Рішення

від 09.11.2017 по справі 904/9118/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.11.2017 Справа № 904/9118/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОТРЕЙД", с. Крамарка, Магдалинівський район, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ХАРЧОВА ГІЛЬДІЯ", м. Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення 242 347,90 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Сирота М.О.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, представники за довіреністю № 01 від 08.11.2017

від відповідача: не з'явився

вільний слухач: ОСОБА_3

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОТРЕЙД" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ХАРЧОВА ГІЛЬДІЯ" (далі - відповідач) про стягнення 242 347,90 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки №050117-1 від 05.01.2017, в частині вчасного та повного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2017 порушено провадження у справі № 904/9118/17, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання на 09.11.2017.

09.11.2017 повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав, однак 09.11.2017 до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з несвоєчасним отриманням відповідної поштової кореспонденції та відсутністю у відповідача фактичної можливості станом на день розгляду справи оформити належним чином та надати суду правове обґрунтування, докази обставин заперечень щодо заявленого позову.

Щодо заяви відповідача про відкладення розгляду справи господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне:

- відповідач намагається ввести суд в оману щодо несвоєчасного отримання поштової кореспонденції, оскільки в матеріалах справи містяться реєстр Господарського суду Дніпропетровської області № 191 замовленої пошти з повідомленням по Україні від 26.10.2017 та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення з ухвалою суду від 23.10.2017 за штрихкодовим ідентифікатором 4903808729223, в якому зазначено, що 06.11.2017 поштове відправлення повернуто за зворотною адресою і 08.11.2017 вручено працівникам канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області. Таким чином, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2017 про порушення провадження у справі не була вручена відповідачеві та повернулася до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Дослідивши подане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами справи, оскільки:

По-перше, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

По-друге, ухвала про порушення провадження у справі №904/9118/17 була відправлена господарським судом на адресу відповідача 27.10.2017, надійшла до відділення зв'язку за адресою призначення (Кам'янське 31) 30.10.2017 та перебувала в цьому відділенні до 06.11.2017, що підтверджує витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення з ухвалою суду від 23.10.2017 за штрихкодовим ідентифікатором 4903808729223. Таким чином, у відповідача було достатньо часу для отримання поштового відправлення в відділенні зв'язку (7 днів) та виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2017 (10 днів).

Повноважний представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

У судовому засіданні 09.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначає, що 05.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОТРЕЙД" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ХАРЧОВА ГІЛЬДІЯ" (надалі - відповідач, покупець) укладений договір поставки № 050117-1 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар, зазначений у видаткових накладних (актах прийому-передачі), які є невід'ємною частиною цього договору. Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

За приписами п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється партіями протягом всього строку дії даного договору, в терміни, узгоджені сторонами. Партією вважається товар, вказаний у видатковій накладній (акті прийому-передачі).

Датою поставки є дата підписання видаткової накладної (акту прийому-передачі) обома сторонами (п. 3.2 Договору).

Згідно з умовами п. 3.5 Договору поставка вважається здійсненою в момент підписання покупцем видаткової накладної (акта прийому-передачі).

Відповідно до п. 4.1 Договору ціна товару узгоджується сторонами окремо при поставці кожної партії товару та зазначається у видатковій накладній на товар, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Покупець проводить оплату за кожну партію товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки (дати, зазначеної у видатковій накладній (акті прийому-передачі). Оплата, здійснена в цей термін, вважається своєчасною.

Згідно з п. 5.2 Договору оплата проводиться в національній валюті України в безготівковому вигляді, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (якщо інше не передбачено специфікацією) або іншим законним способом.

У разі несвоєчасної поставки оплаченого товару постачальник виплачує покупцю пеню за кожен день прострочення поставки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п. 9.1 Договору).

Відповідно до п. 13.8 Договору сторони домовилися, що акт звірки взаємних розрахунків є документом, що підтверджує зобов'язання боржника сплатити зазначену в цьому акті суму.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2018 року, а в частині грошових зобов'язань - до їх повного виконання сторонами (п. 12.1 Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору він поставив відповідачу 9 партій передбаченого Договором товару, що підтверджують:

- видаткові накладні №86 від 27.02.2017 на суму 33 000,00 грн., №92 від 03.03.2017 на суму 33 000,00 грн., №111 від 17.03.2017 на суму 13 200,00 грн., №155 від 14.04.2017 на суму 20 340,00 грн., №169 від 26.04.2017 на суму 20 340,00 грн., №194 від 16.06.2017 на суму 20 340,00 грн., №179 від 29.06.2017 на суму 64 410,00 грн., №199 від 14.08.2017 на суму 20 340,00 грн., №196 від 18.09.2017 на суму 57 467,50 грн. (арк.с. 14-22);

- рахунки на оплату №86 від 27.02.2017, №93 від 03.03.2017, №88 від 17.03.2017, №154 від 14.04.2017, №168 від 26.04.2017, №192 від 16.06.2017, №194 від 29.06.2017, №195 від 02.08.2017, №198 від 14.08.2017 (арк.с. 23-31);

- товарно-транспортні накладні №34/1 від 27.02.2017, №05 від 03.03.2017, №23 від 17.03.2017, №22 від 14.04.2017, №30/1 від 26.04.2017, №01 від 16.06.2017, №03 від 29.06.2017, №03 від 14.08.2017 (арк.с. 32-39).

За твердженням позивача, відповідно до зазначених видаткових накладних він поставив відповідачу товар на загальну суму 282 407,50 грн., відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар у розмірі 66 000,00 грн., внаслідок чого у позивача виникла заборгованість за Договором перед відповідачем у розмірі 216 407,50 грн. Позивач також зауважує, що відповідач підписав акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 по 18.09.2017.

За неналежне виконання відповідачем свого обов'язку щодо вчасного розрахунку за отриманий товар позивач на підставі п. 9.1 Договору нарахував пеню в розмірі 18 307,17 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст.625 ЦК України позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 5 348,63 грн. та 3% річних у розмірі 2 284,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 216 407,50 грн., пеню в розмірі 18 307,17 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 348,63 грн. та 3% річних у розмірі 2 284,60 грн., а всього 242 347,90 грн.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічна норма міститься у ст. 712 Цивільного кодексу України відповідно до якої, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Положеннями ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 216 407,50 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки:

- Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки №050117-1 від 05.01.2017, а саме: несвоєчасну та неповну оплату за поставлений позивачем товар, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 216 437,50 грн.

У позовній заяві позивач допустив описку в сумі вартості поставленого товару за видатковою накладною № 196 від 18.09.2017, а саме: "57 437,50 грн." замість "57 467,50 грн.", та здійснив розрахунок загальної суми основного боргу за Договором з допущенням арифметичної помилки. Враховуючи, що суд не може виходити за межі заявлених вимог, заяви про уточнення позовних вимог від позивача не надходило, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі, в заявленому позивачем розмірі 216 407,50 грн.

- Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

- Відповідач визнав себе зобов'язаною особою, виходячи зі здійснення часткової оплати заборгованості та підписання ОСОБА_2 звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2017 по 18.09.2017 без будь-яких претензій та зауважень.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі вищевказаної норми закону позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 2 284,60 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5 348,63 грн.

Розрахунок 3% річних судом перевірений та визнаний таким, що зроблений з допущенням арифметичних помилок. Після перерахунку, проведеного судом в системі "Законодавство", 3% річних складають 2 271,70 грн., з яких:

- за видатковою накладною №86 від 27.02.2017 - 327,71 грн.;

- за видатковою накладною №92 від 03.03.2017 - 432,91 грн.;

- за видатковою накладною №111 від 17.03.2017 - 211,56 грн.;

- за видатковою накладною №155 від 14.04.2017 - 277,52 грн.;

- за видатковою накладною №169 від 26.04.2017 - 257,45 грн. (позивач зазначив 257,00грн., тому підлягає задоволенню в розмірі 257,00 грн.);

- за видатковою накладною №194 від 16.06.2017 - 172,19 грн. (позивач зазначив 172,00 грн., тому підлягає задоволенню в розмірі 172,00 грн.);

- за видатковою накладною №179 від 29.06.2017 - 476,46 грн. (позивач зазначив 476,00 грн., тому підлягає задоволенню в розмірі 476,00 грн.);

- за видатковою накладною №199 від 14.08.2017 - 75,23 грн. (позивач зазначив 75,00 грн., тому підлягає задоволенню в розмірі 75,00 грн.);

- за видатковою накладною №196 від 18.09.2017 - 42,51 грн. (позивач зазначив 42,00 грн., тому підлягає задоволенню в розмірі 42,00 грн.).

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 2 271,70 грн.

Розрахунок інфляційних втрат судом перевірений та визнаний таким, що зроблений з допущенням арифметичних помилок. Після перерахунку, проведеного судом в системі "Законодавство", інфляційні втрати складають 5 031,42 грн., з яких:

- за видатковою накладною №111 від 17.03.2017 - 795,93 грн.;

- за видатковою накладною №155 від 14.04.2017 - 1 034,08 грн.;

- за видатковою накладною №169 від 26.04.2017 - 1 034,08 грн.;

- за видатковою накладною №194 від 16.06.2017 - 427,51 грн.;

- за видатковою накладною №179 від 29.06.2017 - 1 353,77 грн.;

- за видатковою накладною №199 від 14.08.2017 - 406,80 грн. (позивач зазначив 386,05 грн., тому підлягає задоволенню в розмірі 386,05 грн.).

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 5 031,42 грн.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно з п. 9.1 Договору в разі несвоєчасної поставки оплаченого товару постачальник виплачує покупцю пеню за кожен день прострочення поставки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

На підставі пункту 9.1 Договору позивач нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений товар у розмірі 18 307,17 грн.

Розрахунок пені судом перевірений та визнаний таким, що зроблений з допущенням арифметичних помилок. Після перерахунку, проведеного судом в системі "Законодавство", пеня складає 18 181,98 грн., з яких:

- за видатковою накладною №86 від 27.02.2017 - 2 895,43 грн.;

- за видатковою накладною №92 від 03.03.2017 - 3 484,27 грн.;

- за видатковою накладною №111 від 17.03.2017 - 1 674,77 грн. (нарахування за 182 дні);

- за видатковою накладною №155 від 14.04.2017 - 2 327,12 грн.;

- за видатковою накладною №169 від 26.04.2017 - 2 153,25 грн.;

- за видатковою накладною №194 від 16.06.2017 - 1 434,95 грн.;

- за видатковою накладною №179 від 29.06.2017 - 3 970,48 грн.;

- за видатковою накладною №199 від 14.08.2017 - 626,92 грн. (позивач зазначив 154,47 грн., тому підлягає задоволенню в розмірі 154,47 грн.);

- за видатковою накладною №196 від 18.09.2017 - 354,25 грн. (позивач зазначив 87,24 грн., тому підлягає задоволенню в розмірі 87,24 грн.).

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме: у розмірі 18 181,98 грн.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

За приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 509, 512, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43, 44, 49, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОТРЕЙД" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ХАРЧОВА ГІЛЬДІЯ" (далі - відповідач) про стягнення 242 347,90 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКА ХАРЧОВА ГІЛЬДІЯ" (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Сировця, буд. 4, код ЄДРПОУ 39206914) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОАГРОТРЕЙД" (51142, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Крамарка, вул. Центральна, 84-Г, код ЄДРПОУ 39889777) заборгованість у розмірі 216 407,50 грн. (двісті шістнадцять тисяч чотириста сім грн. 50 коп.), пеню в розмірі 18 181,98 грн. (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят одна грн. 98 коп.), 3% річних у розмірі 2 271,70 грн. (дві тисячі двісті сімдесят одна грн. 70 коп.), інфляційні втрати у розмірі 5 031,42 грн. (п'ять тисяч тридцять одна грн. 42 коп.), витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 628,39 грн. (три тисячі шістсот двадцять вісім грн. 39 коп.).

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.11.2017.

Суддя ОСОБА_4