є юридичною особою публічного права, функції та повноваження якого передані новоутвореному Управлінню Держрибагенства у Херсонській області, тобто фактично відбулась реорганізація відповідача-2, відтак звільнення необхідно було проводити із дотриманням всіх прав та гарантій працівників, передбачених КЗпП України. Посилаючись на ч. 2 ст. 22, ч. 1 та 2 ст. 87 Закону України "Про державну службу", позивач зазначає, що у разі реорганізації державного органу, переведення державного службовця на рівнозначну посаду здійснюється без проведення конкурсу. У свою чергу звільнення з підстав, передбачених цим Законом, допускається у разі, якщо державного службовця неможливо перевести на іншу посаду відповідано до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення. Всупереч вказаним нормам відповідач-1 не запропонував позивачу рівноцінну чи нижчу посаду в новоутвореному органі, незважаючи на те, що посада заступника начальника в Управлінні Держрибагенства у Херсонській області не була скорочена, тобто була вакантна. Крім того, відповідач-1 звільнив позивача у період відпустки, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 40 КЗпП України. Наказ про звільнення підписаний першим заступником Голови, тобто особою, яка не мала повноважень на прийняття рішення про звільнення ОСОБА_1 Зазначені вище порушення законодавства, на думку позивача, є підставою для скасування спірного наказу та поновлення на посаді, з якої звільнено ОСОБА_1, а також зобов'язання відповідача-1 перевести позивача на посаду заступника начальника в новоутвореному органі та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач-1 подав письмове заперечення проти позову, зі змісту якого слідує, що Держрибагентством України при звільненні позивача були дотримані всі вимоги Кодексу законів про працю України. Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року № 894 "Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства" (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2016 року № 86) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Держрибагентства за переліком згідно з додатком 1. Правонаступником майна територіальних органів Держрибагентства, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Держрибагентство. Наказом Держрибагентства № 369 від 30.11.2015 року прийнято рішення до кінця 2015 року ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства рибного господарства України. Відповідач-1 повідомив ОСОБА_1 про ліквідацію відповідача-2, попередивши про наступне вивільнення, з яким останній ознайомлений 02.12.2015 року, та запропонувавши посаду головного спеціаліста відділу економічного аналізу, планування та статистики Управління з питань державної власності, економічного розвитку Держрибагентства України, від якої ОСОБА_1 відмовився. Відповідач-1 відмітив, що призначення на посаду державних службовців здійснюється за результатами конкурсу. Наказом від 15.09.2016 року № 307 оголошено конкурс на зайняття вакантних посад керівників та заступників територіальних органів Держрибагентства України, проте ОСОБА_1 не виявив бажання брати участь у конкурсі. Кодекс законів про працю України не забороняє звільняти працівника із займаної посади у період відпустки у разі повної ліквідації підприємства. Наказ про звільнення позивача прийнято першим заступником Голови Держрибагентства України ОСОБА_2, так як Голова Держрибагентства ОСОБА_3 перебував у щорічній відпустці. Зважаючи на відсутність порушень законодавства при прийнятті рішення про звільнення позивача, відповідач-1 просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Наказом Голови Державного агентства рибного господарства України від 08 травня 2013 року № 40-ТО ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області як такого, що успішно пройшов конкурсний відбір із присвоєнням 10 рангу державного службовця.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року №894 "Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства" (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2016 року № 86) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Держрибагентства за переліком згідно з додатком 1 (пункт 1 постанови), правонаступником майна територіальних органів Держрибагентства, що ліквідуються згідно з пунктом 1 цієї постанови, є Держрибагентство (пункт 3 постанови).

30 листопада 2015 року Державним агентством рибного господарства України прийнято наказ № 369 "Про ліквідацію територіальних органів Держрибагентства України", яким, крім іншого, передбачено: ліквідувати до кінця 2015 року як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства рибного господарства України згідно з Додатком № 1 (п.1); утворити комісії з ліквідації територіальних органів Державного агентства рибного господарства України та затвердити голів комісій (п.2), в тому числі і Комісію з ліквідації Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області; затвердити орієнтовний план заходів, пов'язаних із ліквідацією територіальних органів Державного агентства рибного господарства України (п.3); попередити начальників та заступників начальників територіальних органів про наступне вивільнення у зв'язку із ліквідацією територіальних органів Державного агентства рибного господарства України (п.4).

Позивача ознайомлено з попередженням про його подальше вивільнення від 02 грудня 2015 року, що підтверджується наказом від 30 листопада 2015 року № 369 та не заперечується позивачем.

25 листопада 2016 року ОСОБА_1 запропоновано посаду головного спеціаліста відділу економічного аналізу, планування та статистики Управління з питань державної власності, економічного розвитку та державних закупівель Держрибагентства України, з якою позивач ознайомився 06.12.2016 року, подавши заяву про згоду на переведення за умови надання службового житла у місті Києві, так як позивач проживає у місті Херсоні.

Наказом першого заступника Голови Державного агентства рибного господарства України ОСОБА_2 від 27липня 2017 року № 67-ТО ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області з 31.07.2017 року відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Надаючи оцінку законності звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Херсонській області було утворено як територіальний орган Держрибагентства 17.04.2007 року із статусом юридичної особи (код ЄДРПОУ 35028260).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року № 894 "Питання функціонування територіальних органів Державного агентства рибного господарства" ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Держрибагентства, правонаступником майна яких є Держрибагентство (пункт 3 постанови).

За приписами статті 104 ЦК України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Отже, у разі ліквідації юридичної особи її права та обов'язки не переходять до іншої юридичної особи.

Таким чином постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року №894 ліквідовано територіальні органи Держрибагентства України, у тому числі Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства у Херсонській області.

У пункті 6 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року №1074 зазначено, що права та обов'язки органів виконавчої влади переходять у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Варто відмітити, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року №894 ліквідовано не центральний орган державної влади, а його територіальні органи. Даною постановою не визначено кому передаються функції, зокрема, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області перебуває у стані припинення у зв'язку з ліквідацією, про що 15.12.2015 року внесено запис до ЄДР.

Отже, посилання ОСОБА_1 на те, що у даному випадку відбулася реорганізація відповідача-2 є безпідставним.

Відповідно до преамбули Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII), цей Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, а також визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Згідно зі статею 30 Закону № 3723-ХІІ державна служба припиняється у випадках, визначених цією статтею, та за загальними підставами, передбаченими Кодексом законів про працю України.

Відповідно до пункту 1 частини статті 87 Закону № 3723-ХІІ підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

За приписами частини 1 статті 1 Кодексу законів про працю України зазначений Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих.

Беручи до уваги те, що правовідносини щодо припинення публічної служби внаслідок ліквідації публічного органу нормами Закону № 3723-XII не врегульовані, суд дійшов висновку, що при розгляді даної справи застосуванню підлягають норми Кодексу законів про працю України (зі змінами та доповненнями).

Підстави припинення трудового договору визначені статтею 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), за приписами частини 4 якої припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП).

Частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення працівників у зв'язку зі зміною в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Тобто, обов'язок власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові перед звільненням переведення на іншу роботу виникає у випадку, якщо можливо здійснити таке переведення.

Відповідач-1 запропонував позивачу переведення на посаду головного спеціаліста одного із Управлінь Держрибагентства України, проте згоду на таке переведення ОСОБА_1 фактично не дав, оскільки вважав таке переведення можливим за умови забезпечення його службовим житлом. Інших посад позивачу запропоновано не було.

Про наступне вивільнення відповідач-1 попередив позивача 02.12.2015 року, тобто з дотримання умов, передбачених ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 згідно наказу від 11.07.2017 року № 74-В перебував у відпустці з 17.07.2017 року по 04.08.2017 року у той час, як звільнений із займаної посади 31.07.2017 року.

Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (ч. 3 ст. 40 КЗпП).

Таким чином, посилання позивача на порушення відповідачем-1 вимог КЗпП є безпідставними, оскільки трудовий Кодекс не забороняє звільняти працівника у період відпустки у разі ліквідації підприємства чи установи.

Відповідно до частини 5 статті 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" керівники та заступники керівників територіальних органів центрального органу виконавчої влади призначаються на посади та звільняються з посад керівником центрального органу виконавчої влади відповідно до законодавства про державну службу.

Згідно наказу від 21.07.2017 року № 288-Вп Голова Держрибагентства ОСОБА_3 перебував у відпустці у період з 24.07.2017 року по 28.07.2017 року включно.

Таким чином, у період з 24.07.2017 року по 28.07.2017 року обов'язки Голови Держрибагентства виконував його перший заступник ОСОБА_2

Суд не бере до уваги посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що згідно Розподілу функціональних обов'язків та повноважень між Головою Держрибагентства України, його першим заступником та заступником, затвердженого наказом Держрибагентства від 06.09.2016 року № 294 у новій редакції від 21.07.2017 року, у першого заступника Голови немає повноважень на звільнення керівників та заступників територіальних органів Держрибагентства, зважаючи на ту обставину, що у період перебування Голови Держрибагентства України у відпустці його обов'язки виконує перший заступник.

Суд відмічає, що перебування у відпустці Голови Держрибагентства України і покладення виконання його обов'язків на період відпустки на першого заступника проектує на останнього усі повноваження керівника.

Таким чином, оскільки судом не встановлено порушення відповідачем-1 вимог законодавства при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із ліквідацією відповідача-2, підстави для скасування наказу про звільнення від 27.07.2017 року № 67-ТО відсутні, відтак вимоги про зобов'язання поновити позивача на посаді та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач-1, приймаючи оскаржуваний наказ, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами, а тому в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 11. 71, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив :

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Державного агенства рибного господарства України, Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії, виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Головуюча: Кисильова О.Й.

Судді: Бездрабко О.І.

ОСОБА_4

кат. 12.3