Постанова

від 09.11.2017 по справі 917/750/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2017 р. Справа № 917/750/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Довбиш А.Ю.

за участю представників сторін:

позивач - не з'явився;

відповідач - Мірошник М.О.;

третя особа - не з'явилась

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2888П/1-35) на рішення господарського суду Полтавської області від 15 серпня 2017 року по справі №917/750/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Каховська", м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс", с.Піщане, Кременчуцький район, Полтавська область,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, м. Київ

про стягнення 7000,00 грн. та звільнення нежитлової будівлі, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15 серпня 2017 року по справі № 917/750/17 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "КреМікс" на користь ТОВ "Птахофабрика "Каховська" 3000 грн. 00 коп. боргу з орендної плати, 1399 грн. 86 коп. неустойки, 1008 грн. 00 коп. витрат з оплати судового збору. Припинено провадження у справі в частині вимог про зобов'язання звільнити нежитлову будівлю: цех промислового стада курей, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Каховський район, смт. Любимівка, вул. Птахівнича, буд.2, шляхом примусового виселення. В іншій частині - у позові відмовлено.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило.

Будучи належним чином повідомленими про дату і місце судового розгляду, позивач і третя особа своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористались, у судове засідання не з'явились, повноважних представників до суду не направили, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що явка представників не була визнана обов'язковою, те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, а також враховуючи строк розгляду апеляційної скарги, встановлений статтею 102 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності зазначених представників за наявними матеріалами у справі.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши представника відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 23.12.2016 року між ТОВ "Птахофабрика "Каховська" (позивач) та ТОВ "Кремікс" (відповідач) було укладено договір оренди № 1/23/12.

Відповідно до умов договору позивач (як орендодавець) зобов'язався передати відповідачу (орендарю), а відповідач (орендар) прийняти в строкове платне користування об'єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю, цех промислового стада курей, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Каховський район, смт. Любимівка, вул. Птахівнича, 2 (Договір оренди).

Право позивача на вказане нерухоме майно підтверджено договором купівлі-продажу нежитлових будівель від 29.12.2014р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бовбалан Н.Р. 29.12.2014 року за реєстраційним № 8271, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За п. 2.2 Договору оренди майно, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі.

Передача відповідачу орендованого майна підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна від 23.12.2016 року.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п. 5.1 Договору оренди орендар зобов'язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно п. 3.1 Договору оренди розмір щомісячної орендної плати за користування майном встановлюється в розмірі 1000,00 грн. з ПДВ.

За п. 3.2 Договору оренди орендна плата сплачується на розрахунковий рахунок орендодавця згідно виставлених орендодавцем рахунків-фактур щомісячно до 15 числа кожного поточного місяця, в якому орендар буде користуватись предметом оренди.

Згідно з ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

За п. 1.6 Договору оренди цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє по 23.03.2017 року.

Як зазначає позивач, відповідач не сплачував орендних платежів, тому за три місяця оренди за період 23.12.2016р. - 23.03.2017р. виникла заборгованість з орендної плати в сумі 3000,00 грн.

Доказів сплати вказаної суми орендної плати відповідач не надав.

Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з наступного.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд у рішенні зазначає, що відповідачем орендна плата в сумі 3000,00 грн. не сплачена, що є порушенням договірних зобов'язань. Заперечення відповідача щодо позову з підстав ненаправлення йому позивачем рахунків-фактур для сплати орендної плати, судом не взято до уваги, оскільки ненадання рахунків фактур не є підставою для звільнення від обов'язку зі сплати орендної плати. Посилання відповідача, що зобов'язання з оплати орендної плати визначено вказівкою на подію, яка неминуче має настати, а саме на дату виставлення рахунків-фактур, не є обґрунтованим, оскільки за п. 3.2 Договору оренди встановлено строк сплати орендної плати - щомісячно до 15 числа кожного поточного місяця.

Крім того, суд зазначив, що дія договору оренди закінчилася, тому борг з орендної плати має бути сплачено.

Відповідач зазначає, що він звертався до позивача з вимогою надати банківські реквізити для сплати боргу, на що позивач не відреагував. В підтвердження вказаного відповідач надав копію поштової квитанції від 17.03.2017р. та опису вкладення у цінний лист від 17.03.2017р.

Суд першої інстанції зазначив, що ці докази не можуть бути визнано належними доказами звернення відповідача до позивача з вимогою про надання банківських реквізитів для добровільної сплати боргу, оскільки згідно опису вкладення у цінний лист від 17.03.2017р. відповідач направляв позивачу вимогу про усунення порушень - сплати процентів за договором позики, лист про продовження строку дії договору оренди, лист про порядок розрахунків по договору оренди.

У даному описі відсутні вказівки на реквізити договору оренди, якого стосуються ці листи, тому суд прийняв їх як доказ, що відноситься до спірних правовідносин.

Отже, місцевий суд дійшов висновку про задоволення вимоги щодо стягнення 3000,00 грн. боргу з орендної плати з тих підстав, що незазначення в договорі банківських реквізитів позивача само по собі не є підставою для відмови у позові в частині стягнення боргу з орендної плати. Посилання відповідача на наявність договору іпотеки від 14.09.2016р. спірного майна, за яким передача в оренду заставного майна проводиться за згодою іпотекодержателя , на думку суду не є підставою в даному випадку для відмови у позові в частині стягнення боргу з орендної плати, оскільки іпотекодержатель (третя особа у справі) не заявив суду про наявність заперечень щодо передачі спірного майна в оренду, наявність таких заперечень відповідачем не доведена, Договір оренди в судовому порядку недійсним не визнавався.

Щодо вимоги про стягнення 4000,00 грн. неустойки за період 31.03.2017р. - 16.05.2017р., суд вважає, що у відповідності до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За ч. 2 ст. 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно з п. 6.1, п. 6.2 Договору оренди повернення орендодавцю майна, що орендується, здійснюється за актом передачі-приймання, який підписується сторонами. Майно, що орендується, вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акту передачі-приймання.

За п. 1.6 Договору оренди цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє по 23.03.2017р.

За п. 1.7 Договору оренди у разі відсутності заяв однієї із сторін про припинення або зміну цього договору за 10 календарних днів до закінчення терміну його дії, договір вважається продовженим на один календарний місяць з дати закінчення терміну його дії на тих же умовах, які передбачені цим договором.

В підтвердження факту направлення відповідачу повідомлення про припинення договору оренди позивач надав лист від 13.03.2017р. з відміткою юрисконсульта ОСОБА_4 про отримання та експрес-накладну від 10.03.2017р. про направлення відповідачу документів.

Суд попередньої інстанції зазначає, що надані позивачем докази не є належними для підтвердження факту направлення відповідачу повідомлення про припинення договору оренди, оскільки подана позивачем експрес-накладна від 10.03.2017р. про направлення відповідачу документів не може бути визнана належним доказом направлення листа від 13.03.2017р. (датованого пізніше ніж відправка). Крім того, відсутній опис, які саме документи були направлені за цією експрес-накладною. Відмітка юрисконсульта ОСОБА_4 на листі від 13.03.2017р. про його отримання, також не є належним доказом повідомлення відповідача про припинення договору, оскільки позивач не надав суду документів в підтвердження повноважень цієї особи на вчинення будь-яких дій від імені відповідача, а відповідач не схвалив дії цієї особи та у відзиві заперечує факт надання цій особі повноважень на отримання адресованої відповідачу кореспонденції. Докази наступної передачі відповідачу вказаного листа позивачем суду не надані.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не довів належними доказами факту направлення відповідачу повідомлення про припинення договору.

Отже, за умовами 1.7 Договору оренди дія цього договору була продовжена на один календарний місяць, тобто по 23.04.2017р.

Оскільки визначений договором строк закінчення дії договору та, відповідно строк повернення орендованого майна, закінчується 23.04.2017р., який є вихідним днем (суботою), то останнім днем повернення майна є 25.04.2017р., а прострочення зобов'язання починається 26.04.2017р.

Після закінчення строку дії договору та до подачі даного позову відповідач орендоване майно позивачу не повернув.

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В ч. 2 ст. 785 ЦК України встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Здійснивши перерахунок неустойки, суд першої інстанції зазначає, що за період прострочення повернення майна 26.04.2017р. - 16.05.2017р. сума неустойки становить 1399,86 грн. У зв'язку з чим у цій частині позов задовольнив.

В іншій частині вимоги щодо стягненню неустойки суд відхилив як безпідставні та правомірно, на думку апеляційного суду, припинив провадження у справі в частині повернення майна на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки 01.06.2017 року спірну будівлю було фактично звільнено відповідачем.

Проаналізувавши висновки рішення господарського суду першої інстанції на предмет відповідності обставинам справи та нормам чинного законодавства, судова колегія, зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін та погоджені ними, а також умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, під час укладення договору сторони є вільними у виборі умов договору, на власний розсуд та за взаємною згодою визначають умови та порядок розрахунків Укладений договір оренди у п.3.2 містить положення, за яким орендна плата має сплачуватися на розрахунковий рахунок Орендодавця згідно виставлених рахунків фактур щомісячно до 15 (п'ятнадцятого) числа кожного поточного місяця, в якому орендар буде користуватися предметом оренди. Орендодавець зобов'язаний виставляти орендарю рахунки-фактури з орендної плати не пізніше 10 (десятого) числа кожного поточного місяця, в якому орендар користується предметом оренди.

У п. 3.2 договору сторонами було узгоджено правило зустрічного виконання зобов'язання, яке передбачене ст. 538 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 статті 538 Цивільного кодексу України передбачено, що при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором.

У даному випадку договором встановлено такий порядок виконання зустрічних зобов'язань: до 10 числа відповідного місяця виставляється рахунок, який зустрічно мас бути оплачений до 15 числа поточного місяця.

Проте, як зазначає відповідач, за весь строк дії договору оренди, ТОВ Птахофабрика Каховська жодного разу передбачені у п.3.2. Договору рахунки не виставляла.

Станом на момент розгляду справи в суді, рахунки з орендної так виставлені і не були.

При цьому, відповідно до приписів ст. 538 ч.3 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Тому, на думку судової колегії, рішення суду в цій частині є помилковим, оскільки суд звернув до стягнення з відповідача орендну плату в той час, коли він мав право зупинити її виплату відповідно до умов договору до виконання іншою стороною договору свого зустрічного обов'язку - виставлення рахунку.

При цьому, слід звернути увагу і на ту обставину, що в самому договорі відсутні реквізити, на які мають бути сплачені кошти. Тобто, без отримання рахунку з банківськими реквізитами орендодавця, виконання зобов'язання з оплати є істотно утрудненим. Саме тому сторони в договорі і передбачили необхідність виставлення рахунку перед платежем.

Відповідно до ст. 1087 Цивільного кодексу розрахунки між юридичними особами мають проводитися у безготівковій формі за допомогою розрахункових документів.

У своєму рішенні суд зазначив, що незазначення в договорі банківських реквізитів позивача само по собі не є підставою для відмови у позові в частині стягнення боргу з орендної плати.

Проте, такий висновок суду суперечить п. 10.4 договору, яким сторони встановили, що сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних нею у цьому договорі реквізитів та зобов'язується своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ КреМікс зверталося до орендодавця листом від 17.03.17 року щодо порядку розрахунків та проханням надати реквізити для оплати, на що останній не відреагував.

Однак, суд першої інстанції на цю обставину уваги не звернув.

Погоджується колегія суддів і з твердженням відповідача, що не вказівка номеру договору могла мати значення лише в тому випадку, якби між сторонами одночасно діяло декілька договорів оренди. Проте, докази на підтвердження того, що між сторонами крім цього договору оренди, були укладені будь-які інші договори оренди в зазначений період відсутні.

Тому, відсутність в описі вкладення до цінного листа вказівки на номер договору не може виключати зазначений доказ з коли тих доказів, які суд має прийняти до уваги при вирішенні цього спору.

Щодо законодавчих вимог до змісту опису, то відповідно до п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку визначено, що доказом того, що саме було у поштовому відправленні, слугує опис вкладення в цінний лист, де чітко зазначається найменування предмета, його кількість та ціна. Відповідність вкладення опису належним чином перевіряється працівником пошти, який засвідчує цей факт своїм підписом та ставить відбиток календарного штемпеля.

Наданий суду опис вкладення у цінний лист та сам лист про порядок розрахунків між ТОВ КреМікс та ТОВ Птахофабрика Каховська повністю відповідає вимогам встановленим Правилами надання послуг поштового зв'язку, оскільки найменування відображало його зміст, та мав бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ у спірних правовідносинах, що підтверджує належне виконання ТОВ КреМікс своїх договірних зобов'язань та додатково вказує на відсутність вини останнього у виникненні заборгованості.

Судом у рішенні встановлено, що належного доказу повідомлення про припинення договору оренди з боку орендодавця не було.

Але, при цьому, суд дійшов помилкового висновку, що строк дії відповідно до п. 1.7 продовжено до 23.04.2017 року.

Окрім того, місцевий суд не врахував, що згідно п. 1.7 договору, договір вважається продовженим на один місяць на тих же умовах, які передбачені цим договором, а ці умови, зокрема, п. 1.7 договору встановлюють, що якщо за 10 днів до закінчення терміну, договору будуть відсутні заяви про його припинення, то він знову продовжується на один місяць - і так до того часу, коли одна із сторін договору не повідомить іншу про його припинення за 10 днів до закінчення чергового строку його дії, на який договір продовжено сторонами шляхом мовчання ( ст. 205 ч. 3 ЦК України).

Так, судом помилково не враховано, що до 23.04.2017 року з боку орендодавця також не надходили повідомлення про припинення договору оренди, отже він автоматично, відповідно до того ж пункту 1.7 Договору, був пролонгований до 23.05.2017 року, а потім і до 23.06.2017 року, відповідно.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд попередньої інстанції помилково застосував до існуючих правовідносин ст. 785 ч.2 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У відповідності до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд припустився неправильного застосування норм матеріального права і дійшов висновків, не підтверджених матеріалами справи, у зв'язку з чим рішення в частині задоволення позову про стягнення з ТОВ "КреМікс" на користь ТОВ "Птахофабрика "Каховська" 3000 грн боргу з орендної плати, 1399,86 грн неустойки підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову. В частині відмови у задоволенні позову та припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України рішення має бути залишене без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 15 серпня 2017 року по справі №917/750/17 скасувати в частині задоволення позову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "Каховська" 3000 грн боргу з орендної плати, 1399,86 грн неустойки. Прийняти в цій частині нове рішення, яким у позові відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду Полтавської області від 15 серпня 2017 року по справі №917/750/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.11.2017 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Хачатрян В.С.