Рішення

від 06.11.2017 по справі 910/17933/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2017Справа №910/17933/17 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Лінія Здоров'я

до товариства з обмеженою відповідальністю ОТЛ

про стягнення 158 028,32 грн.

Представники сторін:

від позивача: Семеняка В.В. - представник за довіреністю № б/н від 03.11.2017 р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Лінія Здоров'я до товариства з обмеженою відповідальністю ОТЛ про стягнення 158 028,32 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 08.07.2014 р. товариством з обмеженою відповідальністю Лінія Здоров'я та товариством з обмеженою відповідальністю ОТЛ укладено договір поставки № 1/М.

Позивач виконав свої зобов'язання з поставки товару у відповідності з договором.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати здійснив із простроченням, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 121 778,43 грн., 25 046,87 грн. 3% річних та 11 203,02 грн. пені.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.10.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.11.2017 р.

В судове засідання 06.11.2017 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки в суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 39298019, але 03.11.2017 р. до канцелярії суду подав відзив на позовну заяву.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представника позивача та ознайомившись із відзивом на позовну заяву, поданим представником відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

08.07.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю Лінія Здоров'я (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю ОТЛ (покупець) укладено договір поставки № 1/М.

Згідно з п.1.1 договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця медичне обладнання у кількості та по ціні, відповідно до Специфікації (Додаток № 1), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах визначених договором.

Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.11.1. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до видаткової накладної, по якості - відповідно до п.6 даного договору.

Згідно з п. 4.1. поставка товару здійснюється на умовах DDP (Інкотермс у редакції 2000 р.). Місце поставки Київ, вул. Сімферопільська, буд. 8.

Відповідно до п. 4.4. договору право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника за видатково-прибутковою накладною.

Згідно з пунктом 4.5. договору зобов'язання постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність покупця.

На виконання умов договору уповноваженими особами сторін була підписана видаткова накладна № ЛЗ-0000019 від 15.08.2014 р. на суму 1 741 425,00 грн.

Графіком платежів, що містяться у додатку № 2 до договору, передбачено здійснення покупцем на рахунок постачальника щомісячних платежів у сумі 73 000,00 грн. (з вересня 2014 р. по липень 2016 р.) та останнього платежу в сумі 62 425,00 грн. (серпень 2016 р.)

У позовній заяві зазначено, що в порушення взятого грошового зобов'язання, покупець здійснював постачальникові оплату вартості товару із порушенням строків виконання грошового зобов'язання, про що свідчить картка рахунку :361: Контрагенти: Товариство з обмеженою відповідальністю ОТЛ за 01.01.2014 р. - 30.09.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Лінія Здоров'я .

Вищезазначена картка рахунку містить банківські виписки, що підтверджують дати та розмір сум, сплачених покупцем за поставлений товар.

В судовому засіданні судом оглянуті оригінали договору, накладної та картки рахунку, сумнівів щодо їх дійсності та отримання товару по ним відповідачем у суду відсутні.

Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.2. договору розрахунки за товар здійснюються покупцем після поставки товару та введення його в експлуатацію на протязі 24 місяців щомісячно відповідно до графіку платежів (Додаток № 2 до даного договору).

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, а саме порушенням строків виконання даного грошового зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача відповідно до п. 8.3. договору пеню в розмірі 11 203,02 грн.

Представник відповідача подав 03.11.2017 р. до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому просить позов товариства з обмеженою відповідальністю Лінія Здоров'я задовольнити частково в сумі 147 310, 29 грн., враховуючи неправильне нарахування пені (484,99 грн. відповідно до Додатку №1 до відзиву).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п.8.3. договору у разі затримки оплати за поставлений товар та ненадходження чергового платежу, покупець сплачує за кожний день прострочки пеню у розмірі 1% від суми, що не надійшла на рахунок постачальника згідно графіку платежів.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 11 203,02 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 121 778,43 грн. та 25 046,87 грн. відповідно.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 р.).

Відповідно до п. 8.1. договору у випадку порушення умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.

Суд погоджується з розрахунком інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 121 778,43 та 25 046,87 відповідно,наданих позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно до ч. 5 статті 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ОТЛ (02098, м. Київ, вул. Ю. Шумського, буд. 1-А, код ЄДРПОУ 37500178) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Лінія Здоров'я (04070, м. Київ, вул. Почайнинська, буд. 53/55, код ЄДРПОУ 37176501) пеню в розмірі 11 203 (одинадцять тисяч двісті три) грн. 02 коп., інфляційні втрати в розмірі 121 778 (сто двадцять одна тисяча сімсот сімдесят вісім) грн. 43 коп., 3% річних в розмірі 25 046 (двадцять п'ять тисяч сорок шість) грн. 87 коп. та судовий збір в розмірі 2 370 (дві тисячі триста сімдесят) грн. 42 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 14.11.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий