Рішення

від 03.11.2017 по справі 910/13537/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03.11.2017Справа №910/13537/17 За позовом Приватного підприємства “Тедекс Мастила Україна” доТовариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Золотий урожай” простягнення 46681 грн. 31 коп. Суддя Отрош І.М. Представники сторін: від позивача:      не з'явились; від відповідача: не з'явилися. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: 11.08.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного підприємства “Тедекс Мастила Україна” з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Золотий урожай” про стягнення 46681 грн. 31 коп., з яких 44431 грн. 77 коп. основного боргу, 2008 грн. 52 коп. пені та 241 грн. 02 коп. 3% річних. Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства України та положень укладеного між сторонами Договору поставки № 24/04 від 24.04.2017 не у повному обсязі здійснив оплату товару, поставленого позивачем за видатковими накладними № НФ000956 від 19.05.2017 на суму 2611 грн. 40 коп., № НФ0000958 від 19.05.2017 на суму 4566 грн. 40 коп., № НФ000959 від 19.05.2017 на суму 13536 грн. 50 коп., № НФ000957 від 19.05.2017 на суму 9008 грн. 80 коп., № НФ000954 від 19.05.2017 на суму 17539 грн. 57 коп., № НФ000955 від 19.05.2017 на суму 9169 грн. 10 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 44431 грн. 77 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2008 грн. 52 коп. та 3% річних у розмірі 241 грн. 02 коп.  за період з 03.06.2017 по 07.08.2017. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2017 порушено провадження у справі № 910/13537/17, розгляд справи призначено на 29.09.2017. Судове засідання, призначене на 29.09.2017, не відбулось. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 розгляд справи призначено на 17.10.2017. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 03.11.2017. Представник позивача у судове засідання 03.11.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103042823809. Представник відповідача у судове засідання 03.11.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням 0103042823817. Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989). Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань сторін про відкладення розгляду справи та процесуальні строки розгляду спору, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами. У судовому засіданні 03.11.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Дослідивши надані суду докази, суд ВСТАНОВИВ: 24.04.2017 між Приватним підприємством “Тедекс Мастила Україна” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Золотий урожай” (покупець) укладено Договір на поставку товару № 24/04 на відстрочення оплати, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар в асортименті, кількості та за ціною, вказаними в заявці та погодженої сторонами письмово, в тому числі за допомогою факсимільного або електронного зв'язку. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладною або за актом приймання-передачі, які після їх підписання сторонами мають юридичну силу специфікації, в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України. Відповідно до п. 2.1 Договору поставки № 24/04 від 24.04.2017 сукупна вартість товару, вказана у видаткових накладних (актах приймання-передачі), складає суму договору. Відповідно до п. 3.3 Договору поставки № 24/04 від 24.04.2017 моментом виконання обов'язку постачальника передати товар вважається дата отримання товару покупцем в місці поставки товару, вказаному у п. 3.1 договору, що підтверджується документально шляхом складання видаткової накладної або акту приймання-передачі. Видаткова накладна або акт приймання-передачі підписуються повноваженими представниками покупця та продавця. Згідно з п. 11.1 Договору поставки № 24/04 від 24.04.2017 цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2017. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки. Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. З аналізу Договору поставки № 24/04 від 24.04.2017 вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, тощо) кожного окремого зобов'язання з поставки товару (партії товару) погоджується сторонами шляхом підписання видаткових накладних (актів приймання-передачі товару). Судом встановлено, що 19.05.2017 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 56431 грн. 77 коп., що підтверджується видатковою накладною № НФ000956 від 19.05.2017 на суму 2611 грн. 40 коп., видатковою накладною № НФ0000958 від 19.05.2017 на суму 4566 грн. 40 коп., видатковою накладною № НФ000959 від 19.05.2017 на суму 13536 грн. 50 коп., видатковою накладною № НФ000957 від 19.05.2017 на суму 9008 грн. 80 коп., видатковою накладною № НФ000954 від 19.05.2017 на суму 17539 грн. 57 коп., видатковою накладною № НФ000955 від 19.05.2017 на суму 9169 грн. 10 коп., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача і відповідача (належним чином засвідчені копії вказаних видаткових накладних долучені позивачем до матеріалів справи). При цьому, у всіх вказаних видаткових накладних міститься посилання на реквізити Договору поставки № 24/04 від 24.04.2017 та на рахунки, які були виставлені позивачем для здійснення відповідачем оплат (копії відповідних рахунків долучено позивачем до матріалів справи 18.09.2017). Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з п. 2.2 Договору поставки № 24/04 від 24.04.2017 покупець повинен здійснити оплату товару у термін 14 календарних днів з моменту отримання замовленого товару від постачальника. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідача повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за вказаними видатковими накладними, у строк до 02.06.2017 включно. Судом встановлено, що 31.05.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 2000 грн. 00 коп. (призначення платежу – згідно з Договором № 11/15-о від 21.01.2015); 13.06.2017 – грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп. (призначення платежу – згідно з Договором № 24/04 від 24.04.2017); 14.06.2017 – грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп. (призначення платежу – згідно з Договором № 24/04 від 24.04.2017), що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, долученими позивачем до матеріалів справи 18.09.2017. При цьому, позивачем долучено до матеріалів справи копію листа відповідача вих. № 21 від 31.05.2017, в якому відповідач просить позивача оплату у розмірі 2000 грн. 00 коп., здійснену 31.05.2017, вважати оплатою за Договором № 24/04 від 24.04.2017. Судом встановлено, що вказані оплати, здійснені відповідачем на загальну суму 12000 грн. 00 коп., були враховані позивачем як оплата товару, поставленого за Договором № 24/04 від 24.04.2017 (саме за спірними видатковими накладними), про що зазначає позивач у позовній заяві та це вбачається з акту звірки, долученого позивачем до матеріалів справи 18.09.2017. За таких обставин, враховуючи загальну вартість товару, поставленого позивачем 19.05.2017 за спірними видатковими накладними (56431 грн. 77 коп.) та розмір сплачених відповідачем грошових коштів (12000 грн. 00 коп.), суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість у розмірі 44431 грн. 77 коп. Доказів сплати грошових коштів у розмірі 44431 грн. 77 коп. станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано. Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Золотий урожай” у розмірі 44431 грн. 77 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства “Тедекс Мастила Україна” в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Золотий урожай” суми основного боргу у розмірі 44431 грн. 77 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2008 грн. 52 коп. за період з 03.06.2017 по 07.08.2017, нараховану на суму основного боргу (44431 грн. 77 коп.) відповідно до розрахунку пені, долученого позивачем до позовної заяви. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України). У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно з п. 5.4 Договору поставки № 24/04 від 24.04.2017 у разі порушення строків оплати замовленої партії товару покупець сплачує на користь постачальника неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченого товару за кожний день прострочення. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства “Тедекс Мастила Україна” в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Золотий урожай” пені у розмірі 2008 грн. 52 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі. Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 241 грн. 02 коп. за період з 03.06.2017 по 07.08.2017, нарахованих на суму основного боргу (44431 грн. 77 коп.) відповідно до розрахунку 3% річних, долученого позивачем до позовної заяви. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Приватного підприємства “Тедекс Мастила Україна” в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Золотий урожай” 3% річних у розмірі 241 грн. 02 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі. Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі. На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельна компанія “Золотий урожай” (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, буд. 5; ідентифікаційний код: 39537147) на користь Приватного підприємства “Тедекс Мастила Україна” (79040, Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд. 355; ідентифікаційний код: 34943074) суму основного боргу у розмірі 44431 (сорок чотири тисячі чотириста тридцять одна) грн. 77 коп., пеню у розмірі 2008 (дві тисячі вісім) грн. 52 коп., 3% річних у розмірі 241 (двісті сорок одна) грн. 02 коп. та судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. 3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва. Повне рішення складено: 13.11.2017 Суддя                                                                                                                   І.М. Отрош