Рішення

від 06.11.2017 по справі 922/3281/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2017 р.Справа № 922/3281/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Кучко А.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ до Фірми "Каскад" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків про стягнення 68160,12 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №743 від 12.12.2016

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" м. Київ (позивач) 27.09.2017 звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фірми "Каскад" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла у останнього у зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача зобов'язань за договором купівлі-продажу №80D171-1763-1763 від 26.08.2015. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 68160,12 грн., з яких: 39206,40 грн. - сума основного боргу; 25084,40 грн. - пеня за прострочення оплати; 2799,48 грн. - 3% річних; 1069,84 грн. - інфляційні нарахування. Також до стягнення заявлені судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.09.2017 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.10.2017 о 12:10.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.10.2017 розгляд справи відкладено на 06.11.2017 об 11:30год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

Позивач в призначене судове засідання 06.11.2017 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку свого представника в судове засідання 06.11.2017 не забезпечив, своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у даній справі не надав. Ухвали господарського суду Харківської області про порушення провадження у даній справі від 28.09.2017 та про відкладення розгляду справи від 09.10.2017 повернулись на адресу суду з довідками поштового відділення: "повернуто за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 06.11.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду даної справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

26.08.2015 року між позивачем - публічним акціонерним товариством "Укртелеком" (продавець) та відповідачем - Фірмою "Каскад, ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (покупець) укладений договір № 800171-1763-1763 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю кабельні лінії зв'язку, що виведені з експлуатації (товар), а покупець - їх прийняти та оплатити.

Договір є рамковим і передбачає можливість неодноразового продажу Товару партіями протягом строку дії Договору. Купівля-продаж кожної партії товару оформлюється сторонами шляхом підписання Замовлення, у якому Сторони визначають ділянку кабельної лінії зв'язку, що підлягає продажу, марку прокладеного на цій ділянці кабеля, його довжину та вартість, а також інші необхідні на розсуд сторін умови та технічні параметри (п. 1.3 Договору).

На виконання умов вищевказаного Договору 07.12.2015 року сторонами укладено Замовлення № 02/211 про продаж магістральної кабельної лінії ОК20-22 загальною довжиною 18359 метрів (т.с. І а.с. 14).

24.10.2016 року Додатковою угодою № 1 сторонами до Договору купівлі - продажу були внесені зміни до Замовлення № 02/211 від 07.12.2015 року, а саме, сторони домовились викласти пункт 2 Замовлення в наступній редакції: "опис кабельних ліній зв'язку (надалі - КЛЗ, або товар), що підлягають продажу:

Кабельна лінія ОК20-22 (2 кабелі МКСБ 4х4х1,2-36718 метрів) від НПП-1 до НПП-2, загальною довжиною 18359 метрів траси, яка знаходиться в Харківській області. Також, у зазначеній Додатковій угоді сторони вказали про те, що станом на дату підписання вказаної додаткової угоди покупцем було сплачено аванс в сумі 111421,60 грн., з огляду на що сума, яка підлягає оплаті за Замовленням складає 328506,40 грн. Також, зважаючи на зміну опису та ціни товару сторони домовились підписати акт приймання-передачі з вартістю товару 439928,00 грн.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи ОСОБА_2 приймання - передачі товару від 30.12.2016 р., позивач передав у власність відповідача (покупця) Лінію кабельну магістральну ОК20-22 (2 кабелі МКСБ 4х4х1,2) від НПП-1 до НПП-2 (далі-товар), загальною довжиною 18359 метрів траси (36718 метрів кабелю), яка знаходиться в Харківській області (номенклатурний номер 12.11.32.100.00756). ОСОБА_2 приймання-передачі від 30.12.2016р. підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств та знаходиться в матеріалах справи (т.с. І а.с. 16).

Відповідно до п. 3.2.2 Договору остаточна оплата за кожну партію товару здійснюється покупцем протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами ОСОБА_2 приймання-передачі.

В порушення норм чинного законодавства України та умов Договору оплата за товар, переданий відповідачу за актом приймання-передачі від 30.12.2016 року, була проведена останнім не у повному обсязі та з порушенням встановлених договором строків, про що свідчить наявна в матеріалах справи банківські виписки по рахунку позивача, в яких відображено проведення часткової оплати (т.с. І а.с. 17-30).

Враховуючи наявну заборгованість на адресу відповідача були направлені претензії від 21.02.2017р. за вих. № 447-bhx-80D731-80D 146-2017 та від 08.08.2017р. за вих. № 26-12/74 (т.с. І а.с. 31-33), однак заборгованість у повному обсязі відповідачем залишилась не сплаченою, у зв'язку із чим, станом на 20.09.2017 заборгованість відповідача перед позивачем складає 39206,40 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині заявленої до стягнення заборгованості в розмірі 39206,40 грн. з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодекс України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав, передав відповідачу товар, а саме: Лінію кабельну магістральну ОК20-22 (2 кабелі МКСБ 4х4х1,2) від НПП-1 до НПП-2 (далі-товар), загальною довжиною 18359 метрів траси (36718 метрів кабелю), яка знаходиться в Харківській області (номенклатурний номер 12.11.32.100.00756), що підтверджується наявним в матеріалах справи ОСОБА_2 приймання-передачі від 30.12.2016р., підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств (т.с. І а.с. 16).

Враховуючи те, що строк оплати вартості поставленого товару за Договором, відповідно до п. 3.2.2. останнього настав, приймаючи до уваги те, що докази оплати товару в повному обсязі в матеріалах даної справи відсутні, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості в розмірі 39206,40 грн.

Також, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань відповідно до договору, позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 25084,40 грн.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 193 Цивільного кодексу України (ЦК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору.

Із зазначеними вимогами кореспондуються положення ст.ст. 526, 525 ЦК України, згідно яких зобов'язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимог законодавства та не допускається одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, встановлений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до умов п. 4.1 договору купівлі-продажу від 26.08.2015р. № 80D171-1763-1763 у разі прострочення оплати покупець на вимогу продавця зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за увесь час прострочення.

Отже, умовами Договору сторони передбачили строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, який відповідає вимогам частини шостої статті 232 ГК України.

За розрахунком позивача сума пені, яка належить до сплати станом на 20.09.2017р. становить 25084,40 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 25084,40 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню. При перевірці правильності обчислення позивачем штрафу, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем своїх грошових зобов'язань відповідно до договору позивач просить стягнути інфляційні нарахування в розмірі 1069,84 грн. та 3% річних в розмірі 2799,48 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перевірці правильності обчислення позивачем 3 % річних та інфляційних нарахувань, судом встановлено, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

Тож, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 1069,84 грн. та 3% річних в розмірі 2799,48 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Підсумовуючи все вищевикладене, судом задовольняються позовні вимоги повністю, в сумі 68160,12 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у даній справі, що складаються з 1600,00 грн. судового збору, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 12, 22, 33, 34, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фірми "Каскад" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61010, м. Харків, вул. Аравійська, 22, код ЄДРПОУ 21218134) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 18) - 39206,40 грн. основного боргу; 25084,40 грн. пені; 2799,48 грн. 3 % річних; 1069,84 грн. інфляційних нарахувань та 1600,00 грн. витрат по сплаті судового збору

Видати наказ після набрання рішенням законної сили

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 13.11.2017 р.

Суддя ОСОБА_3