Рішення

від 09.11.2017 по справі 902/910/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 листопада 2017 р. Справа № 902/910/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "ГОПР-БУД"

(вул. Комарова, 6, м. Гола Пристань Херсонська область, 75600)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 44239,42 грн.

за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "ГОПР-БУД" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 44 239,42 грн., з яких 39 744,00 - основний борг, 3 700,54грн. - відсотки за користування чужими коштами, 794,88 грн. - штраф за невиконання обов'язку з поставки товару.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 20.10.2016р. між ПП ГОПР-БУД та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу паливних брикетів №14, за умовами якого відповідач зобов'язався передати у власність позивача паливні брикети на загальну суму 39 744,00 грн.. На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок відповідача попередню оплату в розмірі 39 744,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №51 від 30.11.2016р., однак відповідач товар не поставив, кошти не повернув. Неналежне виконання умов договору стало підставою для нарахування та стягнення, крім суми попередньої оплати в розмірі 39 744,00 грн., 3700,54грн. відсотків за користування чужими коштами, та штрафу за невиконання обов'язку з поставки товару в сумі 794,88грн. Вказані обставини й стали підставою звернення з позовом до суду.

Ухвалою суду від 28.09.2017 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/910/17 та призначено її до розгляду на 09.11.2017р.

На визначену судом дату представники не з'явилися. Про час та місце слухання справи повідомлені завчасно та належним чином, що стверджується поштовими повідомленнями - позивачу - вх. № 6223 від 17.10.2017р., відповідачу - вх.№6080 від 11.10.2017р. (а.с.43,44).

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останніх в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів.

При цьому суд констатує, що сторонами не подано жодного клопотання, заяви, телеграми, в тому рахунку і щодо перенесення розгляду справи, її відкладення чи неможливості забезпечити участь в судовому засіданні своїх представників.

За викладених вище обставин справу розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20 жовтня 2016 року між Приватним підприємством ГОПР-БУД (позивач, за договором Покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, за договором Продавець) укладено договір купівлі-продажу №14, згідно з предметом якого Продавець зобов'язується на умовах та в порядку, передбачених даним договором, в кількості та за цінами, зазначеними в накладних, що є невід'ємними частинами даного Договору та є специфікаціями в розумінні цього Договору, передати у власність покупця паливні брикети (далі за текстом - Товар), які належать йому на праві власності, а покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором прийняти Товар і сплатити за нього визначену грошову суму.

Загальна ціна Договору складається із загальної суми поставок (партій Товару). Ціна партії товару визначається в накладній (п.2.1. Договору).

Вартість товару визначається у рахунках-фактурах та накладних до кожної партії товару окремо. Після сплати попередньої оплати Покупцем вартість товару не може бути змінена (п.2.3 Договору).

Покупець зобов'язується оплатити товар шляхом попередньої оплати у розмірі 100% від вартості товару, безготівковим перерахунком коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання рахунку-фактури (п.2.4. Договору).

Оплата товару Покупцем здійснюється на підставі рахунків-фактур виданих Постачальником (п.2.5. Договору).

Поставка товару здійснюється на умовах FCA на склад продавця, с. Журавлине, вул. Леніна,23, Літинський р-н Вінницька обл. (п.2.6. Договору).

Продавець, окрім іншого, зобов'язаний передати покупцеві товар на протязі 5 (п'ять) календарних днів з дати отримання коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.6.2.3. Договору )

В разі порушення Продавцем термінів поставки товару, зазначених у п.6.2.3. Договору, або за відмову від відвантаження Товару, продавець зобов'язаний сплатити на користь Покупця штраф в розмірі два відсотки від суми партії товару, яка повинна була поставлятися згідно оплаченого рахунку-фактури (п.7.3. Договору).

У випадку поставки товару у кількості, яка не відповідає кількості, яка вказана в рахунку-фактурі та накладних Продавець зобо"язаний протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту надіслання письмового повідомлення здійснити поставку товару у кількості, яка відповідає умовам цього Договору. Транспортні витрати несе Продавець (п.7.4. Договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 30 червня 2017 року або до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором. В разі, якщо будь-яка з Сторін не надала письмового попередження про свій намір припинити дію договору у зв'язку з закінченням терміну його дії, цей договір вважається продовженим кожен раз на такий самий термін (п.10.1. Договору).

Як свідчать матеріали справи, відповідачем 26.11.2016 року виставлено позивачу рахунок № 17 на оплату товару (брикет паливний) в кількості 22,08 тонн на суму 39744,00 грн. (а.с.14).

Позивачем 30.11.2016 року перераховано на рахунок відповідача обумовлену Договором вартість товару, про що свідчить платіжне доручення №51 від 30.11.2016р.(а.с.15).

З метою досудового врегулювання спору позивач цінним листом з описом вкладення, направив на адресу відповідача претензію № 002 від 10.04.2017 року в якій просив повернути сплачені грошові кошти згідно рахунку №17 від 28.11.2016р. у розмірі 39 744,00грн., а також сплатити нараховані штрафні санкції у розмірі 794,88грн. (а.с.16-17).

Вказана претензія повернулась на адресу позивача від ФОП ОСОБА_1 з відміткою пошти за закінченням терміну зберігання (а.с.18-20).

Доказів поставки товару позивачу або повернення попередньої оплати відповідачем суду не надано.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання здійснивши попередню оплату у розмірі 100% від загальної вартості товару відповідно до умов Договору, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з поставки оплаченого товару у строк передбачений умовами Договору.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо купівлі-продажу товару, за якими згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов'язок продавця передати товар покупцеві передбачений ст. 662 ЦК України, в якій зазначено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 ЦК України передбачено строк виконання обов'язку передати товар, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має право вимагати повернення зробленої ним на користь відповідача передплати за Договором, оскільки відповідач свої договірні зобов'язання належним чином не виконав, товар за договором не поставив.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач поставив позивачу товар, за який було проведено попередню оплату, а також відсутні докази повернення суми попередньої оплати.

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення 39 744,00 грн. попередньої оплати правомірною та обґрунтованою.

Що стосується вимоги про стягнення штрафу за невиконання обов'язку з поставки товару в сумі 794,88грн, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 7.3 Договору у разі порушення продавцем термінів поставки товару, зазначених у Відповідно до п. 7.3 Договору у разі порушення продавцем термінів поставки товару, зазначених у п.6.2.3. Договору, або відмову від відвантаження Товару , Продавець зобов'язаний сплатити на користь Покупця штраф у розмірі два відсотки від суми партії Товару, яка повинна була поставлятися згідно сплаченого рахунку-фактури.

За таких обставин, враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем строків поставки товару та непоставки товару за Договором купівлі-продажу №14 від 20.10.2016р. у загальній кількості 22,08 тонн на суму 39 744,00грн., суд дійшов висновку в обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу, нарахованого за непоставку товару в розмірі 2% від суми партії товару, яка повинна була бути поставлена, в сумі 794,88грн.

Що стосується вимоги про стягнення відсотків за користування чужими коштами в сумі 3700,54грн. за період з 07.12.2016р. по 21.08.2017р., то в їх задоволенні слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до положень ч.3 ст.693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з договору купівлі-продажу №14 від 20.10.2016р., останній не містить умови про розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, які повинен сплатити відповідач при непоставці оплаченого товару.

Позивач, підставою стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами вказав ст. 1048 ЦК України (якщо договором не вставновлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України).

З огляду на зазначене, позивач, визначаючи розмір процентів, посилається за аналогією закону на ст. 1048 ЦК України - проценти за договором позики.

Статтею 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Відтак аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин.

У статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами внаслідок договору купівлі-продажу №14 від 20.10.2016р. не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.

З огляду на зазначене підстави для застосування аналогії закону, передбаченої статтею 8 ЦК України, як підстави для задоволення позовних вимог про стягнення 3700,54 грн. процентів за користування безпідставно одержаними грошовими коштами відсутні (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.07.2013 р. у справі №18/1372/12, від 20.08.2013 р. у справі №5016/1355/2012, від 15.04.2015 р. у справі №910/2899/14, постановах ВГСУ від 02.08.2016 р. у справі №910/1076/16, від 19.08.2015 р. у справі №910/27859/14, від 09.12.2013 р. у справі №904/4481/13, від 28.09.2010 р. у справі №9/67-38).

Отже, у стягненні з відповідача 3 700,54грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, з підстав, вказаних в позові, слід відмовити повністю.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог позивача.

З огляду на викладене позов підлягає частковому задоволенні.

Судові витрати підлягають розподілу за правилами ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства "ГОПР-БУД" (вул. Гагаріна, 37-А, м. Гола Пристань Херсонська область, 75600, код ЄДРПОУ 36400641) основний борг в сумі 39 744 (тридцять дев'ять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 00 коп., штраф за невиконання обов'язку з поставки товару в сумі 794 (сімсот дев'яносто чотири) грн. 88коп., 1 466 (одну тисячу чотириста шістдесят шість) грн. 16 коп. - витрат зі сплати судового збору.

3. В позові в частині стягнення відсотків за користування чужими коштами в сумі 3700,54грн. відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 14 листопада 2017 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Комарова, 6, м. Гола Пристань Херсонська область, 75600)

3 - відповідачу (АДРЕСА_1)