Рішення

від 14.09.2010 по справі 2-1031/2010

ПЕРШОТРАВНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІВЦІВ

Єдиний унікальний номер 2-1031/2010

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2010 року.

Першотравневий районний сул м. Чернівці в складі:

головуючого судді Скуляка І.А.,

при секретарі Калініченко С.Б.,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_2 Чернівецької міської ради про визнання дублікату свідоцтва про право власності недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду до відповідачів з позовом про визнання дублікату свідоцтва про право власності недійсним, посилаючись на те, що 05 вересня 2002 року між ним та його батьком ОСОБА_3 було укладено договір дарування будинку №14-А з належними надвірними спорудами по вул.Бориспільській в м.Чернівці, згідно якого він отримав в дар від батька вищевказаний будинок, договір було посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №14418. Вказаний будинок належав ОСОБА_3 на праві приватної власності, що підтверджувалося свідоцтвом про право приватної власності на житловий будинок, видане 14 серпня 2002 року ОСОБА_2 Чернівецької міської ради, та зареєстрованим в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації 16 серпня 2002 року. 19 жовтня 2009 року його батько ОСОБА_3 помер. Зазначає, що 02 лютого 20910 року він звернувся до ЧКОБТІ з заявою про реєстрацію вищевказаного договору дарування та отримання витягу про реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно на його ім'я. Однак на дане звернення 04 лютого 2010 року він отримав відмову у реєстрації договору, оскільки ЧКОБТІ зазначило, що подані документи не відповідають вимогам встановленим Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та не відповідають заявленим правам, враховуючи подальшу реєстрацію 16 грудня 2005 року права власності ОСОБА_3 на підставі дублікату Свідоцтва про право власності від 14.08.2002 року, виданого 14.12.2005 року. Зазначає, що договір дарування, укладений 05 вересня 2002 року не даний момент не скасовано, не розірвано, не визнано недійсним. По даному договору дарування він прийняв дарунок в дар, та разом із цим прийняв всі правовстановлюючі документи відносно будинку №14-А з належними надвірними спорудами по вул.Бориспільській в м.Чернівці. В зв'язку із відмовою в реєстрації права власності він позбавлений можливості реалізувати свої права як власник майна, та зазначає, що дублікат свідоцтва про право власності був виданий після укладення договору дарування.

Просить суд, згідно уточнених позовних вимог, визнати недійсним дублікат Свідоцтва про право власності на нерухоме майно будинок №14-а з належними надвірними спорудами по вул.Бориспільській у м.Чернівці від 14.08.2002 року, виданого 14.12.2005 року Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації на ім'я ОСОБА_3.

В судове засідання позивач не звернувся, від його представника ОСОБА_5 до суду надійшла заява, в якій вона просить справу розглядати за відсутності позивача, змінені позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.

Представник відповідача ЧКОБТІ в судове засідання не з'явився, від представника відповідача ЧКОБТІ ОСОБА_6 надійшло заява до суду, в якій він просить справу розглядати за його відсутності, не заперечував проти задоволення змінених позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 ЧМР в судове засідання повторно не з'явився, хоча повідомлявся про час та місце розгляду справи. Згідно ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Внаслідок чого суд вважає, що можливо розглянути справу за відсутності представника відповідача ЧМР, оскільки у справі наявні достатні матеріали про права та взаємовідносини сторін. Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши наявні у справі письмові докази, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право приватної власності на житловий будинок від 14.08.2002 року за адресою вул.Бориспільска,14-А, в м.Черінвці, на підставі чого 16.08.2002 року було зареєстровано право приватної власності за громадянином ОСОБА_3 в реєстрову книгу №124 за реєстровим №14418 стор.321. /а.с.40/

05 вересня 2002 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено договір дарування житлового будинку, який був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4, згідно якого ОСОБА_1 прийняв в дар від ОСОБА_3 житловий будинок, що знаходиться в м.Чернівці по вул.Бориспільській під №14-А, даний будинок належав ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок від 14.08.2002 року. /а.с.5/

Відповідно до ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно п.1 ч.1 ст.346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

У ч.1 ст. 717 ЦК України зазначено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

У відповідності до ч.2 ст.719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ч.ч.1,4 статті 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття, прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Як вбачається із копії паспорта громадянина України ОСОБА_3 він проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1. /а.с.7/

Отже позивач на виконання зобов'язання, яке випливає з договору дарування житлового будинку від 05 вересня 2002 року виконав взяття на обов'язки та отримав від батька ОСОБА_1 ключі від будинку по вул.Бориспільскій,14-А, в м.Чернівці та правовстановлюючі документи відносно нього, тобто ОСОБА_1 здійснив дії, підтверджують прийняття дару.

Даний договір дарування на даний момент, не розірваний та не визнаний недійсним, тобто є

чинним, та таким, що відповідає вимогам встановленим в ЦК України.

14.12.2005 року ОСОБА_3 за його заявою взамін втраченого свідоцтва було видано дублікат

свідоцтва право приватної власності на житловий будинок від 14.08.2002 року, та було зареєстровано будинок по вул.Бориспільскій,14-А, в м.Чернівці в ЧКОБТІ на праві приватної власності за ОСОБА_3 16.12.2005 року, що підтверджується копією витягу від 16.12.2005 року та дубліката свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок. /а.с.40-42/

Як вбачається із копії свідоцтва про смерть 19 жовтня 2009 року ОСОБА_3 помер. /а.с.4/

02.02.2010 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ЧКОБТІ з заявою про реєстрацію договору дарування на житловий будинок від 14.08.2002 року житлового будинку за адресою вул.Бориспільска,14-А, в м.Чернівці та видачу витягу про реєстрацію прав власності на даний житловий будинок, однак 04.02.2010 року начальником ЧКОБТІ йому було відмовлено у прийняті на реєстрацію вказаного дарування житлового будинку по вул.Бориспільській 14-А, в м.Чернівці, так як, подані документи не відповідають вимогам Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно затвердженого Наказом Мінюста Ураїни від 07.02.2002 року №7/5 із врахуванням подальшої реєстрації 16.12.2005 року права власності за ОСОБА_3 на підставі дублікату Свідоцтва про право власності від 14.08.2002 року, виданого 14.12.2005 року./а.с.4,8/

Судом встановлено, що позивач не звертався до органів реєстрації права власності на нерухоме майно після укладення договору дарування аж до 02.02.2010 року тобто більше ніж вісім років .

Тобто враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що після укладення договору дарування від 05.09.2002 року житловий будинок по вул.Бориспільскій,14-А, в м.Чернівці є власністю позивача, який набув права власності на підставі даного договору дарування, а відповідно ОСОБА_3 здійснивши відчуження шляхом дарування даного житлового будинку своєму синові ОСОБА_1 перестав бути власником даного майна.

Таким чином ОСОБА_3 був прихований від державного реєстратора прав щодо нерухомого майна той факт, що на момент написання заяви про видачу дубліката свідоцтва про права власності на житловий будинок та реєстрації в єдиному державному реєстрі прав власності, він відчужив будинок по вул.Бориспільскій,14-А, в м.Чернівці шляхом дарування соєму синові ОСОБА_7

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Окрім того, чинним українським законодавством чітко не передбачено в який строк після набуття права власності щодо нерухомого майна, має бути зареєстровано в порядку передбаченому Наказом Мінюсту України від 07.02.2002 № 7/5 Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно власником право власності щодо нерухомого майна, яке його приватною власністю, а тому, суд прийшов до висновку, що власник може реалізувати своє право реєстрації в любий зручний для нього час.

У підпункті а п.8.1. розділу VIII Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно затвердженого Наказом Мінюсту України 07.02.2002 № 7/5 зазначено, що оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам на підставі документів, установлених законодавством, які підтверджують право власності на об'єкти нерухомого майна та не віднесені до правовстановлювальних документів, передбачених у додатку 2 до вказаного Положення.

Згідно п.п.6,13 додатку №2 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав затвердженого Наказом Мінюсту України від 07.02.2002 № 7/5 свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане органом місцевого самоврядування та дублікат правовстановлювального документа, виданий нотаріусом, органом місцевого самоврядування, органом приватизації, копія архівного правовстановлювального документа, видана державним архівом, - відносяться до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.

Отже, як вбачається, із викладеного та із аналізу зазначених правових норм, видачі свідоцтва про право власності та оформлення права власності на нерухоме майно здійснюється органами місцевого самоврядування, а не органами технічної інвентаризації, реєстратор яких здійснює, лище реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи в судовому засіданні суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, враховуючи те, що дублікат свідоцтва про право власності від 14.08.2002 року, виданий 14.12.2005 року, було видано ОСОБА_3, який на момент видачі дубліката відчужив житловий будинок по вул.Бориспільській, 14-А в м.Чернівці, а тому не мав права на звернення до державного реєстратору БТІ із заявою про видачу дубліката свідоцтва, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині визнання недійсним дубліката Свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок №14-А по вул. Бориспільській у м.Чернівці від 14.08.2002 року, виданий 14.12.2005 року Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради, а не ЧКОБТІ, на ім'я ОСОБА_3.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 15-16,321,328,346,717,719,720 ЦК України, ст. ст. 3-5, 57-58,60,64,88,174,208-209, 212-215,218,223, 224-228, 294-295 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_2 Чернівецької міської ради про визнання дублікату свідоцтва про право власності недійсним задовольнити.

Визнати недійсним дублікат Свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок №14-А по вул.Бориспільській у м.Чернівці від 14.08.2002 року, виданий 14.12.2005 року Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради на ім'я ОСОБА_3.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, поданою ним протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернівецької області через Першотравневий районний суд м.Чернівці протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Першотравневого

районного суду м.Чернівці ОСОБА_8