Рішення

від 03.11.2017 по справі 910/14907/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2017Справа №910/14907/17 За позовом Приватного підприємства "Компанія "АЛД-ТРЕЙД"

до Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей"

про стягнення 41 143,15 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача Дубовець А.Л., керівник

Васильєв О.М., довіреність б/н від 10.01.2016

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Приватне підприємство "Компанія "АЛД-ТРЕЙД" (далі-позивач) подало на розгляд Господарського суду міста Києва позов до Приватного підприємства "Консалтингова фірма "Прометей" про стягнення 41 143,15 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2017 порушено провадження у справі № 910/14907/17 та призначено розгляд на 13.10.2017.

В судове засідання 13.10.2017 представник позивача з'явився, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Суд вирішив відкласти судовий розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача.

Ухвалою суду від 13.10.2017 відкладено розгляд справи на 03.11.2017.

В судове засідання 03.11.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судове засідання 03.11.2017 представник відповідача повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №0103042802542.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 03.11.2017 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 03.11.2017 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, судом з'ясовано наступне.

01.03.2017 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було укладено договір поставки товарів (продукції) №0317-8, відповідно до умов якого постачальник передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставка кожної партії товару покупцеві здійснюється на підставі замовлень, які надаються постачальнику з допомогою факсимільного зв'язку, електронною поштою або засобами, котрі фіксують зміст та дату замовлення.

Датою передачі партії товару вважається дата прийому-передачі товару, визначена у відповідній накладній, яка засвідчується відміткою покупця. (п. 4.4 Договору).

Згідно п. 5.1 Договору, покупець зобов'язаний оплатити постачальнику вартість (ціну) товару в строк: протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару (з дати підписання товарних накладних) шляхом безготівкового перерахування суми грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Відповідно до накладної №706 від 20.04.2017 позивач поставив відповідачеві товар на суму 31594,29 грн.

Позивач зазначив, що виконав взяті на себе відповідно до умов Договору зобов'язання, щодо поставки продукції тоді як відповідач порушив умови Договору в зв'язку із не оплатою поставленого товару.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідно до видаткової накладної №706 від 20.04.2017 поставлено відповідачеві товар на суму 31594,29 грн.

Як вбачається із матеріалів справи та відповідачем не спростовано, останній не виконав взяті на себе зобов'язання за Договором та не сплатив вартість товару у передбачений Договором строк.

Враховуючи наведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 31594,29 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки відповідачам порушено умови договору , щодо оплати товару.

З огляду на невиконання відповідачем умов Договору , позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 2656,18 грн., інфляційних втрат в розмірі 926,45 грн., річних в розмірі 306,80 грн., штраф в розмірі 3154,43 грн.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.3 Договору за порушення строків оплати товару, передбачених Договором , покупець сплачує постачальнику, на вимогу останнього суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

Згідно п. 6.4 Договору, сторони погодили, що у випадку затримку платежу за кожну окрему партію товару більше ніж на 60 календарних днів покупець додатково, крім пені, сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від вартості вказаної партії товару за кожний факт прострочення оплати кожної партії поставленого товару.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 2656,18 грн. та сума штрафу складає 3154,43 грн . Розрахунок пені та штрафу відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України .

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних з простроченої суми та інфляційних, суд вважає його обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 306,80грн. - 3% річних та 926,45 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн., суд зазначає наступне.

За приписами ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України витрати пов'язані з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України .

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

До матеріалів справи не надано копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси позивача, в зв'язку із чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача, щодо стягнення із відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 2500 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2 Стягнути із Приватного підприємства КОНСАЛТИНГОВА ФІРМА ПРОМЕТЕЙ (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 10, ідентифікаційний номер 30668980) на користь Приватного підприємства КОМПАНІЯ АЛД-ТРЙД (14000, м. Чернігів, вул. Кирпоноса, буд. 7, ідентифікаційний номер 36339076) основну заборгованість у розмірі 31594 ( тридцять одна тисяча п'ятсот дев'яносто чотири) грн.29 коп., пеню в розмір 2656 (дві тисячі шістсот п'ятдесят шість) грн. 18 коп., 3% річних в розмір 306 (триста шість) грн. 80 коп., інфляційні втрати в розмір 926 (дев'ятсот двадцять шість) грн. 45 коп., штраф в розмір 3154 (три тисячі сто п'ятдесят чотири) грн. 43 коп., судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн.

3. В іншій частині відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 09.11.2017

Суддя Мельник В.І.