Рішення

від 08.11.2017 по справі 910/17988/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2017Справа №910/17988/17

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

за участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта , м. Полтава

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінком Кредит , м. Київ

про стягнення 3 661,03 грн.

За участю представників:

від позивача: Дещенко А.С.

від відповідача: Слободянюк А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Нова пошта звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінком Кредит про стягнення 16 517,84 грн., з яких: 13 372,80 грн. - заборгованість за договором, 1 276,67 грн. - пеня, 1 525,74 грн. - 30% річних, 342,63 грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №100953 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 04.02.2016 в частині здійснення оплати наданих послуг на суму 13 372,80 грн., що стало підставою для нарахування пені, 30% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2017 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 08.11.2017.

02.11.2017 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив, оскільки 10.10.2017 спірну заборгованість було повністю сплачено, а також вказав про безпідставність нарахування пені, 30% річних та інфляційних втрат, посилаючись на несвоєчасне надання позивачем рахунків на оплату.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю Нова пошта заявило вимоги про стягнення 3 661,03 грн., з яких: 1 386,35 грн. - пеня, 1 657,36 грн. - 30% річних, 617,32 грн. - інфляційні втрати.

За приписами частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачені частиною четвертою статті 22 Господарського процесуального кодексу України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Оскільки подана позивачем заява відповідає приписам статті 22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята судом до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги про стягнення 3 661,03 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову надала заперечення.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні складено протокол, який долучений до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

04.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Нова пошта (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінком Кредит (замовник) укладено договір №100953 про надання послуг з організації перевезення відправлень (далі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого експедитор зобов'язався за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення, а замовник зобов'язався їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що загальна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж 2 банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку-фактури.

У пункті 8.1 Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його підписання та діє протягом 1 року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. У разі, якщо ні одна зі сторін договору письмово за 30 календарних днів до закінчення згідно з цим договором не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, строк дії договору пролонгується (продовжується) на один рік на тих самих умовах.

Матеріали справи не містять доказів припинення Договору станом на дату звернення позивача до суду.

На виконання умов Договору позивачем були надані відповідачу послуги з організації перевезення відправлень, що підтверджується складеними сторонами актами здачі прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 13 372,80 грн., а саме актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №НП/2-0133926 від 30.04.2017 на суму 8 466,55 грн., №НП/2-0138904 від 10.05.2017 на суму 619,00 грн., №НП/2-0145180 від 20.05.2017 на суму 2 931,50 грн., №НП/2-0168646 від 31.05.2017 на суму 1 081,25 грн., №НП/2-0187654 від 20.06.2017 на суму 214,50 грн., №НП/2-0201319 від 30.06.2017 на суму 60,00 грн.

Вказані акти наданих послуг підписані відповідачем без заперечень та зауважень, а також скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінком кредит .

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошових зобов'язань з оплати наданих послуг за договором №100953 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 04.02.2016.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає договір №100953 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 04.02.2016 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами договір є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм статей 929-935 Цивільного кодексу України, статті 316 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Матеріалами справи (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №НП/2-0133926 від 30.04.2017, №НП/2-0138904 від 10.05.2017, №НП/2-0145180 від 20.05.2017, №НП/2-0168646 від 31.05.2017, №НП/2-0187654 від 20.06.2017, №НП/2-0201319 від 30.06.2017) підтверджується надання позивачем відповідачу послуг транспортного експедирування на загальну суму 13 372,80 грн.

Статтею 931 Цивільного кодексу України визначено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось судом, у пункті 5.1 Договору сторони передбачили, що оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж 2 банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку-фактури.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та пункту 5.1 Договору, з огляду на факт підписання актів наданих послуг відповідачем, останній повинен був оплатити надані позивачем послуги в строк протягом 2 банківських днів після підписання відповідного акту. Відтак, станом на час розгляду справи строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Як вбачається з матеріалів справи (платіжне доручення №1684 від 10.10.2017 на суму 13 372,80 грн.), надані позивачем послуги вартістю 13 372,80 грн. були оплачені відповідачем у повному обсязі, однак з порушенням строку, встановленого пунктом 5.1 Договору.

При цьому, посилання відповідача на обставини несвоєчасного виставлення позивачем рахунків є безпідставними, приймаючи до уваги, що в пункті 5.1 Договору сторони встановили строк для оплати послуг експедитора тривалістю 2 банківські дні після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку-фактури . У даному випадку судом враховано, що акти наданих послуг відповідачем підписано, заперечень щодо вартості послуг не висловлено, а самі акти містять реквізити банківського рахунку позивача, внаслідок чого господарський суд дійшов висновку, що відсутність рахунку-фактури на оплату не звільняє замовника від виконання ним своїх грошових зобов'язань за Договором.

Твердження представника відповідача про невідповідність дати, вказаної в наданих позивачем актах, дійсній даті їх підписання також не приймаються судом до уваги, оскільки такі доводи не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.3.1 Договору передбачено, що за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору, зокрема, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з оплати наданих послуг не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.

При перевірці наданого позивачем розрахунку пені судом встановлено, що позивачем безпідставно включено до періоду прострочення день, в який відповідачем було сплачено заборгованість, а саме 10.10.2017.

За перерахунком суду, сума пені за прострочення відповідачем грошових зобов'язань складає 1377,35 грн., з яких:

- 921,11 грн. пеня за прострочення оплати 8 466,55 грн. за актом №НП/2-0133926 від 30.04.2017 за період з 05.05.2017 по 09.10.2017;

- 62,93 грн. пеня за прострочення оплати 619,00 грн. за актом №НП/2-0138904 від 10.05.2017 за період з 15.05.2017 по 09.10.2017;

- 279,26 грн. пеня за прострочення оплати 2 931,50 грн. за актом №НП/2-0145180 від 20.05.2017 за період з 24.05.2017 по 09.10.2017;

- 94,05 грн. пеня за прострочення оплати 1 081,25 грн. за актом №НП/2-0168646 від 31.05.2017 за період з 05.06.2017 по 09.10.2017;

- 16,01 грн. пеня за прострочення оплати 214,50 грн. за актом №НП/2-0187654 від 20.06.2017 за період з 23.06.2017 по 09.10.2017;

- 3,99 грн. пеня за прострочення оплати 60,00 грн. за актом №НП/2-0201319 від 30.06.2017 за період з 05.07.2017 по 09.10.2017.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 1 377,35 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що сторонами у пункті 5.5 Договору було визначено інший розмір процентів річних від простроченої суми, а саме 30% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Враховуючи, що господарським судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих послуг, вимоги про стягнення 30% річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 5.5 Договору, ґрунтуються на нормах закону.

За перерахунком суду, сума 30% річних за прострочення відповідачем грошових зобов'язань складає 1 646,56 грн., з яких:

- 1 099,49 грн. 30% річних за прострочення оплати 8 466,55 грн. за актом №НП/2-0133926 від 30.04.2017 за період з 05.05.2017 по 09.10.2017;

- 75,30 грн. 30% річних за прострочення оплати 619,00 грн. за актом №НП/2-0138904 від 10.05.2017 за період з 15.05.2017 по 09.10.2017;

- 334,91 грн. 30% річних за прострочення оплати 2 931,50 грн. за актом №НП/2-0145180 від 20.05.2017 за період з 24.05.2017 по 09.10.2017;

- 112,86 грн. 30% річних за прострочення оплати 1 081,25 грн. за актом №НП/2-0168646 від 31.05.2017 за період з 05.06.2017 по 09.10.2017;

- 19,22 грн. 30% річних за прострочення оплати 214,50 грн. за актом №НП/2-0187654 від 20.06.2017 за період з 23.06.2017 по 09.10.2017;

- 4,78 грн. 30% річних за прострочення оплати 60,00 грн. за актом №НП/2-0201319 від 30.06.2017 за період з 05.07.2017 по 09.10.2017, а відповідні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При здійсненні судом перерахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом встановлено, що сума інфляційних за спірний період становить 617,57 грн., тобто є більшою, ніж сума нарахована позивачем, у зв'язку з чим, враховуючи межі позовних вимог, вимоги на стягнення інфляційних втрат у сумі 617,32 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінком Кредит пені в сумі 1 377,35 грн., 30% річних в сумі 1 646,56 грн. та інфляційних втрат в сумі 617,32 грн.

Інша частина вимог (пеня в сумі 9,00 грн. та 30% річних в сумі 10,80 грн.) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фінком Кредит (03127, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, буд. 100/2; ідентифікаційний код 38683372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Нова пошта (36039, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Європейський, буд. 57; ідентифікаційний код 31316718) пеню в сумі 1 377 (одна тисяча триста сімдесят сім) грн. 35 коп., 30% річних в сумі 1 646 (одна тисяча шістсот сорок шість) грн. 56 коп., інфляційні втрати в сумі 617 (шістсот сімнадцять) грн. 32 коп. та судовий збір у розмірі 1 591 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто одна) грн. 35 коп.

3 . У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 08.11.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.2017.

Суддя В.В. Князьков