Рішення

від 09.11.2017 по справі 912/2697/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2017 рокуСправа № 912/2697/17 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2697/17

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", в інтересах якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж, м. Кропивницький

до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свобода-10", м. Кропивницький

про стягнення 57 695,51 грн,

Представник сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 128/07 від 30.05.2017;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приватне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго", в інтересах якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж, звернулось до господарського суду із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свобода-10" про стягнення 57 518,52 грн, з яких 50134,97 грн боргу за спожиту електричну енергію, 4864,98 грн пені, 571,50 грн 3% річних, 1947,07 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою від 18.09.2017 господарський суд порушив провадження у справі.

13.10.2017 Приватним акціонерним товариством "Кіровоградобленерго", від імені якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж, подано заяву № 4775/46 від 13.10.2017 про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свобода-10" 50134,97 грн боргу за спожиту електричну енергію, 4286,32 грн пені, 506,40 грн 3% річних, 2 767,82 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору (а.с. 62-63).

За приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити розмір позовних вимог. За наведеною нормою під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Оскільки згідно з частиною третьою ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач, то у разі прийняття судом зміни кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (п. 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи наведене та оскільки за ч. 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач, господарський суд приймає заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та вирішує спір у даній справі виходячи з нової ціни позову, вказаної позивачем у заяві № 4775/46 від 13.10.2017.

В судовому засіданні 09.11.2017 господарський суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому зсіданні 09.11.2017 позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення, підтримав в повному обсязі.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався, уповноваженого представника в судове засідання не направив, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позов та інших витребуваних документів суду не подав.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідачу надсилались ухвали у справі за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг з якого наданий на запит господарського суду, а саме: 25031, м. Кропивницький, вул. Героїв України, 10.

Крім того, ухвалу про відкладення розгляду справи від 05.10.2017 направлено також на адресу голови Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свобода-10" ОСОБА_2

Конверти із вкладенням (копії ухвал у справі) повернуті органом поштового зв'язку із відміткою "За закінченням терміну зберігання".

З огляду на зазначені положення статті 64 Господарського процесуального кодексу України вважається, що ухвала процесуальні документи вручені відповідачу належним чином, а відтак останній належним чином повідомлений про час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату і час проведення засідання суду у даній справі та відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2016 між Приватним акціонерним товариством "Кіровоградобленерго" в особі його структурного підрозділу Кіровоградський міський район електричних мереж (Постачальник) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Свобода-10" (Споживач) укладено договір №1913М про постачання електричної енергії (далі - Договір), за умовами п. 1 якого Постачальник зобов'язався продати електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача в межах дозволеної потужності (кВт), величини якої по площадках вимірювання та точок продажу визначені в п. 6 додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно умов цього Договору.

У пункті 2.3.3 Договору сторони узгодили, що Споживач повинен оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії відповідно згідно з умовами додатків до договору "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Відповідно до Додатку № 1 до Договору "Порядок розрахунків" розрахунковим вважається період з 17 числа місяця, що передує розрахунковому, до такого ж числа розрахункового місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами шляхом безготівкового перерахування за платіжними дорученням через власний рахунок в установі банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії або шляхом внесення грошових коштів в касу Постачальника (п. 1 Додатку № 1)

Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за "Актом про використану електричну енергію" за показами розрахункових засобів обліку в точках обліку, перелік яких надано в п. 7 додатку до договору "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (п. 3 Додатку №1).

Споживач самостійно на протязі 5 операційних днів після дати отримання рахунку має здійснювати остаточний розрахунок за активну електричну енергію шляхом оплати різниці між вартістю обсягу електричної енергії, фактично спожитої протягом розрахункового періоду, та сумою коштів, сплачених у відповідності до п. 2 цього Додатку, оплату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплату нарахувань за протоколами порушень при користуванні електричною енергією, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеню, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами цього Договору (п. 8 Додатку № 1 до Договору № 1913М від 01.09.2016).

Даний Договір набирає чинності з дня підписання і укладається на строк до 31.12.2017. Сторони узгодили умову про те, що договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4 . Договору).

При вирішенні спору господарський суд враховує наступне.

Статтею 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії), регулюються Правилами користування електричною енергією (надалі - Правила користування електричною енергією, Правила), затвердженими постановою НКРЕ від 31.07.96 № 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02.08.96 за № 417/1442.

Відповідно до пункту 5.1. Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, утому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході розгляду спору судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з несплатою відповідачем наданих позивачем послуг по поставці електричної енергії у період з січня 2017 по серпень 2017 включно на загальну суму 50134,97 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за період з 01.12.2016 по 15.09.2017 (а.с. 38).

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується актами про використану електричну енергію та актами контрольного зняття показів з грудня 2016 по серпень 2017 (а.с 30-36).

Для оплати вартості спожитої відповідачем електричної енергії позивачем щомісячно виставлялись рахунки з квітня по березень 2015, із зазначенням сум, належних до оплати, та строків їх оплати (а.с.36-43). Дані рахунки отримані відповідачем, про що свідчать підписи про отримання, розміщенні на самих рахунках.

Однак, як зазначає позивач, розрахунок за спожиту електроенергію проводився відповідачем з порушенням строків оплати та не в повному обсязі, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 50134,97 грн.

В силу умов укладеного між сторонами Договору та зазначених вище вимог законодавства, відповідач зобов'язаний оплатити вартість поставленої йому електричної енергії. Поряд з цим, докази оплати електричної енергії за січень-серпень 2017 в повному обсязі в матеріалах справи відсутні та на вимогу суду відповідачем не надані.

З урахуванням викладеного, виходячи з наявних в матеріалах справи документів та відсутності документального підтвердження оплати відповідачем електричної енергії за Договором за січень - серпень 2017, господарський суд вважає позовні вимоги по стягненню з відповідача заборгованості за спожиту електроенергію в розмірі 50134,97 грн такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач оплату за отриманий товар (спожиту електричну енергію) проводив із порушенням строків, встановлених умовами договорів, та не у повному обсязі, чим порушив п. 2.3.3 Договору та п. 8 Додатку № 1 до Договору, норми ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, що слугувало підставою для нарахування позивачем пені в сумі 4286,32 грн за період з 03.04.2017 по 15.09.2017.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторонами в пункті 4.2.1 Договору № 1913М від 01.09.2016 передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним Додатком, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,8 % від суми боргу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня по день фактичної оплати.

Позивачем нараховано пеню в розмірі 4286,32 грн (а.с. 64) за загальний період з 03.04.2017 по 15.09.2017.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, господарський суд вважає його обґрунтованим, а позовні вимоги про стягнення пені в сумі 4286,32 заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд враховує наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. 3% річних нараховуються від простроченої суми за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача в частині стягнення 3% річних, господарський суд зазначає, що такий розрахунок є правильним, а тому з відповідача підлягають стягненню 3% річних за період з 03.04.2017 по 15.09.2017 в сумі 506,40 грн.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

На підставі викладеного, перевіривши розрахунок позивача в частині стягнення інфляційних, господарський суд наводить власний розрахунок інфляційних втрат:

за квітень 2017 на суму боргу 27903,53 грн інфляційні становлять 251,13 грн;

за травень 2017 на суму боргу 33230,81 грн інфляційні становлять 432,00 грн;

за червень 2017 на суму боргу 36088,49 грн інфляційні становлять 577,42 грн;

за липень 2017 на суму боргу 39843,29 грн інфляційні становлять 79,69 грн;

за серпень 2017 на суму боргу 44607,77 грн інфляційні становлять (мала місце дефляція) - 44,61 грн;

за вересень 2017 на суму боргу 50 137,97 грн інфляційні становлять 1002,70 грн.

Таким чином, враховуючи наведений вище розрахунок, сума інфляційних, яка підлягає стягненню з відповідача становить 2298,33 грн.

У задоволенні інфляційних в іншій частині господарський суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

За приписами ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають частковому задоволенню у розмірі 50134,97 грн боргу за спожиту електроенергію, 4286,32 грн пені, 506,40 грн 3% річних та 2298,33 грн інфляційних втрат. У задоволенні позову в іншій часині господарський суд відмовляє.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 1600,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Свобода-10", (25031, м. Кропивницький, вул. Героїв України, 10, ідентифікаційний код 40642749) на користь Приватного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго", в інтересах якого діє Кіровоградський міський район електричних мереж (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 78, ідентифікаційний код 23226362), 50134,97 грн боргу за спожиту електричну енергію, 4286,32 грн пені, 506,40 грн 3% річних, 2298,33 грн інфляційних втрат, а також судовий збір в розмірі 1 600,00 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили за заявою стягувача.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.11.2017.

Суддя В.В.Тимошевська