Рішення

від 02.11.2017 по справі 922/3019/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2017 р.Справа № 922/3019/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом ДП "Сумський облавтодор" ВАТ Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Климентівська ДЕД" ДП "Сумський облавтодор" ВАТ Державна акціонерна компанія "Автомобільні дорог до ТОВ "Механізований будівельний центр", м. Харків про стягнення 2476,35 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 1707 від 17.07.2017 року;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 09.08.2017 року.

ВСТАНОВИВ:

ДП "Сумський облавтодор" ВАТ Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Климентівська ДЕД" ДП "Сумський облавтодор" ВАТ Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Охтирка звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ТОВ "Механізований будівельний центр", м. Харків заборгованість за договором про надання транспортних послуг №4-тр від 12.02.15р. в сумі 2476,35 грн., з яких: 1474,70 грн. - основна заборгованість, 110,42 грн. - 3% річних, 891,23 грн. - інфляційні втрати. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 11.09.17р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

30.10.17р. представник позивача надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 89,21 грн. - 3% річних, 758,83 грн. - інфляційні втрати та судовий збір.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Як вбачається зі змісту наданої заяви позивача вона подана у відповідності до ст. 22 ГПК України. Зменшення позовних вимог стосується основного боргу, а саме суми заявлених позовних вимог 1474,35 грн., з огляду на те, що був проведений взаємозалік зустрічних однорідних вимог, про що свідчить угода від 15.03.2017 року, яка була підписана обома сторонами. Втім, конкретизація визначеності між сторонами стосовно відсутності або наявності боргу саме за договором №4-тр від 12.02.2015р. на суму 1474,70 грн., виникла з моменту підписання угоди №1210/17 від 12.10.17р.

Суд, розглянувши заяву про зменшення позовних вимог, задовольняє її та має місце нова ціна позову - 848,04 грн.

01.11.17р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд припинити провадження по даній справі, оскільки відповідачем було здійснено кінцеві розрахунки з позивачем до звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Суд, розглянувши клопотання відповідача щодо припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, залишає його без розгляду, оскільки вже було розглянуто вищевказане клопотання позивача про зменшення позовних вимог щодо основної суми боргу, та до нової ціни позову на теперішній час не входить сума основного боргу, тому правові підстави для його задоволення відпали.

Також, відповідач у відзиві на позов просить суд застосувати до вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат спеціальну позовну давність у відповідності до положень ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Представник позивача в судове засідання 02.11.17р. підтримує позов з урахуванням поданої заяви про зменшення суми позовних вимог, просить суд задовольнити його.

Представник відповідача в судовому засіданні 02.11.17р. підтримує відзив на позовну заяву, просить суд застосувати спеціальну позовну давність.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

12.02.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Механізований будівельний центр (Замовник) та філією Климентівська ДЕД ДП Сумський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України (Виконавець) був укладений договір про надання транспортних послуг № 4-тр (далі - Договір).

В свою чергу, згідно Положення філії Климентівська дорожньо-експлуатаційна дільниця дочірнього підприємства Сумський облавтодор Державної акціонерної компанії Автомобільні дороги України , а саме п. 1.2, який передбачає, що філія Климентівська дорожньо-експлуатаційна дільниця створена як відособлений структурний підрозділ Дочірнього підприємства Сумський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України .

Пунктом 3.1. зазначеного Положення, філія є відокремленим підрозділом Підприємства, не є юридичною особою, діє відповідно до чинного законодавства і цього Положення.

Таким чином, філія Климентівська дорожньо-експлуатаційна дільниця не є юридичною особою і не може самостійно виступати як сторона провадження. Тому позивачем по справі є ДП Сумський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України , а відповідачем ТОВ Механізований будівельний центр .

Згідно положення п. 1.1 Договору, Замовник (Відповідач) доручає, а Виконавець (Позивач) приймає на себе зобов'язання надати послуги машинами та механізмами філії.

На виконання зазначеного пункту Договору, Позивачем було надано послуги автомобіля КРАЗ КДМ загальною тривалістю 6 год., вартість яких склала 1 474,70 грн., що підтверджується відповідним актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) № ОУ-0000033 від 26.02.2015 р., який підписаний Відповідачем.

Згідно п. 2.2. Договору, Замовник сплачує кошти Виконавцю за фактично виконані послуги після підписання акту приймання-здачі наданих послуг.

Згідно п. 5.1. Договору, розрахунок з Виконавцем за надані послуги здійснюється Замовником протягом 10 днів після підписання уповноваженими особами Сторін акту приймання - здачі фактично наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-ООООО33 був підписаний 26 лютого 2015 р.

15 березня 2017 р. між Дочірнім підприємством Сумський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України та Товариством з обмеженою відповідальністю Механізований будівельний центр була укладена угода № 1503/17 про проведення заліку взаємної заборгованості. Після проведення взаємозаліку зустрічних однорідних вимог. заборгованість ТОВ Механізований будівельний центр перед ДП Сумський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України складала 793 906 грн. 57 коп.

15 березня 2017 р. ТОВ Механізований будівельний центр перерахувало ДП Сумський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України 476000 грн.00 коп. згідно платіжного доручення № 156.

12 жовтня 2017 р. між Дочірнім підприємством Сумський облавтодор відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України та Товариством з обмеженою відповідальністю Механізований будівельний центр була укладена угода № 1210/17 про порядок зарахування платежу, в якій Сторони погодили, що зарахування платежу здійснюється за зобов'язанням ТОВ Механізований будівельний центр перед філією Климентівська ДЕД ДП Сумський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України на суму 436 528, 35 грн. зокрема, за договором № 4-тр від 12.02.2015 р. на суму 1 474, 70 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 89,21 грн. та інфляційних втрат в розмірі 758,83 грн., суд зазначає таке.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд, перевіривши розрахунок Позивача, перевіривши період нарахування останнім вказаної суми 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі в сумі 89,21 грн.

Що стосується заявленої вимоги Позивача про стягнення з відповідача 758,83 грн. суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

В інформаційному листі від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським суд України у розгляді справ окремих норм матеріального права" сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30). В силу приписів статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат визнав їх вірно розрахованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, та стягненню підлягає сума інфляційних втрат в розмірі 758,83 грн.

Стосовно заяви відповідача про застосування до вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат строку позовної давності у відповідності до положень ч. 2 ст. 258 ЦК України, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Таким чином, застосування строку позовної давності в один рік можливе лише до неустойки у вигляді штрафу та пені (ч.2 ст.258 ЦК України).

Втім, позивачем у позовній заяві не було заявлено вимог, щодо стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як вже зазначалось, інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання, до якого має застосовуватись загальний строк позовної давності у три роки (ст. 257 ЦК України).

З огляду на вищенаведене, 3% річних та інфляційні витрати, які були нараховані позивачем, - не являються штрафними санкціями, суд не вбачає законних підстав для застосування строку спеціальної позовної давність в один рік щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, у суду відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про застосування до вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат строку позовної давності в один рік, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання щодо застосування спеціальної позовної давності.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 257-258, 625 Цивільного кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Механізований будівельний центр (61125, м. Харків, вул. Примакова, 46 код ЄДРПОУ: 34859575) на користь Державного підприємства Сумський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України (40002, м. Суми, вул. Роменська, 79/2, код ЄДРПОУ 31931024) в особі філії Климентівська ДЕД ДП Сумський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України (42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Червоноармійська, 106, Код ЄДРПОУ 33698646) 3% річних в розмірі 89,21 грн. та інфляційних втрат в розмірі 758,83 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.2017 р.

Суддя ОСОБА_3