Постанова

від 09.11.2017 по справі 917/300/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2017 р. Справа №917/300/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В.,

при секретарі Довбиш А.Ю.,

за участю представників:

прокуратури - ОСОБА_1, посвідчення №032167 від 11.02.2015 року;

позивача (в режимі відеоконференції) - ОСОБА_2, за довіреністю №206 від 06.12.2016 року;

відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю №0-16-0.6-5382/2-17 від 18.07.2017 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача - Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко , м.Заводське, Полтавська область, (вх.№3029П/1-40) на рішення господарського суду Полтавської області від 14.06.2017 року по справі №917/300/17,

за позовом Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко , м.Заводське, Полтавська область,

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м.Полтава,

за участю Прокуратури Полтавської області, м.Потава,

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки №14 від 29.11.2011 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.06.2017 року у справі №917/300/17 (суддя Кульбако М.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.06.2017 року та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що місцевим господарським судом помилково прийнято в якості належного доказу у справі лист-відповідь Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 11.10.2016р. №19-16-7777.5-7257/2-16 та лист-повідомлення №19-16-0.332-649/2-17 від 27.01.2017 року, в якому надавались відповідь на повідомлення ОСОБА_4 Райз-Максимко про намір продовжити дію договору оренди земельної ділянки №14 від 29.11.2016 року, оскільки у відповідності до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270 визначено, що документом, який підтверджує надання поштового зв'язку є розрахунковий документ встановленої відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо). Зважаючи на те, що матеріали справи не містять поштового чека/квитанції про направлення вказаних вище листів, позивач не втратив переважне право на поновлення дії договору, оскільки не мав можливості врегулювати з відповідачем істотні умови договору оренди земельної ділянки.

Апелянт вказує, що він у встановленому Законом порядку та строки реалізував своє переважне право, визначене п. 8.1 договору та вимогами ст. 33 Закону України Про оренду землі на поновлення договору оренді земельної ділянки №14 від 29.11.2011 року. При цьому, скаржник звертає увагу на те, що не направлення відповідачем позивачу у визначеному законом порядку та строки листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, а сама наявність в електронній базі документообігу відповідача листа про те, що поновлення договору оренди є передчасним, та листа про неможливість поновлення договору оренди землі, оскільки орендарем не було взято до уваги пропозицій запропонованих управлянням, ніяким чином не впливають на наявність у позивача права на поновлення договору оренди землі, передбаченого ч. 6, 8 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко прийнято до провадження та призначено до розгляду.

20.10.2017 року електронною поштою від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1670), в якому зазначає, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач з посиланням на положення ст.33 Закону України Про оренду землі , ст.ст. 319, 626 Цивільного кодексу України вказує, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною 1 статті 33 Закону України Про оренду землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Разом з тим, зважаючи на те, що між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_4 Райз-Максимко не було досягнуто згоди з приводу істотної умови договору оренди землі як розмір орендної плати, позивач втратив переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Ухвалою суду від 31.10.2017 року задоволено клопотання ОСОБА_4 Райз-Максимко і призначено розгляд справи в режимі відеоконференції, про що належним чином повідомлено учасників судового процесу.

03.11.2017 року від Прокуратури Полтавської області надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11144), в якому заперечує проти позиції позивача та просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні 09.11.2017 року представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представники відповідача та прокуратури проти позиції апелянта заперечували з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника першого відповідача, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2011 між Чорнухинською районною державною адміністрацією Полтавської області та Приватним акціонерним товариством Райз-Максимко (надалі орендар, позивач) укладено договір оренди земельної ділянки №14 (надалі договір), який зареєстрований у Відділі Держкомзему у Чорнухинському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за №532510004001631 від 18.01.2012 року.

За умовами вказаного договору позивачу передано в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 13,1 га ріллі (кадастровий номер 5325185500:00:007:0002), яка знаходиться на території Хейлівщинської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області, з нормативно грошовою оцінкою земельної ділянки 194254,75 грн.

Факт передачі земельної ділянки за Договором підтверджується актом прийому-передачі від 19.01.2012 року.

Відповідно до п. 8 договір укладено терміном на 5 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою).

Згідно п. 8.1 після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

З матеріалів справи вбачається, що 22.08.2016 року за вих.№1749 позивачем направлено до Головного управління Держземагенства у Полтавській області письмове повідомлення про намір продовжити дію договору оренди земельної ділянки №14 від 29.11.2011 року, терміном на сім років.

Однак, як стверджує позивач, відповідачем відповідь на вказане повідомлення надано не було.

З наданих до матеріалів справи документів вбачається, що 11.10.2016 Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області було надано відповідь на письмове повідомлення ОСОБА_4 Райз-Максимко №1749 від 22.08.2016 року, в якій повідомлено орендаря про те, що поновлення договору оренди є передчасним, оскільки строк його дії закінчується 18.01.2017 року, а також запропоновано внести зміни до договору в частині, що стосується строку дії договору та орендної плати.

Також, 27.01.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру України в Полтавській області позивачу було направлено лист від 27.01.2016 року за вих.№19-16-0.332-649/2-17, про неможливість поновлення договору оренди землі, оскільки орендарем не було взято до уваги пропозицій, запропонованих управлінням.

Позивач вважає, що оскільки ним було дотримано всіх вимог статті 33 Закону України Про оренду землі , щодо поновлення договору оренди і з врахуванням відсутності письмових заперечень з боку відповідача, та те що ним на даний час використовується спірна земельна ділянка, за яку сплачується орендна плата, договір оренди земельної ділянки №14 від 29.11.2011 року є поновленим.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зі змісту статті 2 Закону України Про оренду землі вбачається, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з ч.ч. 1, 3 Цивільного кодексу України строк, що визначений роками спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Строк, що визначений місяцем, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до п. 8 сторонами визначено, що договір укладено на 5 (п'ять) років, (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою).

Згідно з п. 42 договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, договір від 29.11.2011 року №14 було зареєстровано в відділі Держкомзему в Чорнухівському районі Полтавської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.01.2012 року.

Враховуючи умови п.8 укладеного між сторонами договору оренди землі, датою закінчення строку його дії є 18.01.2017 року.

Судова колегія зазначає, що порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані ст.33 Закону України Про оренду землі .

Пунктом 8.1 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Орендодавець визнає за орендарем переважне право перед іншими особами, на укладення договору оренди на новий строк (п. 8.2 договору).

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 Цивільного кодексу України та статтею 33 Закону України Про оренду землі .

Так, у частині першій статті 777 Цивільного кодексу України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Незважаючи на формальне визначення договору, який орендар має укласти на новий строк, як додаткової угоди до договору, строк якого закінчився, фактично це буде новий договір, оскільки його умови можуть бути змінені за згодою сторін, і у разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Таким чином, при продовженні договору оренди землі у спосіб реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк, незмінними будуть залишатися лише сторони договору оренди землі (з урахуванням положень про правонаступництво), розмір земельної ділянки та її цільове призначення. Інші ж умови можуть змінюватися.

Поновлення договору оренди земельної ділянки у такий спосіб можливе виключно за інших рівних умов з іншими особами-претендентами на право оренди цієї земельної ділянки.

Стаття 764 Цивільного кодексу України передбачає таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Стаття 33 Закону України Про оренду землі фактично об'єднує два випадки пролонгації договору оренди.

Так, у частинах першій - п'ятій статті 33 цього Закону передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 Цивільного кодексу України слід дійти висновку про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі , можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, згідно із частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі у разі поновлення договору оренди землі умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Зі змісту ч. 4 ст.122 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що повноваження з передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб належать центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 8 квітня 2011 року №445/2011 Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Таким чином, Держземагентство України та його територіальні органи є органом, на який покладено право розпоряджатись земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 Райз-Максимко було направлено на адресу Головного управління Держземагенства у Полтавській області письмове повідомлення №1749 від 22.08.2016 року про намір продовжити дію договору оренди земельної ділянки від 29.11.2011 року №14, до якого було додано проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки №14 від 29.11.2011 року, в якій передбачено умову щодо продовження дії договору терміном на 7 років.

Вказаний лист було отримано Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та 11.10.2016 року надано відповідь №19-16-7777.5-7257/2-16, в якій повідомлено орендаря про те, що поновлення договору оренди є передчасним, оскільки строк його дії закінчується 18.01.2017 року.

Крім того, у вказаному листі було запропоновано позивачу визначити орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки гектара відповідного угіддя, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995-1997 років з урахуванням індексації та термін дії договору - 7 років, що відповідає ст. 93 Земельного кодексу України.

Як встановлено колегією суддів, умови укладеного між сторонами договору не містять визначення спеціального порядку проведення листування між сторонами з питань, які виникли з виконання умов договору оренди землі.

Крім того, Земельним кодексом України, Законом України Про оренду землі також не передбачено обов'язкові правила поштового пересилання, яких повинні додержуватись сторони при направленні повідомлення з пропозицію щодо поновлення дії договору оренду землі.

Відповідно до п. 11 Правил надання послуг поштового зв'язку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року №270, поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю.

Як зазначає відповідач, відповідно до п. 215 Інструкції з діловодства в Головному управлінні Держгеокадастру у Полтавській області та територіальних органів Держгеокадастру у районах та містах області, затвердженої наказом від 08.06.2015 року №8 (далі - Інструкція), вихідні документи направляються адресатам з використанням різних способів поштового зв'язку.

Відповідно до п.п. 162-165 Інструкції реєстрація документів полягає у веденні запису облікових даних про документ за встановленою реєстраційною формою, яким фіксується факт створення, відправлення або одержання документа шляхом проставлення на ньому реєстраційного індексу з подальшим записом у зазначених формах необхідних відомостей про документ. Реєстрація документів проводиться з метою забезпечення їх обліку, контролю за виконанням і оперативним використанням наявної в документа з інформації, реєстрація здійснюється незалежно від їх доставки передачі чи створення. Реєстрація актів органів державної влади, доручень вищих посадових осіб, звернень, документи, що надійшли на розгляд керівництва Головного управління, клопотань від юридичних та фізичних осіб з питань розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, проводиться централізованою службою діловодства.

Вихідні документи, які створені Головним управлінням та відповіді на листи, що надійшли до Головного управління реєструються окремо, документи реєструються лише один раз у день їх надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо документ надійшов у неробочий час, створювані - у день підписання або затвердження.

Відповідно до п.п. 170-174 Інструкції у Головному управління застосовується автоматизована форма реєстрації, документи реєструються у системі електронного документообігу ДОК ОСОБА_4 2.0 в якій формується бланк реєстраційних даних в електронному вигляді за допомогою яких працівники забезпечуються інформацією про всі документи і місце їх розташування. Під час реєстрації документів у системі електронного документообігу ДОК ОСОБА_4 2.0 , оформлюється реєстраційно-контрольна картка, тобто вся вхідна і вихідна кореспонденція в головному управлінні реєструється в автоматизованій системі ДОК ОСОБА_4 2.0 .

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зі змісту ст. 43 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підтвердження направлення листа Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 11.10.2016 року у відповідь на лист ОСОБА_4 Райз-Максимко відповідачем надано належним чином засвідчену копію реєстраційно-контрольної картки Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з зазначенням адресата його направлення.

У свою чергу, матеріали справи не містять доказів, якими спростовується обставина направлення відповідачем на адресу позивача листа-відповіді щодо пропозиції поновлення дії договору оренди землі від 29.11.2011 року №14, а також узгодження з позивачем внесення змін до істотних умов договору оренди земельної ділянки, запропонованих відповідачем.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується обставина того, що між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та ОСОБА_4 Райз-Максимко не було досягнуто згоди з такої істотної умови договору оренди землі як розмір орендної плати, у зв'язку з чим позивач втратив переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки.

При цьому, судова колегія зазначає, що порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, матиме місце при укладенні договору оренди: з новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у разі недосягнення згоди щодо умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права; укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю в поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності відповідного порушення відповідачем переважного права позивача на отримання права оренди земельної ділянки, яка визначена предметом договору від 29.11.2011 року №14.

Крім того, частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частинами восьмою, дев'ятою статті 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку; відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 25.02.2015 року у справі №6-219цс14 та у справі №6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 року у справі №6-3цс15 та у справі №6-4цс15, постанові від 25.05.2016 року у справі №3-312гс16, постанові від 23.03.2016 року у справі №6-146цс16.

Пролонгація договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, відбувається автоматично, проте в силу приписів частин 7 - 9 ст. 33 Закону України Про оренду землі у місячний строк обов'язково має бути укладена додаткова угода, яка засвідчує юридичний факт поновлення договору.

Разом з тим, Головним управлінням Держгеокадастру України в Полтавській області в місячний термін після закінчення спірного договору оренди землі позивачу було направлено лист-повідомлення від 27.01.2016 року №19-16-0.332-649/2-17 з запереченнями проти поновлення договору земельної ділянки, обставина чого підтверджується сторонами у справі, що виключає можливість визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 29.11.2011 року №14 в редакції, запропонованій позивачем у справі.

Посилання апелянта на те, що він листи не отримував не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на наступне.

Так, законодавець передбачив, що за наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач розглянувши заяву позивача направив на його адресу відповідний лист-повідомлення. У той час, позивач не надав належних та допустимих доказів у підтвердження факту неналежного виконання відповідачем у спірних правовідносинах своїх обов'язків.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з положень статті 11 Цивільного кодексу України, статті 2 Закону України Про оренду землі відповідно до яких права та обов'язки сторін виникають з актів цивільного законодавства й укладеного договору, та частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі слід дійти висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Полтавської області від 14.06.2017 року по справі №917/300/17 має бути залишене без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Райз-Максимко залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.06.2017 року по справі №917/300/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13 листопада 2017 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Ільїн О.В.